Любовний трикутник: як балерина Іда Пензо зачарувала Олександра Довженка та Юрія Яновського

Літом 1926 року

У 1926 році Довженко працював над створенням фільму в Одесі. Його колега, художній редактор Одеської кінофабрики Юрій Яновський, мав би стати чудовим помічником, однак гармонію чоловіків порушує вона… Італійка, прима-балерина Одеського театру Іда Пензо, яка неодноразово сяяла у фільмах 20-х років минулого століття. Коли вона виходила на сцену, глядачі в залі затамовували подих. Не закохатися в Іду було неможливо. Ось так і народилося кохання на трьох — Довженко, Яновський та Пензо.

«Майстер корабля» 

Свої глибокі інтимні почуття Юрій Яновський доволі детально описав у романі «Майстер корабля» 1928 року: «Троє голів укупі, три перемішаних дихання, троє рук разом, сутінь кімнати, дружба, до якої увійшла жінка повноправною серединою… Вона кинулася мені на шию і жагуче поцілувала в губи, притулившися всім тілом. Потім вона поцілувала Сева…».

До речі, ось цей Сев — є персонажем роману, прототипом якого є Олександр Довженко. У творі чоловік промовляє: «Море — це розпутна красива жінка, яка хвилює більше за всіх цнотливих голубок. Ця жінка лише збуджує жагу, вашу шалену пристрасть. Як перша знана жінка, вона ввижається вдень і вночі. Задовольняє один подув пристрасті, але викликає два інших. Ви бачите, що вона брудна, оця ваша любов, вона іноді дурна й жорстока, але ніяка красуня у світі не дасть вам стільки насолоди, бо вона є і залишиться першою жінкою, першою любов’ю».

Дослідники припускають, що саме такою першою бурхливою любовʼю була для Довженка Іда. У першому повнометражному фільмі режисера «Сумка дипкурʼєра» вона зіграла роль балерини. Що цікаво, що у першій версії сценарію такого персонажа не було, тож цілком ймовірно, що Олександр спеціально ввів цю роль для акторки.

Іда Пезно згадувала зйомки так: «Я ніколи не забуду першої зйомки фільму. На ній був присутній, окрім Довженка, і Яновський. Я вважала, що коли кіно німе, то грати треба пошепки. Памʼятаю, як реготав із мене Довженко. Юра також, а коли я, образившись, сказала, щоб вони йшли під три чорти, що я прима-балерина, а не зірка екрана, то обидва збентежились і Довженко почав серйозно мені пояснювати, як треба вести сцену й бути природною».

Юрій Яновський не оминув у своїй книзі й персонажки Тайах, прототипом якої стала Іда. Автор описав її так: «З нею мені захотілося погуляти по вулицях, міцно притиснувши до себе її лікоть. Вона трималася так, ніби їй шлейф несли пажі». 

А ось ще одна цитата: «Тайах весело сміється і лукаво поглядає на мене й на Сева. Вона дуже стримана й холодна взагалі, а коли сміється — робиться близькою. Для всіх людей у неї холодний погляд і професійна усмішка балерини — одним ротом, білими зубами».

Любовний трикутник

На жаль, ніяких листів чи свідчень очевидців про любовний трикутник не збереглося. Відомо лише, що фільм, у якому знімалась Іда і який продюсував Олександр, вийшов надзвичайно успішним. Кохання ж протривало недовго — лише пів року. Життя розділило усіх трьох. Олександру подарувало зустріч із майбутньою дружиною, популярною кіноактрисою Юлією Солнцевою, Юрію — нову хвилю творчого натхнення.

На Іду ж чекав холод концтаборів. Відому балерину не пошкодувала радянська машина — дівчину декілька разів звинувачували за політичними мотивами. Уперше, 1929 року, її заслали в Архангельську область. Туди ж відправили її чоловіка — відомого кінооператора Нільсена, який зняв улюблені фільми Сталіна «Веселі хлоп’ята» й «Цирк» і якого той же Сталін звинуватив у тероризмі проти вождів партії і розстріляв у 1938 році. Іда ж відсиділа чотири роки і вийшла заміж вдруге. Утім її чоловіка також заарештували, а разом із ним і неблагонадійну актрису, родичку ворога народу. За ґратами балерина провела ще три роки.

Одеський історик кіно Георгій Островський зацікавиться любовʼю на трьох та дослідив біографічну основу «Майстра корабля», намірившись знайти ту саму музу Яновського — балерину Тайах. Не з першого разу, проте він таки зустрів жінку в Москві й запитав, чому вийти на неї так важко. На це Іда просто відповіла: «Ви не могли знайти мене: я все життя сиділа». Пензо померла 1 липня 1992 року у віці 86 років.

Роман Іди з Олександром та Юрієм, хоча й був коротким, проте насиченим та яскравим. Він залишив слід у серцях чоловіків. Для Яновського це кохання стало джерелом натхнення у написанні однієї зі своїх кращих робіт. Він зміг описати жінку як не просто гарну і звабливу, а загадкову, незалежну та недосяжну. Олександр вмотивувався та зняв прекрасний фільм із талановитою акторкою. Шкода лише, що Іді доля не подарувала щастя.