Олександр Прокопів

Багато хто сьогодні скептично підніме очі, почувши про «українізацію» в 1963–1972 роках. Здавалося б, про яке національне відродження може йтися, коли республікою керував Петро Шелест — типовий номенклатурник, людина, що доклала руку до усунення Хрущова та воцаріння Брежнєва? До того ж саме на його епоху припав старт репресій проти шістдесятників. Проте історія не буває чорно-білою. За фасадом суворого радянського функціонера ховався діяч, який, ризикуючи кар’єрою, цілеспрямовано будував українську ідентичність.

Розумний бʼє не в ногу, а в голову! — так можна сказати про політику Сталіна, зокрема про ліквідацію найбільш професійних лікарів в союзі — євреїв. Чи могли ці ж євреї врятувати життя вождя, якби той не займався антисемітизмом? Невідомо, але сьогодні ми розкажемо Вам про справу лікарів

Наймолодша дитина родини Крушельницьких, чудова донька і сестра, прекрасна оперна співачка, що володіла «віолончельним» голосом. Вона викладала іншим те, що їй вдавалось найкраще – спів, обʼїздила всю Європу, виступала на сценах багатьох столиць і, за прогнозами критиків, мала стати зіркою світового масштабу.

Але війна і власна драма завадили творчій особистості очолити Олімп слави та здобути сімейне щастя. Сьогодні ми поговоримо про улюблену сестру Соломії Крушельницької Ганну і її трагічну й місцями болючу долю.

Людство здавна цікавилось таємниця космосу. Та спочатку туди треба було якось дістатись. Так винахідники уявляли прилади та винаходи, за допомогою яких люди б відірвались від Землі. І з плином часу такі зʼявились – планери, літаки, ракети.

У період Хрущовської відлиги стався неабиякий прогрес у сфері космонавтики – перший українець полетів у космос, і саме він відкрив космічному простору першу пісню – українську легендарну композицію «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю».

Сьогодні ми поговоримо про неперевершеного космонавта, який завдяки своїй роботі і вмінням розвивав обрану галузь. Про патріота, який завжди любив Україну, працював на її блага та який обрав проспівати українську пісню під час першого свого пілотування, як символ польоту. Ми згадаємо про Павла Поповича і його успіх, коли він «вже як сокіл, коли він літає».

Діячка повстанського руху в Україні 1917-1920-х років, рідна сестра Миколи Битинського – сотника армії УНР, зв’язкова повстанського загону Якова Гальчевського, якій історія приділила аж надто мало уваги. У свої 19 ця мужня дівчина ризикувала життям, аби займатись розвідкою і бути проміжною ланкою між армією УНР і підпіллям.

Сьогодні ми поговоримо про дівчину-героїню, про дівчину обовʼязку і честі, яка попри небезпеку, катування і побиття, не зрадила своїм принципам, а виборювала українську незалежність. Про трагічну долю звʼязкової Ольги Битинської далі у дописі.

Марія Вовчок, справжнє прізвище якої Віленська, відома більшості ще зі школи. Так, вона та сама письменниця, яка написала повість «Інститутка» та ще понад 70 окремих книг. Вона була тією, яка не відповідала тодішнім стандартам, через що страждала від суспільного обурення і неприязні. А говоримо ми саме про шлюб Марії з чоловіком, який був молодший за неї на 17 років.

Вони познайомились, коли хлопець ще тільки закінчував навчання в університеті. Він закохався одразу, вона ще деякий час «дружила». Та потім спалахнули почуття. У той час жінці було нечувано та скандально вийти заміж за того, хто був ледь не удвічі молодшим. Проте закоханим Марії та Михайлу було байдуже на пересуди й плітки. Вони одружились і прожили «душа в душу» 30 років. Вони писали теплі листи, турбувались, підтримували одне одного і головне — любили всім на зло.

Уявіть собі світ початку XVII століття. Європа палає у релігійних конфліктах та війнах. Османська імперія на піку могутності загрожує Відню, а мандрівки світом — це смертельна лотерея, де ставкою є власне життя. Саме в цей час зі Львова вирушає у дорогу людина, яку згодом назвуть «вірменським Марко Поло». Про нього сьогодні в дописі

Історія часто зберігається не лише в підручниках, а й у фотоплівках. Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів володіє однією з найбагатших колекцій світлин Донеччини 1950-х років. В умовах війни, коли росія методично знищує українські міста сходу, старі фотографії перетворюються на візуальне свідоцтво втраченого. Вони фіксують квітучі міста, потужні заводи та затишні села ще до того, як туди прийшов «русскій мір».

Львів, 1941 рік. Мало хто знає, але львівські вірмени в часи Другої світової рятували євреїв від голокосту. Історія порятунку євреїв вірменською громадою Львова — це сюжет, гідний голлівудського сценарію, але він написаний реальним болем і реальною кров’ю. Це історія про те, як один народ, що сам пережив геноцид, простягнув руку допомоги іншому народу, якого намагалися стерти з лиця землі.

90.32 %. Цифра, що добила СРСР. 1 грудня 1991 року ми зробили крок, який змінив усе. В цей день український народ підтвердив прагнення жити в суверенній державі та заклав підвалини для державотворчих процесів у незалежній Україні. Детальніше про це у дописі