Як більшовики окупували Україну 100 років тому? Червоний терор. Спогади про масові вбивства, голод, пограбування і зґвалтування.


1. Терор у Харкові.
“Під час перебування більшовиків у Харкові […] був такий терор, що багато хто збожеволів від усіх пережитих ними кошмарів. Комісар Саєнко був особливо жорстоким, на щастя, спійманим добровольцями. Їх розстрілювали нещадно, не виключаючи жінок і дітей. На двох вулицях і в підвалах деяких будинків були вириті коридори, до кінця яких ставили стрільців і, коли вони падали, присипали землею. […] На наступний день наступних розстріляли на тому ж місці, потім знову присипали землею і так далі доверху. Потім почався наступний ряд цього ж коридору. […] В одному з таких коридорів лежало до 2000 розстріляних осіб. Деяких жінок розстрілювали тільки тому, що вони не прийняли залицяння комісарів. У підвалах людей знаходили розпʼятими на підлозі і прикрученими до підлоги саморізами. У багатьох жінок шкіра на руках і ногах була знята у вигляді рукавичок і панчіх і всієї шкіри спереду. […] останній період радянської влади в місті ознаменувався надзвичайним спалахом Червоного терору. Харківська надзвичайна ситуація, що налічувала до 1500 агентів, працювала повним ходом. Щодня заарештовували сотні людей… У розпорядженні НС Знаходилася спеціальна китайська компанія, яка катувала заарештованих під час допитів і розстрілювала приречених. Щодня стріляли від 40 до 50 осіб, і ця цифра різко зросла в останні дні”.

2. Терор у Києві.
“Червоний жах навис над Києвом. Тисячами розстрілювали старшин. Удень і вночі арештовували та вели кудись людей, звідки вони вже не вертались. Хапали на вулицях. Розстрілювали всіх, у кого знаходили посвідку на внесок на Український Національний Фонд. Знущалися з портретів Шевченка і палили українські книжки.
Роздягнених жертв убивали пострілом у потилицю, а потім ще й добивали багнетами. У Маріїнському парку були викопані величезні ями, в які скидали трупи загиблих у боях і жертв терору. Багато тіл убитих, не маючи в Києві ні родичів, ні близьких, залишалися лежати там по кілька днів. Розстріли відбувалися і в інших місцях: на валах Київської фортеці, в лісі під Дарницею і навіть у театрі”.
3. Терор в Одесі.
“На примусові роботи було направлено 400 осіб за несплату контрибуцій. Повсюдно в Україні більшовики займаються мародерством і насильством. Так, Червона армія підійшла до багатія і зажадала від нього 40 000 рублів. Він міг дати лише 4000. Не задовольняючись цим, червоноармійці звʼязали чоловіка і його дружину і стали обпалювати п’яти свічкою. […] У підвалах одеського «Надзвичайного стану» знайшли знаряддя тортур, багато трупів закатованих. Серед інструментів тортур звертають увагу спеціальні пристосування з ланцюгів для розтягування кінцівок. Британське командування привезло екіпажі своїх кораблів в підземелля «Надзвичайного стану». Знаряддя тортур справили важке враження на британських моряків”.
4. Терор у Херсоні.
“Населення з жахом згадує звірства більшовицької надзвичайної ситуації, яка вирувала з приїздом до Херсона двох китайців, фахівців з тортур, які розсікали живих людей, знімали шкіру з ніг і рук, встромляли шпильки під нігті. В останні дні багато громадських діячів були вбиті більшовиками з метою паралізації суспільного життя після того, як більшовики покинули Херсон”.

5. Терор у Миколаєві.
“До коменданта безперестанку відносяться офіцери реєстрації, які сховалися в навколишніх селах і хуторах у більшовиків. Вони розповідають страшилки. У вогні стоять села, освітлені більшовиками. Матроси знищують селянське добро, спалюють весь хліб за неможливість взяти його з собою. Худобу відстрілюють; знищується сільськогосподарська техніка. Там, де селяни раніше повстали проти більшовицької влади, більшовики, не зустрічаючись у селах чоловіків, передавали свій гнів жінкам і дітям. Наприклад, в одному селі, де населення було вбито комуністичним загоном, більшовики роздягали жінок догола і глузливо змушували ходити перед п’яним натовпом. Було знайдено багато трупів дітей з відірваними кінцівками”
6. Терор на Полтавщині.
“З першими променями в’їздимо в місто. Місто немовби вимерло. Усюди тихо, безлюдно, порожньо, — навіть пси якось не гавкають.
Відразу стає зрозуміло чому: крім нагих трупів під в’язницею, поруч щойно збудованого собору, стоять сперті до стіни два трупи — чоловічий і жіночий — без нитки вбрання і з прорізами між ребрами, так що на них нібито мальовані чорними смугами запеченої крови кістяки. Досить, не буду передавати дальших деталей полового садизму. На ступенях собору сидить людина в солдатській одежі з жовто-блакитними стрічками на рукавах, поли плаща долом цілі в крові. Це теж мерлець, з якого випороли всі внутренності та напхали сіном, неначе якого чучела. У правій щоці мерця зашпилений значок, ось той невдалий значок з Архистратигом Михайлом і написом на другому боці: “Українці мусять єднатися як українці для захисту прав українського народу: Михайло Грушевський в першім році свободи України””.

7. Терор у Чернігові.
“Хліб, який коштував до приходу більшовиків 1 руб. 20 коп., зріс у ціні до 30 руб. за фунт. Були скасовані земські й міські установи, громадські й приватні банки, клуби, інші заклади. У міліції служили головним чином колишні арештанти. Комісари їздили на службу в екіпажах, відібраних у населення. До квітня в Чернігові та інших місцях запанував голод. У Борзні відбулося повстання, що викликало посилення червоного терору. У цьому досягли успіху повітові НК. В’язниці заповнювалися заручниками. В Острі до тюрми потрапила практично вся місцева інтелігенція. Повсюди почалися масові розстріли. Так, в Остерській в’язниці чекісти з нечуваною жорстокістю розстріляли двадцять людей. Наглядачі підбирали трупи і закопували їх на чорному дворі. Той, хто розстрілював, одержував особливу оплату і весь одяг убитої ним людини. Пораненого не добивали, а закопували живцем”.
8. Терор у Маріуполі.
“Жителі Маріуполя повідомляють наступні подробиці заняття міста більшовиками. На початку березня, як тільки з Маріуполя (1919 рік) вийшли останні частини добровольців, у місто увірвалася більшовицька кіннота і, забувши про переслідування, почала грабувати великі будинки. Три дні містом ішла безперервна стрілянина. З першого ж дня почалися арешти та обшуки. Не було будинку, де не було б заарештованого, під час обшуку страшенно знущалися з обивателів. Завдяки обшукам 30 % мешканців розорено остаточно. […] При своєму відступі більшовики оголосили, щоб усе чоловіче населення від 18 до 40 років йшло з ними, погрожуючи інакше розстрілом на місці. До 10 000 людей було викрадено, як стадо баранів”.

Дата публікації: 2 Липня 2022