Єлизавета Гомон

Наймолодша дитина родини Крушельницьких, чудова донька і сестра, прекрасна оперна співачка, що володіла «віолончельним» голосом. Вона викладала іншим те, що їй вдавалось найкраще – спів, обʼїздила всю Європу, виступала на сценах багатьох столиць і, за прогнозами критиків, мала стати зіркою світового масштабу.

Але війна і власна драма завадили творчій особистості очолити Олімп слави та здобути сімейне щастя. Сьогодні ми поговоримо про улюблену сестру Соломії Крушельницької Ганну і її трагічну й місцями болючу долю.

Людство здавна цікавилось таємниця космосу. Та спочатку туди треба було якось дістатись. Так винахідники уявляли прилади та винаходи, за допомогою яких люди б відірвались від Землі. І з плином часу такі зʼявились – планери, літаки, ракети.

У період Хрущовської відлиги стався неабиякий прогрес у сфері космонавтики – перший українець полетів у космос, і саме він відкрив космічному простору першу пісню – українську легендарну композицію «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю».

Сьогодні ми поговоримо про неперевершеного космонавта, який завдяки своїй роботі і вмінням розвивав обрану галузь. Про патріота, який завжди любив Україну, працював на її блага та який обрав проспівати українську пісню під час першого свого пілотування, як символ польоту. Ми згадаємо про Павла Поповича і його успіх, коли він «вже як сокіл, коли він літає».

Діячка повстанського руху в Україні 1917-1920-х років, рідна сестра Миколи Битинського – сотника армії УНР, зв’язкова повстанського загону Якова Гальчевського, якій історія приділила аж надто мало уваги. У свої 19 ця мужня дівчина ризикувала життям, аби займатись розвідкою і бути проміжною ланкою між армією УНР і підпіллям.

Сьогодні ми поговоримо про дівчину-героїню, про дівчину обовʼязку і честі, яка попри небезпеку, катування і побиття, не зрадила своїм принципам, а виборювала українську незалежність. Про трагічну долю звʼязкової Ольги Битинської далі у дописі.

Марія Вовчок, справжнє прізвище якої Віленська, відома більшості ще зі школи. Так, вона та сама письменниця, яка написала повість «Інститутка» та ще понад 70 окремих книг. Вона була тією, яка не відповідала тодішнім стандартам, через що страждала від суспільного обурення і неприязні. А говоримо ми саме про шлюб Марії з чоловіком, який був молодший за неї на 17 років.

Вони познайомились, коли хлопець ще тільки закінчував навчання в університеті. Він закохався одразу, вона ще деякий час «дружила». Та потім спалахнули почуття. У той час жінці було нечувано та скандально вийти заміж за того, хто був ледь не удвічі молодшим. Проте закоханим Марії та Михайлу було байдуже на пересуди й плітки. Вони одружились і прожили «душа в душу» 30 років. Вони писали теплі листи, турбувались, підтримували одне одного і головне — любили всім на зло.

Син українського гетьмана Пилипа Орлика і хрещеник Івана Мазепи, визначний дипломат, генерал-поручник, розвідник і полководець, який досягав вершин у своїй кар’єрі. Польовий маршал, кавалер шведського Ордену Меча й французького Ордену Св. Людвика — він навіть за межами України продовжував просування ідеї незалежності.

Сьогодні ми розповімо про людину виняткового розуму, яка завдяки своїм вмінням здобула довіру короля Франції, короля Швеції та королеви Австро-Угорщини; про щирого патріота, завдяки якому українська справа була на вустах у європейських правителів; і просто про мужнього та дивовижного Григора Орлика.

Вона — італійка, зірка Одеського театру опери та балету, акторка та прима-балерина, чия грація зачаровувала, а посмішка вабила. Коли Іда Пензо виходила на сцену, то зал завмирав. Під чари цієї леді потрапили і двоє друзів — режисер Олександр Довженко та художній редактор Одеської кінофабрики Юрій Яновський. Два чоловіки, два люблячих серця і одна жінка, що зводила їх із розуму.

Сьогодні ми поговоримо про кохання на березі Чорного моря; про роман, сповнений пристрасті та драм; про неперевершену Іду та двох чоловіків, з якими її спершу звела, а потім розділила доля.

Меценатка, діячка культури, очільниця декількох монастирів і, разом з тим, мудра порадниця. Матір одного з найвідоміших і найвеличніших гетьманів України — Івана Мазепи. Вона завжди в усьому підтримувала сина і залишалася його найдовіренішою людиною.

Їй вдалося запобігти не одній політичній інтризі. Вона була не просто матір’ю для гетьмана, яка щиро любила свого сина, а його великим другом, опорою, мудрою, сильною духом жінкою аж до самої смерті.

Сьогодні ми поговоримо про ту, хто сприяла розвитку української культури та духовності. Ту, яка сформувала погляди та характер Івана Мазепи. Про підприємицю і пані-детектива одночасно — далі у дописі.

Вона — свідома громадянка з проукраїнською позицією, талановита вчителька, яку діти сприймали як матір, феміністка, чудова письменниця. Він — авторитет усіх письменників-початківців, невпинний ловелас та ідеал для багатьох жінок. Він написав їй першим, похваливши вірш, і з того часу вони листувались впродовж десятків років, попри те, що обидва мали сімʼї.

Іван Франко зацікавився гарною студенткою Уляною Кравченко, проте швидко перегорів. Вона ж кохала його протягом всього життя, не зважаючи на його романи. Цей звʼязок важко назвати коханням, та вже таким воно було — дивним, не всім зрозумілим, щирим і невпинним (хоча б зі сторони Уляни). Про захоплення Івана, яке так ні в що й не переросло, і про віддане серце Уляни — далі у дописі.

Видатний український історик, юрист, правник та академік ВУАН, який присвятив своє життя вивченню історії України. Талановита та неординарна особистість, яка двічі була засуджена радянською владою за свої погляди та унікальність. Патріот, чию карʼєру спочатку перервали, а потім надовго викреслили з історії.

Сьогодні ми відновлюємо памʼять про чоловіка, якому належить 13 ґрунтовних праць і понад 200 наукових статей — переважно з історії права та господарства Гетьманщини й Запоріжжя XVII–XVIII століть; про засновника одеського осередку української історичної науки; про людину, яка до останнього подиху залишалася свідомим і вірним українським громадянином; про знищену родину, приниження та злидні, радянських катів та нелегку долю Михайла Слабченка — далі у дописі.

В історії України, особливо доби Київської Русі, простежується певна несправедливість. Коли хтось говорить про доньок Ярослава Мудрого, то неодмінно згадують саме Анну Київську — королеву Франції. Однак славні та розумні діти Ярослава на цьому не обмежуються.

Освічена й доброчесна, справжня дочка свого батька — Анастасія Ярославна — посіла угорський престол та стала однією з найвизначніших королев країни. Її авторитет у світі на той час був величезним. Та це й не дивно — жінка будувала монастирі та школи, опікувалась християнами та язичниками, купувала книги. Про долю найзагадковішої доньки Ярослава Мудрого та її кохання до угорського короля — далі у дописі.