Зіпсована «котлета по-київськи», або як президент Буш умовляв Україну не проголошувати незалежність

«Перебудова» запустила масштабні перетворення в Радянському Союзі
Михайло Горбачов нормалізував відносини з Заходом, вивів війська з Афганістану, засудив Ірак за розв’язання війни в Перській затоці. У країнах соціалістичного табору почали виникати рухи за незалежність: «Солідарність» у Польщі, «Саюдіс» у Литві та Народний рух України. Очільники республік та місцеві еліти відчули можливість здобути більше влади. З весни 1991 року точилась боротьба навколо нового союзного договору. Він мав визначити долю держави. Союзний центр в особі Горбачова всіма силами прагнув зберегти державу.
Американський президент Буш-старший і його адміністрація намагались підтримати баланс сил у регіоні та уникнути хаосу. Очевидно, що без України як другої за значенням республіки Союз існувати не міг. На українській території розміщувались ядерна зброя, яка були націлена на США. Тож метою було переконати українців залишитись у складі срср. З іншого боку, Америка готуваласья до виборів 1992 року. Бушу закидали недостатню підтримку Литви, Латвії та Естонії, які першими з радянських республік проголосили незалежність. Він вирішив відвідати Україну, щоб відреагувати на це та підняти свій рейтинг.

Радянське керівництво такий жест не оцінило. Формально поїздка президента США до Києва була узгоджена, але почали виникати перешкоди. Візит в Україну назвали небажаним, а замість нього Бушу запропонували відвідати курорт Ставропольського краю разом із Горбачовим. Щоб не зіпсувати стосунки з жодною стороною, американський посол Дж. Метлок знайшов креативне рішення. Він зателефонував до державного департаменту США по відкритому зв’язку і сказав: «Чи знають ці хлопці з радянського уряду, що вони роблять? Вони роблять погані речі з українцями і їх засудить громадська думка всюди, включаючи США». Дипломат очікував, що спецслужби прослуховуватимуть розмову. Так воно, вочевидь, і сталося. Згоду на візит Буша до України надали.
1 серпня 1991 року літак президента США приземлився в аеропорту Бориспіль. Джорджа Буша-старшого вітальною промовою зустрів голова Верховної Ради Леонід Кравчук. Він спробував донести до гостя, що українці чекають важливих кроків від нього та переоцінки ситуації, тобто підтримки. Дж. Буш намагався всидіти на двох стільцях. Його відповідь була обережною: «Ми хочемо далі підтримувати якнайміцніші офіційні відносини з урядом Горбачова, але ми також усвідомлюємо важливість ширших зв’язків з Україною та іншими республіками, з усіма народами Радянського Союзу».
Кульмінацією візиту американського лідера мала стати промова у парламенті.
Однак її текст викликав нерозуміння у всіх, хто міг порівняти його з реальністю. Першим сумніви висловив посол Дж. Метлок, який жив в срср і спостерігав процеси зсередини. Він рекомендував пом’якшити формулювання та не акцентувати на підтримці нового союзного договору. Серед порад були: не говорити про «Радянський союз Горбачова» та не висловлюватись проти незалежності України. Вагався і сам Буш, спостерігаючи ситуацію за вікном автомобіля, яким він їхав до Верховної Ради. По дорозі він побачив натовп з прапорцями та вітальними плакатами. Зустрівся й такий, що майорів гаслом «Геть США», а згодом ще більший – «Геть СРСР». Він вирішив порадитись із Кравчуком. Проте переклад промови був лише в українського перекладача. Часу на ознайомлення й корективи не було. Єдиний примірник довелось повернути, щоб Україна все ж почула горезвісну промову. Текст залишився без змін.

Буш вийшов на трибуну та почав виступ. У ньому він підтримав Горбачова, схвалив ідею оновлення Радянського Союзу та закликав українців відмовитись від проголошення незалежності. Основні тези зводились до невтручання США у внутрішні справи СРСР, побудову міцних зв’язків і підтримку демократії. Найбільший резонанс отримала заява:
«Свобода – це не те ж саме, що незалежність. Американці не будуть підтримувати тих, хто прагне до незалежності для того, щоб змінити тиранію, нав’язувану здалеку, місцевим деспотизмом. Вони не будуть допомагати тим, хто заохочує самогубний націоналізм, який породжується на міжнаціональній ненависті». Пізніше виявиться, що саме ці слова вписав у промову президент самотужки.
Комуністична більшість зустріла промову оплесками. Опозиція з «Народної Ради» та члени Народного руху різко розкритикували заяви Буша.
На території України не йшлось про жодні етнічні конфлікти чи утиски. Українці виходили на мирні демонстрації, повторювали акти єднання. 21 січня 1990 року вони з’єднали «живим ланцюгом» Львів та Київ. За результати референдуму 17 березня 1991 року 80% населення підтримали перебування республіки у складі Союзу на основі Декларації про державний суверенітет України. Серед депутатів Верховної Ради не було націоналістів чи жодних інших радикалів. Американський президент не провів жодної зустрічі з представниками патріотичних сил. Це викликало нерозуміння. Українська діаспора в США була розчарована. Рейтинги президента серед неї стрімко падали. Бушу докоряла західна преса. Найбільш популярний та образний вислів зійшов з пера колумніста «Нью-Йорк Таймс» Вільяма Сафайра. Він назвав її «Котлетою по-київськи». Журналіст вказав на гігантські прорахунки, яких допустив президент та його радники під час підготовки промови.
Виявилося, що ні ЦРУ, ні його колишній директор – Джордж Буш-старший, ні адміністрація президента не усвідомлювали стан справ у середині Союзу. Вони не розуміли відцентрові тенденції серед місцевих еліт, потенціал народних рухів і волю звичайних громадян. Очікувалося, що «Імперія зла» не припинить своє існування мирно. Такі побоювання виникли на фоні розпаду Югославії. Його супроводжували серія громадянських війн, етнічні чистки та воєнні злочини. Перспектива нових масштабних конфліктів у Європі лякала американські еліти.
Візит Джорджа Буша-старшого закінчився фіаско.
Верховна Рада зовсім скоро проголосила Акт проголошення незалежності України, а український народ підтвердив його на референдумі 1 грудня 1991 року. Лідери України, Білорусі та Росії підписали Біловезьку угоду 8 грудня і поставили крапку на існуванні Радянського Союзу. Прогнози щодо війн, розповзання ядерної зброї та поширення міжнаціональної ненависті не справдились. Буш-старший програв вибори, у Білий дім заїхав Білл Клінтон. Радники президента з роками визнали свої прорахунки як і він сам.
Дата публікації: 4 Травня 2024