Моделі Діор в союзі: люди в москві «торкалися нас, щоб переконатися, що ми живі, що ми не манекени»

За правління сталіна мода в союзі перебувала у примітивному стані

Керівник держави та його поплічники вважали моду річчю дріб’язковою, не вартою уваги. Понад те, показувати «шикарні» дизайни одягу закордонним митцям було заборонено, адже вороги навмисно могли вкрасти сірі та невиразні ескізи союзу, що демонстрували простоту справжньої радянської жінки. Про жодні приталені речі чи яскраві кольори не могло бути й мови — моделі демонстрували одяг робочого класу, пошитий з жахливих матеріалів, без аксесуарів і «вульгарності». Суспільству навʼязувалася «культура бідності» — одяг не мав бути гарним, а витривалим, щоб його ще могли передати родичам. Виділятись у вʼязниці народів вважалось поганим вихованням, а за будь-яке відходження від методички так званих «стиляг» жорстоко карали на всенародних зборах.

З приходом хрущова ситуація в індустрії моди покращилась

Журналу «Радянська жінка» нарешті дозволили публікувати не вбогий асортимент, а щось справді нове. Наприклад, тоді у моду ввійшли нові силуети: вузький, прямий, трапецієподібний, розширений донизу і навпаки. Такі моделі костюмів додавали вишуканості та виразності образу. Також дизайнери почали комбінувати сукні-пальта, сукні-костюми та костюми-пальта. 

Дрібка лояльності у сфері краси підняла настрій виснаженому суспільству, тож у 1959 році союз вирішив уперше зустрічати у своєму Будинку моди «Крила Рад» гостей з-за кордону. Їхали неабихто, а моделі відомого бренду Christian Dior. Щоб організувати таке шоу в москві, треба було заручитися дозволом із кремля — його дали лише після кількох місяців переговорів. Обґрунтування з радянської сторони було простим — використовувати «іноземний досвід для поліпшення радянської продукції».

До приїзду іноземців готувались клопітливо

Створювалися плакати з майбутніми показами мод, приїзд французів анонсувався з усіх засобів масової інформації. Навіть залу, де мала відбутися подія, гарно оформили.

Влітку того ж року 12 моделей приземлилися в одному з московських аеропортів. Їх запросили відвідати столицю і подивитися памʼятки міста. Для вишуканих панянок ця пропозиція здалася доволі цікавою, хоча очільник колекції — сам 23-річний Ів Сен-Лоран — не ризикнув поїхати до москви та залишився в готелі.

Шок, який відчули кралі у «великій державі», ми можемо бачити й зараз. Моделі Dior були під прицілом фотографа Говарда Сочурека з Life Magazine, який супроводжував їх на кожному кроці. Збережені фотографії візиту 1959 року є у вільному доступі в Інтернеті.

Серед виснажених життям громадянок, вдягнених в тривіальне лахміття — сарафани, хустки й обідрані піджаки — парижанки мали вигляд як прибульці з космосу. Яскраві та усміхнені — вони лякали. На обличчях жінок з фотокарток ми можемо прочитати палітру емоцій — від заздрості до агресії. Дехто навіть почав сумніватись: а чи точно моделі приїхали з країни «загниваючого» Заходу? 

Одна з парижанок, Кука Деніс, згадувала, що деякі люди в москві «торкалися нас, щоб переконатися, що ми живі, що ми не манекени». А у 2009 році Кука додавала: «Я була щаслива побувати там… Відкрити інший світ, який я сама б не побачила». І такий жах за своє життя Деніс точно ніде більше не бачила.

Моделі відвідали багато місць: універмаг, ринок та навіть церкву і монастир, куди їм дозволили зайти. Радянську естетику моделі використовували і щоб зробити невеликі фотосесії для себе. Так маємо фото, де парижанки висять на кільцях на спортивному майданчику. Проте повернімося до показів. Вони були ексклюзивними, закритими й призначеними лише для еліти совєцького суспільства. За 5 днів відбулося 14 показів нової колекції Ів Сен-Лорана, а кожна з моделей підіймалась на подіум близько 140 разів, що викликало фурор серед глядачів. Дефіле включало 120 ансамблів одягу з нової колекції і зібрало близько 12 000 глядачів.​

Ів Сен-Лорн переосмислив спокусливу колекцію «New Look», якою славився Діор. Зникли корсетні жакети, кринолінові спідниці-балерини та високі шпильки. Натомість з’явилися практичні піджаки, вільні спідниці та туфлі на коротких підборах. Після показів велика кількість жінок, особливо модельєрок та кравчинь, зацікавилась модою Франції. Хоча, згідно з офіційною версією радянської преси, закордонний стиль ніхто не оцінив та й не було в ньому чогось оригінального.

Не обійшлось і без відкритого негативу

У радянському журналі бачимо такий запис: «Навіщо сукні зі щільної вовни так сильно відкриті? Для нас, сіверян, це не особливо практично. А влітку, навіть увечері, буде спекотно в такій сукні. Сукні закороткуваті. Повних і низькорослих це навряд чи прикрасить. Ручна вишивка по тюлю — це, звісно, дуже красиво, але хто може дозволити собі таку дорогу річ?» (власний переклад).

Інший радянський журнал публікував таке про моду Франції: «Буржуазні модельєри придумують такі фасони, що жінці важко ходити, і вона мусить обвиватися навколо свого чоловіка».

Своєю чергою провідний на той час радянський модельєр висловився, що одяг Dior — «найвищого ґатунку» і додав, що ніщо в цій колекції «не є для нас неприйнятним». Джурджа Бартлетт, історик моди та дослідниця Лондонського коледжу моди, має власне пояснення сильної неприязні радянської системи до європейської моди. За її словами, мінливі модні тенденції мимоволі уособлювали час — вони становили загрозу для системи, яка понад усе цінувала контроль.

Фінал історії, як завжди, нещасливий. Побачивши явний програш у модній індустрії, союз вирішив не проводити більше схожих заходів, аби не «тривожити розуми людей». Аж до розпаду вʼязниці народів закордонні речі були хоч і бажаними, проте забороненими. Якщо вас зацікавила тема моди в радянському союзі, то ми могли б глибше її розглянути і зробити цілу добірку дописів на кожний з періодів совєцького життя. Усе залежить від ваших лайків та коментарів.