Підгорецький замок: Біла пані, що переслідує відвідувачів

Замурована дружина короля

Перша і найпопулярніша версія дуже моторошна. Біла Пані – це начебто дружина Марія польського короля Яна ІІІ Собеського. Марія Казиміра дʼАркуін народилась у Франції у 1641 році в родині капітана королівської гвардії та гувернантки. З дитинства дівчина була при дворі, навіть у самої королеви. Подейкують, що Марія і король побачилися у королівському замку у Варшаві, коли дʼАркуін було лише 15 років. Любов спалахнула одразу, 27-річний король закохався, однак через два роки дівчина вийшла заміж за іншого. Щасливої історії у Марії і її чоловіка воєводи, любителя алкоголю, хворого на подагру, не вийшло. 

Невдовзі він помирає, як помирає і матір Яна, яка була категорично була проти шлюба сина з чужоземкою. 15 травня 1665 року, не маючи перепон, закохані беруть шлюб. Разом вони проведуть щасливі 30 років, народять 14 дітей, з яких виживуть лише четверо. У походах і війнах чоловік писатиме коханій ніжні листи: «Єдина потіхо душі і серця мого». Загалом, романтичних листів буде аж 4 тисячі, 80 з них король написав на Галичині.

Така мила історія, до чого ж тут Біла пані? За однією з легенд, Ян Собеський був настільки одержимий дружиною, що живцем замурував її в стінах замку. Однак, як ми бачимо, ця версія не більше, ніж злі язики недругів Марії, яких було чимало. 

Іноземка, якій приписували і отруєння першого чоловіка, і чари щодо другого. При дворі казали, що «Марися керує Яном, а вже Ян — Польщею». Здавалося, всі обʼєдналися проти француженки — придворні, шляхта. Ось тільки королю на це було байдуже — він любив свою Марусеньку, а вона постійно підтримувала його у битвах, супроводжувала в походах. Їхня історія тривала аж до смерті Яна, після якої Марія переїхала у Францію, де й померла на Батьківщині.

Жертва ревнивого чоловіка

Друга легенда повʼязана з Вацлавом Жевуським, який володів замком у XIX столітті. Нібито вже 60-річний чоловік взяв собі за дружину 19-річну Марію, та так її ревнував, що забороняв виходити з замку і постійно стежив. Дівчина ж не дотримувалася заборон і часто ходила гуляти в парк, що лише вкотре злило її чоловіка. Одного дня Марія просто зникла. За переказами, Вацлав вбив свою дружину, а тіло замурував у стіні замку.

По-перше, у Вацлава не було дружини на імʼя Марія. На цьому можна було б і закінчити, та все ж. Насправді, чоловік був одружений на Анні Жевуській, доньці чернігівського воєводи. Вони мали десять дітей, лише пʼятеро з яких вижили. Анна була побожною жінкою — могла карати себе ланцюгом, який зберігався в Підгорецькому замку. Єдине, що було таки правдою, Вацлав, справді, був дуже ревнивим і це підтверджує записка його дружини, написана кровʼю. В ній вона запевняє чоловіка, що вірна йому. Та Анна нікуди не зникла, як говорить легенда, — вона просто переїхала в монастир, аби вимолити собі одужання. Проте хвороба виявилася сильнішою, і в монастирі жінка померла.

Закатована в підземеллі

Третя версія повʼязана з постаттю Станіслава Жевуського. Точно невідомо, чим не догодила йому його дружина Людвіка, але є легенда: коли молоду дівчину вели в підземелля, вона прокляла свого чоловіка зі словами: «Скільки сходинок залишилося, на останній з них закінчиться його рід». До кінця спуску залишалося чотири сходинки, і якраз на четвертому коліні рід Жевських закінчився.

Проте і ця версія не витримує історичної перевірки. Жінка походила з роду польсько-українських аристократів XVIII століття. За описами істориків, Людвіка була владна і конфліктна жінка — тримала дисципліну в родині і просто ненавиділа свою невістку Анну, ту саму з другої легенди, яку нібито теж замурували в стінах Підгорецького замку. Жінка пережила чоловіка Станіслава на 21 рік і після його смерті почала ділити майно зі своїми дітьми. Це повністю зруйнувало їхні стосунки. Ще більше Людвіку віддалили від родини Жевуських, коли та програла суд. Її просто викреслили з історії.

То чи могли родичі вбити жінку? Якщо все ж дивитись реалістично, то Людвіка офіційно визнавалась психічно хворою. Після розриву стосунків з родиною, її слід в історії губиться, тож це й стало поштовхом до поширення легенди про вбивство.

Дружина алхіміка

І остання версія найкоротша. Вбивцею на цей раз виступає Северина Жевуського, алхіміка тих часів. У XVIII столітті він досліджував питання вічної молодості, шукав філософський камінь і просуваючи цю тему, нажив непоганих статків. Кажуть, що через невідомі причини він наказав замурувати свою дружину Констанцію в підземеллі. Начебто вона не могла народити йому сина чи дізналася секрет вічного життя і не хотіла ділитися ним. Та тут немає чого й досліджувати — син у подружжя був, а Северин помер у 1811 році, задовго до жінки, залишивши Констанції чималі володіння. Наступні роки вона керувала містами та селами, аж поки через марнотратство не втратила все. Свою старість вона провела в Камʼянці-Подільському в бідності. 

Отже, оповідки про жінку в білій сукні, що часто зʼявляється в підземеллі чи біля парку, — не що інше, як фантазія, яка зберігається століттями. Неточна, абсолютно історично неправильна, та все ж цікава та інтригуюча. Вона по-своєму подобається туристам та підігріває інтерес любителів містичного. Якщо Вам було б цікаво прочитати ще про розвінчення легенд, повʼязаних з українськими спорудами, то дайте знати про це в коментарях!