Ганна Крушельницька: талановита оперна співачка, яка збожеволіла через кохання

Ганна народилась 18 серпня 1887 року в селі Біла, Тернопільської області в шляхетській родині. Її батько – священник УГКЦ – походив з давнього роду. Дівчинка була наймолодшою з восьми дітей в сімʼї, а тому отримувала багато турботи і ласки від рідних. Особливо не могла награтись з малечею сестра Соломія, яка була на 15 років старша від Ганни. З перших днів Соломія взяла на себе відповідальність бути поруч з сестрою і якось писала у спогадах: «Що я потіхи з нею маю, то описати годі! Сама собі дивуюся, як я можу, не люблячи нічого дуже палко на сім світі, любити так до одуріння ту нашу Нуську. Ну та й я не вмисне, і не знаю, за що та зозулька така мені мила». 

Дівчинка зростала розумною і талановитою дитиною. Початкову музичну освіту вона здобула від батька та Соломії, опанувала фортепіано та вступила до Тернопільської музичної школи. Далі, за фінансування Соломіїї, Ганна закінчила Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка у Львові та Міланську консерваторію. Викладачі пророкували їй грандіозне майбутнє, адже дівчина володіла надзвичайним тембрально «віолончельним» голосом. Вона могла досягнути ще вищих висот, ніж сестра Соломія.

Племінниця Крушельницьких згадувала: «У неї було сильне ліричне сопрано, дуже шляхетної окраски, бархатно чельової м’якості. Дуже чистої інтонації. Доволі широкого волюмену. На диво, специфічне. Дещо носове сомдрірування не псувало, а навпаки збагачувало і окрашало голос. В співі не було ніколи ані одного тону інтонаційно не чистого. Голос був вирівняний щодо сили і тембру. Найвищі верхні тони звучали часом більш металічно».

Однак Соломія все більше контролювала життя Ганни, хоч і приховано – підтримувала її у музичних починаннях, давала кошти, возила на гастролі в Америку, Італію та Єгипет. Фактично Соломія всіляко відгороджувала сестру від реального життя і труднощів в ньому. Вона обирала, куди їхати, що робити, де виступати Ганні, не даючи їй права самостійно будувати шлях. Навіть якби це й не було просто. Матір якось сказала Соломії: «Не треба її мучити, бо і так вийде заміж». На жаль, ці слова були пророчі.

Юність Ганни проходила в співах в хорах «Боян» і «Бандурист», також вона була учасницею концертів присвячених Шевченку, Франку та Лисенку. Вже у 17 років дівчина виступала в інститутській опері «Чорноморці». Один з критиків того часу писав про спів Ганни: «Ясним променем побіч того був спів Нусі Крушельницької. Голосовий матеріал у цієї молоденької співачки пишний, пребагатий. Голос її нагадує вірно голос сестри Соломії…»

1907-1914- ті роки називають золотою ерою Ганни Крушельницької. Вона виступає на 

оперних сценах Варшави, Венеції, Львова, Мілана, Рима, виконує партію Чіо-Чіо-Сан в опері «Мадам Баттерфляй» та у 1912 році дебютує в опері «Кармен». Загалом, в репертуарі Нусі було вісім опер, а відома італійська фірма «Фонотипія» здійснила запис ряду арій із класичних опер західноєвропейських композиторів у виконанні Ганни.

Оплески, квіти, слава. Одарка Бандрівська, племінниця, напише у спогадах: «Я дитиною була…пам’ятаю, що після співу тети Нусі били великі брава. Люди хвалили, що гарно співала і грала та поздоровляли з успіхом».

Дівчина стрімко підіймалася по карʼєрній драбині, але Перша світова війна внесла свої корективи. Більшість європейських театрів припинили свою діяльність, Ганна виступала в Римській опері лише раз на місяць. Зрозуміло, цього було замало не просто для музичного розвитку, а й для проживання в країні.

Підставила плече сестрі, звичайно, Соломія. Вона на той момент жила з чоловіком мером в багатстві у провінційному містечку Віареджо. Ганну прийняли дуже тепло: відпочивай і займайся чим хочеш. Від нудьги, дівчина записалась в школу танців. Цей крок став фатальним в житті співачки.

У школі танців викладав харизматичний чоловік, для якого флірт з жінками був щоденним заняттям. На жаль, на гачок ловеласа потрапила і Ганнуся. До цього її зовсім не цікавило кохання і заміжжя, але з появою вчителя танців все змінилось. 30-річна співачка по вуха закохалась і була готова кинути сцену та навіть власну родину, аби бути з чоловіком. Є теорія, що виконавиця завагітніла від вчителя.

Соломія, не змігши стояти осторонь, дізналась все про «майбутнього родича». Виявилось, що він був одружений, мав дітей і купу коханок. Наївна і творча Ганнуся просто наслухалась гарних слів, які їй говорив коханий, не маючи на думці, що все це неправда. 

Вирішивши не мовчати, Соломія розповіла про все сестрі. Ніхто не знає, яка розмова відбулась між ними, але після цього Ганна злягла з важким нервовим зривом. Взагалі нервовому зриву Ганни посприяли декілька факторів: війна, карʼєра, яка перебувала у стані застою, розбите серце і можлива (не доведена) вагітність.

Одарка Бандрівська говорила: «Війна найбільше пошкодила тому, що тітка Нуся не змогла на всю ширину розкрити своїх крил. Геніальною вона не була, але зіркою середньої величини з прекрасним голосом і талантом сценічним – була».

На жаль, стан співачки тільки погіршувався і переростав у психічну хворобу. Соломія, вважаючи себе виною, робила все, аби врятувати Нусю: кращі клініки, спеціалісти, санаторії. Жінка продавала коштовності, машину, щоб її родичка знову заспівала, знову засміялася і знову стала тою милою Ганнусею. Однак лікарі стверджували, що хвороба Ганни розвивалась і раніше, просто ніхто не звертав на неї уваги.

Після трьох років відновлення, психологічний стан Ганни таки стабілізувався. У 1921 році жінка повернулася до Львова, почала проводити час з родиною, певний час викладала у Музичному інституті імені Миколи Лисенка. Пізніше співачка знову вийшла на сцену, брат Володимир став її імпресаріо. Вся сімʼя обʼєдналась і оточила Ганну теплом і любовʼю. А ось публіку повернення виконавиці не зацікавило.

Племінниця Крушельницьких писала: «Ганна співала своїм чудовим, добре школеним голосом, музикально. Формально все дуже добре, але рівно з тим все однаково без горіння, все одноманітно – одностилево…все в якомусь одному сумовитому настрої без життєвого трепету і запалу».

Сум Ганни відлякував слухачів, хвороба знову повернулась. У 1928 році жінка покинула сцену з метою лікування. Та все ставало тільки гірше…Коли співачка остаточно втратила розум, Соломія звинувачувала себе. До кінця днів жінка собі так і не пробачила.

У 1938 році Соломія, після смерті чоловіка, приїздила у Львів навідати родину. Через Другу світову війну, повернутись назад вона так і не змогла. більшовики забрали у неї будинок, залишивши тільки квартиру. Саме там Соломія і Ганна проживали у період 1939 – 1952 років. Разом вони пройшли холод і голод, безгрошівʼя, жорстоку радянську владу. Соломія давала приватні уроки, аби прогодувати себе і сестру. А коли вона дізналась, що хворіє на рак горла, то почала відкладати кошти на подальше утримання Нусі. Жінка терпіла біль, затискаючи рот кулаком, аби не злякати Ганнусю і не викликати у неї панічні атаки. Так вона й померла з кулаком в роті 16 листопада 1952 році.

За місяць до своєї смерті, Соломія передала 15 тисяч карбованців своїй племінниці, щоб та утримувала Ганну. Жінку передали під опіку психіатру в обмін на квартиру. Ганна померла у віці 77 років від гангрени, переживши сестру на 13 років. Похована неймовірна співачка поруч із Соломією на Личаківському кладовищі.