Статті

Сьогодні ми згадуємо 76-й день народження Володимира Івасюка, видатного українського композитора, поета й автора незабутніх пісень, що стали символами нашої національної культури. Володимир Івасюк залишив неоціненний спадок, який продовжує надихати нові покоління музикантів і шанувальників української музики. Його пісні, такі як «Червона рута» й «Водограй», стали справжніми шедеврами, що втілюють дух і красу нашої нації. Пам’ять про цього великого митця житиме в наших серцях назавжди.

Кожна сфера має своїх новаторів — тих, хто розбиває усталені рамки й відкриває нові горизонти. У світі української культури Лесь Курбас займає по-справжньому важливе місце. Він не просто творив вистави — він змінював саме уявлення про театр. Його інноваційний підхід, сміливість і відданість мистецтву стали рушійною силою для багатьох поколінь акторів, режисерів і діячів культури загалом. Навіть у найскладніших умовах — під час революційних зламів і репресій — Курбас знаходив сили для творчості. Його вистави ставали проявом патріотичного духу й духовного відродження народу.
У роковини народження Леся Курбаса згадуємо яскраві сторінки його життя та аналізуємо вплив на українську культуру.

Три роки тому, 24 лютого 2022 року, російська армія почала широкомасштабне вторгнення на територію України. Тоді розпочалася жорстока війна, яка змінила життя мільйонів людей. Фото, що ми публікуємо сьогодні, відображають реалії та жахи війни, яку Україна змушена переживати, і є своєрідним нагадуванням, що війна триває і що потрібно продовжувати підтримувати українську армію.

Чи часто ви чули про бої на Далекому сході за радянської доби? Певно, що тільки в контексті подій 1945 року, коли радянська армія просунулася на сотні кілометрів і захопила Маньчжурію. Проте сьогодні ми пропонуємо вам ознайомитися з подіями, які відбулися за 7 років до того і які радянська пропаганда перетворила на одну зі своїх найбільших перемог. Поговоримо про бої за озеро Хасан.

20 лютого 2014 року — офіційна дата початку окупації Криму, яку закріпила Верховна Рада у вересні 2015 року. За основу взято перші зафіксовані випадки порушення порядку перетину українського кордону в районі Керченської протоки й використання російських військових підрозділів, розташованих у Криму.

З 20 по 22 лютого 2014 року Росія розпочала агресивні дії, що пізніше переросли в окупацію Кримського півострова. Саме 23 лютого система управління Південного військового округу ЗС РФ перевела угруповання в Криму в повну бойову готовність. Підрозділи, залучені для посилення Чорноморського флоту, вийшли з постійних позицій.

Сьогодні ми покажемо вам кадри прихованої агресії, що назавжди змінила історію України.

Донбас — шахтарський край, де терикони стоять поруч з покинутими заводами. Колись це був індустріальний центр, сьогодні його часто згадують у контексті війни, сепаратизму й невизначеності. Цей багатонаціональний регіон — своєрідний плавильний котел. Тут перемішалися культури, звичаї та характери, створивши унікальний світогляд. Робітники, які працювали до знемоги, звикли до труднощів і навчилися сприймати світ просто: праця — основа життя, влада — джерело проблем. Злочинні угруповання і робітничі містечка співіснували поруч. У цьому поєднанні сформувалась особлива культура.

Про кримінал, пусті обіцянки й роздмухування сепаратизму в одному з найбільш працьовитих регіонів України в сьогоднішньому дописі.

Українська етнографиня, дослідниця народної культури, праці і розвідки якої використовуються й зараз. Жінка, яка була сповнена науковою продуктивністю, інтелектом і чесністю, зробила великий внесок у вивчення українського побуту. Вона обожнювала традиційну українську культуру й присвятила їй своє життя, щоб ми, наступне покоління, берегли її надбання.

Працьовитість і патріотичність Леоніли Заглади не залишилися непоміченими радянською владою, тому вона потрапила під репресивну машину і була забута на половину століття. Сьогодні в дописі ми відновлюємо памʼять про талановиту вчену і її діяльність.

Кожен народ прагне відчути свою неповторність і пишатися глибоким корінням. Не виняток й українці. Історія України — багата й цікава. Але інколи її намагаються зробити ще більш захопливою, додаючи фантастичні деталі. Звідси й беруться псевдонаукові теорії, які малюють українців як «богообраний народ», що винайшов усе на світі — від колеса до пірамід.
Чи дійсно Київська Русь — нащадок Великої Скіфії? Чи був Христос українцем? І чи справді всі народи світу походять із Карпат?

Намагаємося зрозуміти, звідки з’явилися ці питання — в сьогоднішньому дописі.

Чи знали ви, що Степан Бандера міг одночасно грати кілька шахових партій, а Іван Франко розумівся на грибах не гірше за досвідченого міколога? Що Симон Петлюра диригував хором і організовував театральні постановки, а Іван Мазепа грав на торбані й створив мелодію, яку потім назвали народною? Історичні постаті — це не лише суворі рішення та великі битви. Це люди, які, як і ми, жили щоденним життям, мали улюблені заняття, раділи й надихалися своїми хобі. Ці захоплення відкривають несподівані грані тих, кого ми звикли сприймати лише як героїв підручників.
У сьогоднішньому дописі поговоримо про те, як українські історичні діячі проводили вільний час і що надихало їх на великі справи.

За останні десятиліття образ відьми став значно популярнішим порівняно з минулими роками. Спочатку їх вважали злими прислужницями Сатани, потім вони переродилися в романтичних героїнь на кшталт гоголівської Панночки, а сьогодні — стали майже взірцем для кожної другої самодостатньої жінки. Телевізійні продукти «Сабріна — юна відьма» й культовий серіал «Усі жінки — відьми» остаточно затьмарили в суспільній свідомості жахи «використання магічних сил» минулого. У сьогоднішньому дописі — про темні часи полювання на відьом в Україні.