Як будувалися відносини з американцями. Частина І

Історія українсько-американських відносин непроста.

Довгий час американська сторона не звертала на нас уваги, на наше прагнення встановити з ними контакти. Так, ще під час подій української революції американська сторона вважала нас виключно частиною Росії, яка збунтувалася проти центру. Під час жахливого 1933 року, року коли мільйони українців загинули через Голодомор, американська преса намагалася приховати будь-які відомості про голод і називала їх неправдивою інформацією. Проте невдовзі, по кількох десятках років, ситуація почала змінюватися. 

Можливо, хтось думає, що українсько-американські відносини почали розвиватися тільки з отриманням Україною незалежності. Але ні, це відбулося набагато раніше, за часів СРСР. Так, у далекому 1972 році відбувся візит президента США Річарда Ніксона в Україну. Місто Київ стало третьою зупинкою американського президента в Радянському Союзі під час двотижневого світового турне. Тоді американський президент прогулявся Києвом, побачив визначні історичні пам’ятки, особливо відмітив Золоті ворота, що мають назву, співзвучну з назвою мосту в Сан-Франциско, а також зустрівся з вищою партійною номенклатурою українського радянського керівництва, яке щойно оновилося. Цей візит був успішний, оскільки радянському керівництву вдалось удати, що території СРСР не цілком підконтрольні московській диктатурі. Окрім цього, головним наслідком візиту тогочасного президента США стало відкриття консульства цієї країни в Києві і робота американської дипломатичної місії протягом кількох років. На жаль, після вторгнення СРСР в Афганістан ця дипломатична місія була згорнута і будь-які відносини припинились аж до 1990-х років. 

Наступний візит американського президента Джорджа Буша — старшого відбувся за дуже важких часів. Саме тоді, коли Радянський Союз перебував на межі розпаду, а деякі союзні республіки вже вийшли з його складу, американський президент здійснив візит в охоплений мітингами, протестами і духом свободи Київ. Москва не бажала бачити американського президента на українських землях, проте цей візит так і не був виключений з програми 4-денного турне президента США. Після формальних зустрічей і програми відвідин пам’яток Джордж Буш відвідав Верховну Раду УРСР, де виголосив свою знамениту промову, відому як Chicken Kyiv Speech, яка шокувала навіть американців, які не очікували такого жорсткого засудження прагнення українців до отримання свободи. Під час проголошення цієї промови американський президент усіляко схиляв українське керівництво до подальшої співпраці з Москвою на правах автономії, а прагнення до відділення від радянської системи називав самовбивчим націоналізмом. 

Проте навіть незважаючи на те, що американська сторона засуджувала наше прагнення до незалежності, вир подій вже неможливо було зупинити.

Після проведення референдуму 1 грудня 1991 року, на якому абсолютна більшість українців підтримала проголошення незалежності, розпочався новий етап в українсько-американських відносинах. Після того, як Україна підтвердила, що погоджується дотримуватися договору про скорочення звичайних озброєнь у Європі і договору про нерозповсюдження ядерної зброї, США вже 25 грудня 1991 року, на Різдво, визнали українську незалежність, а по кількох днях, 3 січня 1992 року, встановлено дипломатичні відносини між країнами. 

Тоді розпочалася новітня сторінка нашої історії відносин зі Сполученими Штатами Америки, де Україна намагалась отримати визнання як повноправна країна і партнер. Задля цього вже в травні 1992 року український президент Леонід Кравчук здійснив візит у США, де була підписана низка угод з американською стороною. А втім, потепління відносин так і не відбулося, оскільки американську адміністрацію в першу чергу цікавила українська ядерна зброя, а вже потім інші аспекти відносин. Незважаючи на запевняння, що Україна позбудеться своєї ядерної зброї, США не переставали тиснути на Україну. 

Адміністрація Буша навіть обговорювала можливість накладення на молоду країну санкцій, щоб Україна цілковито відмовилася від свого ядерного арсеналу. Також відкидалась будь-яка ідея передачі української ядерної зброї європейським країнам, таким як Франція чи Велика Британія, які мали свій ядерний арсенал. Єдиною країною з числа колишніх радянських республік, що мала право зберігати ядерну зброю, була Росія, а тому саме їй Україна мусила передати свій ядерний арсенал. Це не влаштовувало українців, які розуміли що без цієї зброї Україна буде повністю беззахисна і росіяни зможуть нас легко завоювати, як це було вже в нашій довгій історії. Саме тоді виникла ідея надання Україні гарантій безпеки, відомих, як Будапештський меморандум. 

Ця угода вже підписувалась за нової адміністрації — демократа Клінтона.

Саме за його адміністрації відбулося потепління відносин: США надавали нам фінансову допомогу на впровадження реформ і поступово визнавали Україну як самостійного суб’єкта політики. Саме Україна стала першим членом СНД, який приєднався до програми військової співпраці НАТО «Партнерство заради миру». Також був вироблений договір, за яким Україна остаточно відмовилась від третього у світі ядерного арсеналу. На жаль, під час підписання меморандуму американська сторона не до кінця передбачала російську загрозу, хоча вже розуміла важливість незалежності України, через що ми так і не отримали дієвих гарантій нашої незалежності. 

Саме так розвивались українсько-американські відносини на початку. Маленькими кроками нам удалося стати важливим партнером США, якого підтримують усі американські адміністрації.