Оксана Петрусенко: українська оперна співачка, життя якої схоже на блокбастер

Оксана Петрусенко, справжнє імʼя і прізвище якої Ксенія Бородавкіна

Народилася 18 лютого 1900 року в бідній родині в Севастополі. Коли дівчинці виповнився рік, то її батько помер від сухот. Матір вийшла заміж вдруге й народила сина. Однак родина розпалась — чоловік був невиправним пʼяницею, тож дитинство Петрусенко важко назвати щасливим. Вітчим пропивав все, що було в хаті.

Талант дівчинки до співу одразу почали помічати в школі, де вчитель співів навчав Оксану азів вокалу й нотної грамотності. Петрусенко співала в церковному хорі, пізніше її взяли в аматорський колектив Георгія Загала, а в 1918 році дівчина була членкинею трупи Глазуренка. Ось тільки гастролі тоді не задались — вона захворіла на тиф і мусила залишитися в лікарні. Паралельно з виступами Оксана не соромилася заробляти гроші й на важкій роботі — працювала в порту на взуттєвій фабриці.

«Це справжній скарб!»

Втомившись від складної фізичної праці, Оксана вирішила випробувати фортуну в Херсонському музично-драматичному театрі. І їй пощастило! Почувши прекрасний голос, музичний керівник театру побіг до директора з криком: «Це справжній скарб!» Саме тут новій хористці обрали псевдонім Петрусенко, почали навчати її музичної освіти й акторської майстерності. За це особисто відповідала учениця Марії Заньковецької. Народні пісні й опери «Запорожець за Дунаєм» і «Наталка Полтавка» виконавиця вивчала на слух. До речі, остання опера принесла українці гучні овації, а її виконання, на думку експертів, є шедевром вокальної творчості, й досі не було перевершено.

Влітку 1923 року Оксана все кинула й поїхала вступати до Київського музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка. Навчання йшло чудово — викладачі обожнювали талановиту ученицю, але й тут у долі на Оксану були інші плани. Дівчина покинула навчання, бо закохалась у симпатичного співака Мефодія Семенюту-Барила. Петрусенко завагітніла, ось тільки дитина хлопцеві була не потрібна, він наполягав на аборті. Врешті співачка не стерпіла й з розбитим серцем пішла від нього. Все подальше життя вона шкодуватиме, що так і не здобула освіту, адже потім, ставши зіркою, все одно буде вимушена брати приватні уроки й відточувати оперні партії.

У 1925 році Оксана народила сина Володимира, життя закрутилось у стократ швидше. Жити треба було на щось, тож, коли хлопчику виповнилось два місяці, Петрусенко вже гастролювала з трупою містами України й співала в напівзруйнованих театрах. Можливо, тоді вона і захворіла на туберкульоз.

Петрусенко намагалась влаштуватися на роботу в Харківський театр

На пробах вона сподобалась головному режисеру. Після виступу, чоловік підійшов до Оксани, взяв її за підборіддя і промуркотів: «Гарно співаєш». Такого нахабства жінка не витримала, тож вона штовхнула режисера. Від несподіванки він полетів у куток і закричав, що співачка ніколи тут не працюватиме. Два роки Оксана була на тимчасових роботах. Та згодом вона таки отримала запрошення до Казанського оперного театру, де успішно дебютувала. У Казані жінка працювала два роки, тут же вона познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Василем Москаленком. Він був головним у парі, тож Петрусенко мусила працювати й переїжджати разом із ним то до Свердловська, то до Самари. Однак популярність українки зростала — вона мала прихильників, а її голос часто звучав по радіо. 

У 1934 році жінка отримала дві пропозиції — стати частиною ленінградської чи київської трупи. Звичайно, вибір був очевидним —

Оксана з родиною повернулась на Батьківщину. І не прогадала.

У Київському театрі опери й балету Петрусенко створила справжній фурор 

Де б жінка не зʼявлялась на вулиці, за нею завжди йшли табуни фанатів. Навіть головна конкурентка Оксани співачка Зоя Гайдай визнавала, що «такого великого успіху, який мала Петрусенко, я не пам’ятаю ніде і ні в кого» і додавала: «Вона мала дзвінкий, сріблястий, сильний голос — лірико-драматичне сопрано. Діапазон його був такий великий, що ніколи найвища нота не здавалась останньою, а завжди думалось: вона може взяти ще вищу». Відомо, що у цей час співачка страждала від переслідування партійних служаків через просування української культури, тож додому її нерідко проводила подруга.

У 1936 році на українців очікувало серйозне випробування

Потрібно було зібрати групу артистів для виступу в Большому театрі в Москві. Петрусенко була затверджена аж у третьому складі, але перед самим відʼїздом її поставили виконувати партію Наталки Полтавки. Сказати, що українка підкорила зал — це нічого не сказати. Гучні оплески всіх членів керівництва СРСР, Оксана навіть виконала партію на біс, за особистим рішенням Сталіна. Тоді ж вождь народу запросив її і ще п’ятьох виконавців до себе на дачу. Він пропонував вокалістці поїхати навчатися в Мілан, а ще подарував дівчині свою фотокартку з підписом «Сталін — товаришу Оксані».

Тоді про Петрусенко писали всі газети, а вона сама в щоденнику додала таку нотатку: «Я досягла слави!». Ось тільки такої слави дружини не витримав чоловік — шлюб розпався.

Спокійному життю завадили совєти

У липні 1937 року, коли розпочались масові розстріли української інтелігенції, на жінку навів наклеп директор одного театру й співачка розуміла, що наступною буде вона. Не чекаючи на смерть, вона відіслала сина до друзів і планувала повіситись. Її врятувала акторка Анна Бегічева, яка так вдало прийшла до Петрусенко в гості. Тієї ж ночі жінки поїхали в Москву. До кого вони зверталися достеменно невідомо, але невдовзі Оксану поновили в театрі, а всі її заздрісники замовкли, розуміючи, що з вокалісткою точно не потрібно мати конфліктів. І успіх повернувся — українка знову була незрівнянною і кращою з кращих. Неодноразово її запрошували виступати в Большой театр, але Оксана навідріз відмовлялася покидати Україну.

Весною 1939 року Оксана поїхала до Львова

Щоби показати діячам мистецтва приєднаної західної частини України красу радянського мистецтва. Там вона познайомилась із Соломією Крушельницькою, яка сказала, що стежить за її творчістю та вважає їхні голоси подібними. І там же жінка зустріла своє остання трагічне кохання. Вона втратила голову від молодшого на шість років редактора газети «Комуніст» Андрія Чеканюка. Роман був приреченим. Інтрижка закінчилася вагітністю, яка зовсім не була потрібна Андрію, одруженому й з двома дітьми. У 1940 році Оксана отримала телеграму стати солісткою Большого театру. Цю новину 15-річний син Петрусенко приніс їй прямо в пологовий будинок, де жінка 8 липня народила другого сина Олександра. На восьмий день після пологів вокалістка почувала себе чудово, готувалася повертатись додому, давала імпровізовані концерти в палаті й навіть дала розпорядження подрузі наварити борщ і чекати її. Раптом співачка відчула слабкість і сонливість, лягла відпочити. А за кілька годин Оксана була вже мертва.

Їй було лише 40 років. Офіційна версія смерті жінки — несподівано відірвався тромб. Однак одразу зʼявились і інші версії — медсестра якось обмовилась, що Петрусенко вбила ревнива дружина маршала Тимошенка, підкинувши ціанід у молоко Оксани.

Повна версія на нашому Patreon.