Статті

Пропонуємо у цьому матеріалі відкрити для вас Донеччину з іншого боку: через ретро-фотографії минулого століття, які дозволять побачити повсякденне життя, архітектуру та соціальну атмосферу 1940-х років. Ці фото, надані Центральним державним аудіовізуальним та електронним архівом, світлини які сьогодні ми хочемо відкрити у широкому доступі нашим читачам.

Режисер, актор, продюсер, митець та наставник, який завжди підставляв плече своїм вихованцям. Керівник акторської школи, учнями якої були майже всі зірки Голлівуду: Марлон Брандо, Пол Ньюман, Аль Пачіно, Роберт де Ніро, Стів Бушемі, Джейн Фонда, Ума Турман, Анджеліна Джолі та Скарлет Йогансон. Він вчив не просто грати, а жити в кадрі чи на сцені, винайшовши авторську методику, яку використовують і нині. Сьогодні ми поговоримо про величину світового масштабу, реформатора американського кіно, який грав у найкращих театрах Бродвею та був номінований на «Оскар»; про генія, невідомому країні в якій народився, нашого земляка Лі Страсберга.

Червень 1940 року став переломним для Буковини. Радянські війська, скориставшись міжнародною ситуацією, зайшли на ці землі під гаслами «визволення». Спершу це викликало надію серед місцевих жителів, які прагнули позбутися наслідків румунської окупації. Однак дуже швидко з’ясувалося, що радянська влада принесла з собою не лише зміни в адміністративному устрої та економіці, а й жорстку ідеологічну цензуру, репресії та масові депортації. Як Буковина пережила цей новий етап своєї історії — у дописі.

1954 року Радянський Союз вчинив один з найстрашніших своїх злочинів — провів експеримент над своїми ж військовослужбовцях. Тоді солдати стали піддослідними пацюками, здоровʼя та життя яких нещадно руйнували на Тоцькому полігоні. У мирний час керівництво тюрми народів змусило людей пережити ядерну війну, і все це для того, щоб створити картинку «нєпабєдімай дєржави», якій постійно ввижалися вороги, і нагнати жаху на світ.

Сьогодні ми поговоримо про те, як совок розробляв ядерну зброю, про те, як він «цінував» громадян. Ця історія через довгі роки зберігалася під грифом «секретно», проте зараз вона як ніколи актуальна. Про жорстокість і тупість вождів народу і знищені долі далі в дописі.

Сьогодні, в дні, коли кожен з нас стежить за перебігом перемовин з американцями, ми пропонуємо вам почитати про те, як розвивалися наші відносини на початку і як Україна спромоглася вийти з тіні і налагодити відносини з американцями на початку 90-х років.

Є епохи, про які говорять багато, наприклад період Київської Русі, час козацтва і визвольні змагання. Однак є й такі періоди, про які говорять мало, і серед них епоха Великого князівства Литовського. Причини — політична боротьба, нестача перевірених історичних джерел або навмисне викривлення історії.
ВКЛ стало своєрідним продовженням Київської Русі, «де старого не рушилось і нового не вводилось». Це був час, коли давньоруські традиції, культура й духовність зберігалися на українських землях. А втім, запекла боротьба з Московським князівством дещо затьмарила цей період і залишила нам небагато історичних джерел, що ускладнює наше розуміння цієї важливої епохи.

Одна з найвідоміших зірок української оперної сцени, голос якої став візитівкою та тогочасним символом України. Вокалістка, талант якої не має рівних — вона опанувала драматичне сопрано й вражала ним публіку. Зірка, примадонна, яку любили й ненавиділи, підносили до небес і кидали. Її життя було наповнене плот твістами й не стає ні в яке порівняння з трендовими фільмами сьогодення.

У цьому дописі ми поговоримо про ту, яка відкрила світу Катерину Білокур; ту, яка залишила на вінілових платівках неоціненні записи народних пісень, романсів й арій. Про співочого соловейка, Оксану Петрусенко, і її нелегку та в якомусь сенсі трагічну долю далі.

15 березня 1939 року — історичний день для українців: на першому засіданні Сойму Карпатської України жителі проголосили незалежність свого регіону. Прийняття Конституції та затвердження державної символіки, включаючи гімн «Ще не вмерла Україна», підкреслили прагнення до самостійності. Ця подія ознаменувала продовження героїчної боротьби українців за свою свободу у ХХ столітті. Сьогодні про ці події йтиметься в нашому дописі.

Куренівська катастрофа, яка сталася 13 березня 1961 року, є однією з найтрагічніших сторінок в історії Києва. Черговий злочин радянської влади
забрав тисячі невинних жертв. Спогади очевидців рясніють випадками, коли моргів не вистачало, а трупи складали у підвалах лікарень, або коли люди загинули в затопленому автобусі… Величезний потік води й бруду спричинив руйнування багатьох будівель і численні жертви. Куренівська трагедія не була природним катаклізмом — вона стала наслідком совєтського недбальства й бездумності. Сьогодні ми згадуємо спогади людей про одну з найбільших трагедій в історії України

Українська дипломатія відзначалася злетами й перемогами — від перших контактів київських князів із середньовічними імперіями до здобутків і падінь епохи незалежності. Сучасний етап розпочався з незалежності, що відкрила шлях інтеграції до міжнародних структур. Утвердження незалежності було нелегким. Будапештський меморандум 1994 року перетворився для українців на холодний душ. Він мав би навчити не вірити в пусті обіцянки. Але Україна продовжує ходити манівцями, сподіваючись на ласку інших держав.
28 лютого 2025 року в Білому домі переговори щодо угоди про корисні копалини обернулися катастрофою для України та Європи. Настав час зрозуміти, що дипломатія існує не час від часу, а постійно. І ця постійність не робить її приємною.