Статті

Кожен народ прагне відчути свою неповторність і пишатися глибоким корінням. Не виняток й українці. Історія України — багата й цікава. Але інколи її намагаються зробити ще більш захопливою, додаючи фантастичні деталі. Звідси й беруться псевдонаукові теорії, які малюють українців як «богообраний народ», що винайшов усе на світі — від колеса до пірамід.
Чи дійсно Київська Русь — нащадок Великої Скіфії? Чи був Христос українцем? І чи справді всі народи світу походять із Карпат?

Намагаємося зрозуміти, звідки з’явилися ці питання — в сьогоднішньому дописі.

Чи знали ви, що Степан Бандера міг одночасно грати кілька шахових партій, а Іван Франко розумівся на грибах не гірше за досвідченого міколога? Що Симон Петлюра диригував хором і організовував театральні постановки, а Іван Мазепа грав на торбані й створив мелодію, яку потім назвали народною? Історичні постаті — це не лише суворі рішення та великі битви. Це люди, які, як і ми, жили щоденним життям, мали улюблені заняття, раділи й надихалися своїми хобі. Ці захоплення відкривають несподівані грані тих, кого ми звикли сприймати лише як героїв підручників.
У сьогоднішньому дописі поговоримо про те, як українські історичні діячі проводили вільний час і що надихало їх на великі справи.

За останні десятиліття образ відьми став значно популярнішим порівняно з минулими роками. Спочатку їх вважали злими прислужницями Сатани, потім вони переродилися в романтичних героїнь на кшталт гоголівської Панночки, а сьогодні — стали майже взірцем для кожної другої самодостатньої жінки. Телевізійні продукти «Сабріна — юна відьма» й культовий серіал «Усі жінки — відьми» остаточно затьмарили в суспільній свідомості жахи «використання магічних сил» минулого. У сьогоднішньому дописі — про темні часи полювання на відьом в Україні.

29 січня 1918 р. відбувся бій під Крутами. Крути 107 років тому відіграли значну роль не тільки в обороні станції, і навіть не в захисті Києва, а в майбутньому України. Це один із найжорстокіших боїв в історії української революції, що підтверджує існування паралелей між минулим та сьогоденням. Повномасштабне вторгнення, 2022 рік, 1 березня: відбувся бій ЗСУ з російськими окупантами. Останні поцілили в магазин, обстріляли та знущалися з меморіалу пам’яті Героїв Крут. Проте солдати сьогодення помстилися за жорстокі вчинки, скоєні 100 років тому. Тіла 200 загиблих російських солдатів та офіцерів на двох КАМАЗах повезли у бік Сумщини через село Плиски. Сьогодні детальніше про Бої під Крутами.

Переговори — як партія в шахи. Кожен хід ретельно прораховується, і кожен програш коштує дорого. Вони бувають швидкі, мов блискавка, коли рішення ухвалюють за лічені хвилини. А бувають довгі, як марафон, що триває години або навіть дні. Переговори можуть бути гарячі — у запалі суперечок, або холодні — де кожне слово важить тонну. Але чи завжди вони приносять результат? Мінські угоди — це приклад складного дипломатичного компромісу, що народився на тлі війни й хаосу.

У цій статті розглянемо, що було здобуто за столом переговорів і який це мало вплив на Україну.

Він — основоположник українського симфонізму, диригент і педагог. Вона — чарівна вокалістка. Ці двоє творчих і талановитих людей зустрілися на уроках, коли він, на пів року молодший за неї, навчав її музики. Кохання спалахнуло одразу, хоча чоловік довго не наважувався про нього сказати, а лише писав зізнання в довгий ящик.

Борис Лятошинський і Маргарита Царевич жили в епоху репресій та контролю, однак змогли зберегти щире й віддане кохання, яке тривало 51 рік — аж до смерті композитора. Сповнені ніжності та турботи, вони складали чудовий тандем, хоча й були такими різними. Казкова історія кохання та листи, які Борис, Великий Котя, писав Маргариті, Котічці, далі в дописі.

Український поет, літературознавець, професор, викладач, літературний критик та перекладач, який належав до «п’ятірного ґрона» київських неокласиків і досягнув великого успіху у важкі часи тоталітаризму. Цього чоловіка знайомі називали «ходяча енциклопедія», а він себе — «спадкоємець Феба», тобто бога сонця і мистецтв — Аполлона.

Хоча поет і не належав до жодної політичної партії, однак був точно проти комунізму, що й не вберегло його від хвилі політичних репресій. Сьогодні ми поговоримо про Павла Филиповича як про дослідника і спеціаліста своєї справи і як про звичайну людину, яка любила теніс, театр і життя, яке нещадно забрали совєти.

Путчі бувають різні. Криваві, безкровні, миттєві й затяжні, а ще успішні та невдалі. Піночет у Чилі захопив владу й перетворив країну на одну з найбільш економічно стабільних і розвинених у регіоні. Пак Чон Хі в Південній Кореї зміг підняти державу з післявоєнних руїн і забезпечити їй економічне зростання. Державний комітет із надзвичайного стану в СРСР навпаки поставив останню крапку в історії країни. Спроба зупинити перебудову й відновити радянську систему стала каталізатором для змін, яких не можна було зупинити. Тоді, коли одні намагалися зберегти імперію, інші скористалися можливістю проголосити незалежність. У сьогоднішньому дописі про те, як путч став останнім акордом для СРСР, а для України — переломним моментом на шляху до самостійності.

Після касетного скандалу 2000–2001-го років Росія значно посилила свій вплив на Україну. Політична криза, з якою стикнулися вищі ешелони влади внаслідок опублікування плівок, що компрометували всю систему, побудовану Кучмою, а також міжнародна ізоляція української верхівки дали Москві можливість активніше просувати свої інтереси в нашій країні. У цій статті ми розглянемо з вами, як Росія намагалася впливати на керівництво України в політичному плані й прослідкуємо, які ж наслідки приніс касетний скандал.

Журналіст, екологічний активіст, історик і краєзнавець, позаштатний кореспондент харківського правозахисного бюлетеня «Права людини», колишній директор музею історії Чернівецького університету імені Юрія Федьковича і голова чернівецького екологічного клубу «Зелене відродження Буковини». Усе це про людину честі, борця за правду Віктора Фреліха.

У попередніх двох дописах про «Чернівецьку хворобу» ми говорили з вами про перебіг подій, свідчення очевидців і теорії щодо можливої причини випадіння волосся в дітей. Дописи, присвячені цій темі, знайшли свого масового читача, і на очі нашому медіа потрапила така особистість, як журналіст Віктор Фреліх. Саме він у далеких 90-х проводив власне розслідування, щоб знайти винуватців зламаних життів українців. Його так тихо усунули, що правоохоронці навіть не стали шукати причини його смерті. Сьогодні пропонуємо зібрати факти й свідчення інших журналістів докупи і зрозуміти, чим цей громадський діяч так завадив владі і які матеріали він зібрав.