“ Цілий день лунали страшні крики. Катували і чоловіків, і жінок”. Злочини на Херсонщині.

З повномасштабним вторгненням в Україну російські війська окупували Херсон і частину області на початку березня. На окупованих територіях росіяни за допомогою місцевих колаборантів створювали окупаційні адміністрації, викрадали проукраїнських політиків, активістів, журналістів, вчиняли вбивства та катування цивільних мешканців. Попри тиск загарбників, місцеві жителі, не боячись, виходили на мирні демонстрації проти окупації. Вже 11 листопада 2022 року Збройні сили України перейшли в контрнаступ та визволили правобережну частину Херсонської області разом з Херсоном.

Боягуливо тікаючи, окупанти мінували будинки, об’єкти домашнього господарства й навіть тіла. Наразі здійснено 435 виїздів та знешкоджено близько 2500 вибухонебезпечних предметів. Проте, відступаючи, рашисти залишали після себе не тільки зруйновану й заміновану інфраструктуру, а й сотні втрачених життів, скалічених доль і закатованих душ. Одразу ж після звільнення територій військові та медики виявили сотні жертв російського терору: у селищі Архангельське знайшли тіла подружжя фермерів, які загинули від катувань; три тіла зі слідами насильницької смерті у Високопіллі; останки вбитих окупантами людей у Бериславському районі; чоловіче тіло зі зв’язаними руками і простреленою головою у Херсоні. Як можемо зрозуміти, на Херсонщині також були катівні, де українців тримали в жахливих умовах. Президент України Володимир Зеленський заявляє, що на деокупованих територіях Херсонщини задокументовано вже понад 400 воєнних злочинів.
У звільнених населених пунктах правоохоронні органи виявляють цивільні приміщення, які перероблювали для того, щоб утримувати людей. В області таких місць відшукали 11. На дверях — замки, відсутність туалетів та бодай елементарних меблів, а на стінах — відмітки, які свідчать про кількість днів, де в таких умовах перебували наші громадяни. Ці “помешкання” уособлюють усі жахи, які довелося пережити людям.
Протягом окупації росіяни блокували ввезення гуманітарної допомоги та ліків до Херсона. У займаних містах російські солдати час від часу шукали чоловіків із військовим досвідом, часто вимагаючи від місцевих мешканців видати їх. Викрадали атовців, журналістів, фермерів, учителів. Змушували зізнаватися цивільних у тому, чи мають вони патріотичні тату, чи допомагають українським силам, чи мають зв’язок зі своїми рідними, які служать в українській армії, поліції. «Підозрюваних» місцевих жителів окупанти привозили до місцевої колонії. А далі починалося найстрашніше — допити, жорстокі тортури та знущання.

Зазвичай, катування відбувалися в пустій кімнаті, посеред якої стояв стілець, до якого прив’язували жертву. Поряд лежали металеві труби, якими крутили руки, протигаз, який надягали на голову й не давали дихати, та шнури, з допомогою яких били струмом. Повна ізоляція від реальності, щоденні знущання, допити та крики інших ув’язнених із сусідніх ізоляторів. Факти того, що від пережитого люди втрачали здоровий глузд і, повертаючись із таких місць, помирали вдома, зафіксовані на Бериславщині. Окупанти не дозволяли спати, забороняли бачитися з близькими та отримувати від них «передачі». Пакет із кашею 300 грамів — ось і весь денний раціон. А деколи такий пакетик доводилося розтягувати на 2-3 доби. І росіяни постійно нав’язували: «Київ, Харків захопили росіяни, а у Львові вже громадяни Польщі». Коли людей «відпускали», їх гнали на мінні поля. Попри все, перебуваючи в ізоляторах, херсонці не втрачали віри й тепер кажуть, що «через відчинені вікна бачили, як працює наша арта, й вірили, що за нами скоро прийдуть наші».
1.Сергій Балан, український поліцейський:
“Почали бити прикладом по спині, по голові, били навіть молотком по голові, що м’ясо відбивають. Потім чую, мотають проводи якісь. Думаю, що детектор якийсь. Вони питають мене: «Знаєш, що це таке?» Я сказав, що не знаю. Тоді кажуть: «Ну зараз дізнаєшся». То був струм, починають струмом катувати. Я вам скажу, що те, що в підвалі було, то все квіточки, можна ще терпіти, але ось цей струм… Я так за все своє життя не кричав, як тоді, я їх благав: «хлопці, не треба». Але ж ніхто не чув”.
2. Олена Наумова — вихователька дитячого садка:
“Обшук зробили, відвезли на підвал, ставили багато питань, 4 дні допитували. Потім я тиждень просто сиділа там, голодувала та мерзла, божеволіла від тих усіх звуків. Потім мене змусили записати вибачення перед російською армією за те, що закликала вбивати її та колаборантів, які тут підтримували росіян”.
3.Максим Негров 一 Ветеран АТО:
“ Коли допитували, я розумів, що про мене знають настільки багато, що навіть я про себе стільки не знав. І про службу, де проходив, знали прізвища товаришів, що ми з ними робили”
4. Віталій Сердюк:
“Катували всіх по-різному, одних не сильно, просто в камеру кидали, інших сильно. Катування було під низом, наша камера була на горі, та цілий день лунали страшні крики. Катували і чоловіків, і жінок. Мене добу протримали та повели на «співбесіду», а перед цим взяли відбитки пальців. Зламали руку, сильно притиснули.. забирали мене влітку, коли спека, шорти були з трусами – «знімай». А потім вони підключають два електроди до геніталій, динамо машину, 300 вольт. Волосся дибки, звичайно, крик, і кажуть: «Згадуй». Потім він тихіше робить трохи. Все тіло тремтить. А згодом знову додає струму”.
“Пияцтво було з ранку до вечора. Коридором ходили, коли нап’ються, камери відкривали, палицями шмаляли. Пізніше, коли зайшла їхня росгвардія, режим став м’якшим. Наприклад, вони відкривають камеру когось пускають або їжу дають, ти маєш кричати «Слава росії, слава путіну, слава шойгу”.
Як живе Херсон після звільнення?
У місті досі немає ані води, ані світла, ані тепла. Життя концентрується довкола Площі Свободи — тут щодня роздають гуманітарну допомогу. У Херсоні працюють кілька кав’ярень і магазинів, але ціни там досить високі. Волонтерські організації привозять бутлі з водою, а у центрі міста встановлені біотуалети. У наметах ДСНС є генератори, де херсонці заряджають телефони. Потроху в місті з’являється мобільний зв’язок. В обласній адміністрації кажуть, що служби активно працюють над відновленням електрики, але скільки часу це займе, поки не знають.

На Херсонщині російська армія залишила по собі такі ж звірства, як і в інших регіонах нашої країни, куди змогла зайти. Знайдемо й притягнемо до відповідальності кожного вбивцю. Без сумнівів.
Дата публікації: 30 Листопада 2022