Телевізійні імперії: як олігархи маніпулювали українським ефіром

Олігархи виникли в Україні під час президентства Кучми. Практично усі збудували свої імперії, приватизуючи об’єкти промисловісті із совєтського спадку. Вони використовували корупційні схеми, домовлялись із посадовцями й скуповували в українців ваучери з правом власності. Так виникли монополії в різних галузях промисловості. Після розпаду СССР спритні підприємці встигли заволодіти телевізійними станціями. Та ще до цього, разом зі становленням української незалежності почали виникати різні телевізійні канали. З одного боку, українське телебачення переживало свої золоті часи з унікальними програмами на кшталт «Території А», «Табу», «СВ-шоу» та іншими, про які згадують із ностальгією. З іншого, канали ставали ефективними політичними інструментами. Протягом часів незалежності українці довіряли телеканалам. У деякі періоди вони були головним джерелом інформації для 80% населення. З поширенням інтернету вплив дещо знизився, але в 2020 році 49% населення все ще говорило про телебачення як основу інформування.

Частоти державних каналів швидко займали комерційні

Наприклад, так сталось із «1+1», який змінив «УТ-2» у 1997 році. Протягом 1990-тих — початку 2000-х зародились такі популярні канали як «ТЕТ», ICTV, «1+1», «СТБ», «Новий канал», «Інтер», «5 канал», «Україна» та інші.  Формально канали належали  компаніям із Сейшел, Кіпру, Панами, Самоа, Гонконгу та інших офшорних зон. Здебільшого процеси відбувались у тіні. Довгий час відслідкувати справжніх власників було непросто. Олігархи через підставних осіб скуповували акції каналів і приватизовували їх. Зараз ми знаємо, що холдинг Inter Media Group фактично належав Дмитру Фірташу й Сергію Льовочкіну, «Медіа група Україна» — Рінату Ахметову, «1+1 Media» — Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову, Star Light Media — Віктору Пінчуку.

Тільки 5 найпопулярніших каналів мали 60% охоплення аудиторії

Вплив набирав обертів. На початок 2021 року частка олігархів у телевізійному мовленні досягла 53%. Тобто половина сфери контролювалась особами, інтереси яких були насамперед у збагаченні, побудові позитивного іміджу власної персони й розширенні влади. Державний «UA:Перший» за деякими оцінками дивилось менше ніж 1% населення. За президентства Зеленського заснували телеканал «Дім» для мовлення на окупований Крим й ОРДЛО. Але ані «UA:Перший» з його регіональними філіями, ані «Дім» не могли конкурувати з комерційними каналами через брак фінансування та неефективне управління. На різноманітних каналах транслювали все: від мультиків і футбольних матчів — до політичних шоу й реклами. Окрім ток-шоу політичного спрямування («Право на владу», «Шустер LIVE», «Свобода слова» та інших) політика щоденно була присутня в ефірі. У випусках новин і в якості реклами, на екранах українців з’являлись сюжети, які викривали або ж навпаки захищали політичну партію, їхніх лідерів чи олігархів.

Переважна більшість телеканалів олігархів була збиткова

Прибутки від трансляції блокбастерів, популярних програм чи навіть політичної реклами не дозволяли покрити витрати на утримання телеканалів. Та цього не вимагали. Фінансувались вони з кишень олігархів. Рінат Ахметов на свої медіа, серед яких канали займали вагоме місце, з 2011 по 2020 рік витратив 666 мільйони доларів. За такий самий термін Дмитро Фірташ втратив на фінансуванні медіа 242 мільйони доларів. Схожі тенденції зафіксовано й щодо каналів Коломойського та Порошенка.  Як правило, прибуток генерується в інших сферах. Телевізійні канали привласнили не для збагачення, а для контролю. Збитковість дозволяла керувати журналістами: ведучими, редакторами, кореспондентами. У «небагатих» медіа працівники більш «слухняні». Тож достовірність інформації посідає аж ніяк не перше місце серед пріоритетів діяльності.

У різні часи канали мали свої гарячі теми

Вибір тем міг свідчити про політичні союзи, як от коли в 2015 році на «Інтері» почали давати ефірний час Ляшку. До цього вдались, щоби той не вступав у різку конфронтацію з Опоблоком.  Канали Віктора Пінчука подавали позитивні сюжети про другого президента України Кучму — тестя олігарха. Також виходили компліментарні матеріали про Порошенка й Тимошенко. Рінат Ахметов через свої канали просував Яценюка й Гройсмана. «1+1» Коломойського став майданчиком для піару Зеленського. «Інтер» Фірташа й Льовочкіна просував «Опозиційну платформу» та Юрія Бойка зокрема. Не обійшлось без «телевізійних війн». Інтер встиг «повоювати»  з «1+1» через підтримку того інших кандидатів і партій. Градус наростав у період революцій. У 2004 році «5 канал» став майданчиком для виступів опозиції, поки більшість висловлювалась стримано чи підтримувала владу. Під час Революції гідності — через зв’язок із «Партією регіонів» — канали Ріната Ахметова захищали владу, поки опозиційні медіа транслювали протилежні наративи.

За вказівкою згори журналісти використовували «темники» й поширювали «джинсу». Дослідження популярних каналів від Центру економічної стратегії доводить, що всі вони насичені такого штибу «новинами». У 2019 році показники досягли своїх апогеїв. Особливо відзначилась так звана «трійка Медведчука» – «112 Україна», Zik і NewsOne. Формально вони належали нардепу Козаку, утім грали на руку Медведчуку й ОПЗЖ. Сюжети мали відверто проросійське забарвлення, просуваючи тези Росії та загравали із сепаратистами на Сході.  На «Інтері» 64% замовних матеріалів висвітлювали політичні партії, на «Україні» — 31%. На останньому власника каналу — Ахметова — згадували в 44% сюжетів такого виду. Натомість «5 канал» випускав про Петра Порошенка 58% замовних матеріалів. Протягом 2019–2022 років спостерігався спад. З початку повномасштабного вторгнення Росії відсоток телевізійного «олігархізму» наближається до нуля через редакційні особливості телемарафону «Єдині новини» й затухання внутрішньополітичної боротьби.

Кінець ефіру

Зараз телевізійний ландшафт змінився. Так само стала іншою і політична боротьба. В Україні діє хиткий консенсус, у якому мало місця для внутрішніх чвар. Утім це не заважає опозиції критикувати владу чи навпаки. Головна особливість полягає в тому, що суперечності перебувають за межами телебачення. Канали Медведчука заблокували на початку 2021 указом РНБО. Порошенко продав акції «5 каналу» й «Прямого» працівникам каналів восени 2021 року через закон про олігархів. Через рік тим самим мотивував свій вчинок Ахметов. Ігор Коломойський потрапив під варту й передав повноваження управляти корпоративними правами гендиректору холдингу. Єдиний, хто залишився зі своїм каналом — це Пінчук. Новою ареною політичною боротьби стали телеграм-канали.

Дата публікації: 17 Липня 2024

Читайте також: