Статті

Український поет, літературознавець, професор, викладач, літературний критик та перекладач, який належав до «п’ятірного ґрона» київських неокласиків і досягнув великого успіху у важкі часи тоталітаризму. Цього чоловіка знайомі називали «ходяча енциклопедія», а він себе — «спадкоємець Феба», тобто бога сонця і мистецтв — Аполлона.

Хоча поет і не належав до жодної політичної партії, однак був точно проти комунізму, що й не вберегло його від хвилі політичних репресій. Сьогодні ми поговоримо про Павла Филиповича як про дослідника і спеціаліста своєї справи і як про звичайну людину, яка любила теніс, театр і життя, яке нещадно забрали совєти.

Путчі бувають різні. Криваві, безкровні, миттєві й затяжні, а ще успішні та невдалі. Піночет у Чилі захопив владу й перетворив країну на одну з найбільш економічно стабільних і розвинених у регіоні. Пак Чон Хі в Південній Кореї зміг підняти державу з післявоєнних руїн і забезпечити їй економічне зростання. Державний комітет із надзвичайного стану в СРСР навпаки поставив останню крапку в історії країни. Спроба зупинити перебудову й відновити радянську систему стала каталізатором для змін, яких не можна було зупинити. Тоді, коли одні намагалися зберегти імперію, інші скористалися можливістю проголосити незалежність. У сьогоднішньому дописі про те, як путч став останнім акордом для СРСР, а для України — переломним моментом на шляху до самостійності.

Після касетного скандалу 2000–2001-го років Росія значно посилила свій вплив на Україну. Політична криза, з якою стикнулися вищі ешелони влади внаслідок опублікування плівок, що компрометували всю систему, побудовану Кучмою, а також міжнародна ізоляція української верхівки дали Москві можливість активніше просувати свої інтереси в нашій країні. У цій статті ми розглянемо з вами, як Росія намагалася впливати на керівництво України в політичному плані й прослідкуємо, які ж наслідки приніс касетний скандал.

Журналіст, екологічний активіст, історик і краєзнавець, позаштатний кореспондент харківського правозахисного бюлетеня «Права людини», колишній директор музею історії Чернівецького університету імені Юрія Федьковича і голова чернівецького екологічного клубу «Зелене відродження Буковини». Усе це про людину честі, борця за правду Віктора Фреліха.

У попередніх двох дописах про «Чернівецьку хворобу» ми говорили з вами про перебіг подій, свідчення очевидців і теорії щодо можливої причини випадіння волосся в дітей. Дописи, присвячені цій темі, знайшли свого масового читача, і на очі нашому медіа потрапила така особистість, як журналіст Віктор Фреліх. Саме він у далеких 90-х проводив власне розслідування, щоб знайти винуватців зламаних життів українців. Його так тихо усунули, що правоохоронці навіть не стали шукати причини його смерті. Сьогодні пропонуємо зібрати факти й свідчення інших журналістів докупи і зрозуміти, чим цей громадський діяч так завадив владі і які матеріали він зібрав.

Василь Стус — український дисидент, поет-шістдесятник, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України. Він міг жити, творити й бути відомим митцем у незалежній Україні. На жаль, Василь Семенович не дожив до 1991 року, за свої переконання та боротьбу Стус зазнав репресій від радянської влади, яка ув’язнила його на довгий час і зрештою вбила. Сьогодні пропонуємо вашій увазі фотографії Василя Стуса з буденного життя, щоби краще дізнатись про нього.

Сьогодні команда нашого медіа вітає всіх із першим днем 2025 року, проте ще й — з днем народження лідера боротьби за українську соборність Степана Андрійовича Бандеру. Невтомний борець, який на слуху в кожного українця і не тільки, людина, яка зробила величезний внесок в українську історію. Сьогодні наше завдання — популяризовувати відомих і маловідомих постатей із нашого минулого.

Різдво — це одне з найдавніших і найулюбленіших свят українців. Воно миле та затишне, навіює гарний настрій та це й не дивно — яскраві костюми, чудовий стіл, чарівні пісні. Наразі ми святкуємо Різдво в родинному колі й в теплих домівках завдяки Збройним силам України, які захищають нас і бережуть усе українське.

Та я пропоную відмотати час назад і поговорити про це свято під час панування тоталітарного совка. Сьогодні ми вестимемо мову про дисидентів, які, попри заборони й атеїстичні настрої більшовиків, почали святкувати Різдво в таборах на знак опору радянській системі. Ми згадаємо про колядки й 12 страв за колючим дротом, спираючися на свідчення очевидців і матеріали дослідниці цієї теми.

Легенда української музики XX століття. Батько української естради, митець, якому обрізали крила й автор понад 100 хітів, що посідали перші місця в тюрмі народів. Його пісні зробили відомими Ротару, Зінкевича, Яремчука й багатьох інших співаків. Душа цього композитора поєднувала неймовірний талант і працелюбність, віру в українське мистецтво та ідентичність.

Звичайно, ми говоримо про Володимира Івасюка, пісні якого обʼєднують українців. Однак усі ми знаємо його як беззаперечного генія, чудового митця, турботливого сина, вірного друга. А якщо говорити про особисте життя, то яким він був? Як і кого любив? Кому присвячував пісні, а з ким мав постійні драми? У сьогоднішньому дописі ми відкриємо завісу таємниць і покажемо невідомого досі Володимира Івасюка.

Яка ціна свободи? На це питання кожен українець уже знає свою відповідь. Збройні сили України успадкували важке завдання — боротись із зовнішнім ворогом. Услід за кількасотрічними визвольними змаганнями ми перейняли й традицію святкування в нелегких умовах. Сьогодні ми хочемо показати фотографії тих українців, яким у скрутні часи все ж вдавалося святкувати. Як наші предки відзначали […]

«Зеківський генерал», безстрашний правозахисник, голос українського спротиву. Він був лідером, який не боявся відкрито протистояти тоталітарній системі. Його слово ставало зброєю, а ідеї — натхненням для тисяч.
Його життя обірвалося раптово й трагічно, але спадщина живе далі. Сьогодні, у річницю народження В’ячеслава Чорновола ми поговоримо про цю неймовірну людину, яка своїм прикладом показала, що навіть одна особистість може боротися, надихати й змінювати систему.