Віктор Фреліх. Убитий дослідник «Чернівецької хвороби»

На межі 1989 і 1990 років Віктор Фреліх займався приватним розслідуванням спалаху алопеції в Чернівцях.

Тоді його імʼя було в усіх на слуху: під кінець Перебудови зʼявився журналіст, який зацікавився катастрофою дворічної давнини. Нагадаймо, що офіційною версією слідства був талій, який нібито вироблявся на кількох підприємствах у Чернівцях. Однак, якщо брати до уваги факти й результати аналізів, ця версія розвалюється. 

Не підтримував версії про талій і Фреліх. Позаштатний кореспондент газети «Молодий Буковинець» і голова екологічної організації «Зелене відродження Буковини», він був членом комісії з розслідування причин невідомої хвороби. Журналіст був упевнений, що в спалаху винні військові, і повідомив, що на базі радянської армії поблизу Чернівецької області стався витік ракетного палива або іншої хімічної речовини.

Журналістка Людмила Чередарик, яка допомагала Вікторові в розслідуванні, повідомляє: 

«Віктор був одержимий цією темою. Він шукав очевидців, а я брала інтерв’ю. Він знаходив усе більше доказів того, що причиною облисіння стало ракетне паливо».

Людмила додає: «…Алопеція — це була рукотворна хвороба. Екологія тоді вийшла на передові позиції, і дуже багато тоді писали про екологію».

З роками версія про ракетне паливо ставала дедалі ймовірнішою.

Складаючи 2+2, Віктор і Людмила знаходили відповіді на запитання. Ось як вона про це каже: «Про те, що причина того, що сталося в Чернівцях — розлиття ракетного палива, на Буковині почали говорити ще восени 1988 р. У листопаді жителі з вулиці Тараса Шевченка написали в міліцію про проходження нею липневої ночі тягачів «із ракетами», що зупинилися «через якусь аварію». Пізніше всім жителям вулиці довелося заповнювати анкети, в яких вони клялися, ніби нічого не бачили і не чули».

Фреліх разом з пошуковою групою не дарма витратив багато часу, досліджуючи цю тему, оскільки його матеріал таки опублікували. Людмила Чередарик згадує: «1993-го за моїм матеріалом, опублікованим у «Молодому буковинці», фактаж для якого «накопав» Віктор, СБУ повторно відкрило кримінальну справу щодо невідомого захворювання у Чернівцях 1988 року. І разом з Фреліхом ми увійшли до складу групи при СБУ, яка вивчала зібрані матеріали й документи по цій справі». Місцева влада, як завжди, перешкоджала витоку будь-якої інформації, яка суперечила офіційній версії слідства. Група екологів під орудою Фреліха готувала повну доповідь, проте свідки постійно змінювали свої свідчення.

Те, що Віктор поліз у справу державного рівня, не могло йому так минутися.

Він заважав владі і її версії з талієм. Фреліх і сам це розумів, тому говорив, що версія з ракетним паливом буде дорого йому коштувати. На жаль, він не помилився. 16 квітня 1995 року журналіст поїхав продавати мамину квартиру до Києва. Там він зустрівся з колишнім працівником спецслужб. Чоловіки трохи випили. Відразу після зустрічі Вікторові стало погано в потязі. У Чернівцях дружина дослідника зустріла його і тут же повезла в лікарню, де він провів місяць у реанімації, після чого 24 травня помер у віці лише 46 років. Причиною смерті, як писали тоді ЗМІ, стало отруєння невідомою речовиною, яка вразила печінку й нирки. Рідні Фреліха повідомляють, що за кілька місяців до смерті йому телефонували невідомі й погрожували фізичною розправою, якщо він не припинить розслідувати причини епідемії алопеції. До речі, усі матеріали розслідування Віктора безслідно зникли.

Розслідування вбивства Віктора Фреліха було недовге.

1995 року видання «Свобода» писало: «Українська генеральна прокуратура прийшла до висновку, що проти журналіста здійснено терористичний акт, і порушила відповідну кримінальну справу». Винних так і не знайшли.

Публіцист Сергій Грабовський коментує: «ймовірно, це витік ракетного пального в останній рік існування СРСР, але результати офіційного розслідування були суворо засекречені. Фреліх, очевидно, вийшов на реальних винуватців…»

Ушанували памʼять Віктора, одного з засновників руху «Зелений світ України», керівники екологічних об’єднань із 16 країн світу і запевнили, що справа його життя не залишиться незакінченою.

2015 року Фреліх був включений у список журналістів, убитих в Україні за свою професійну діяльність. 

Сьогодні імʼя українського журналіста викарбуване довічно в самому центрі столиці США Вашингтоні в Музеї Новин. Це єдиний у світі музей індустрії новин, а також того, що з нею пов’язано, тобто журналістики та медіа, розташований між будинком Капітолія і Білим Домом поблизу Смітсонівського інституту. Він займає 196 тисяч квадратних метрів. На жаль, імʼя і прізвище активіста відтворені в помилковій транслітерації Viktor Frelix (Фрелікс), тож у пошуку його треба набирати саме в такій формі — Viktor Frelix.

На сайті «Committee to Protect Journalist» знаходимо такий запис: «Фрелікс, видавець і засновник екологічної групи «Зелений світ України», помер у Львові від отруєння. Він розслідував зв’язок військових з епідемією в Чернівцях і стверджував, що хвороба стала наслідком близькості міста до військової бази. Український прокурор заявив, що смерть Фрелікса була наслідком терористичного акту. Колеги повідомляють, що за день до смерті Фрелікс отримав нові докази, що мають стосунок до його розслідування. Розтин показав, що причиною смерті журналіста стала ниркова недостатність, викликана отруєнням». (Переклад авторки.)

Історія «Чернівецької алопеції» і досі не закрита.

Документи зашифровані, журналісти вбиті за правду. Віктор Фреліх був одним з небагатьох сміливців, що вирішили знайти винуватців трагедії. На жаль, його підступно вбили, а його напрацювання безжально знищили. Згадаймо тих, хто загинув, виконуючи журналістські обов’язки, свічкою пам’яті.