«Він вірменин, але наш, український»: історія Івана Айвазовського

Походження відомого художника
Іван Айвазовський, справжнє ім’я якого — Ованес Айвазян, був вірменином за походженням. Він народився у 1817 році у родині вірменського крамаря. Предки Айвазовського жили на Галичині, під Львовом, куди переселилися у XVIII столітті із західної Вірменії. Вже звідти його батьки — Геворг і Ріпсіме — переїхали до Криму, де через п’ять років народився один із найвідоміших художників світу.
«Він вірменин, але наш, український»
Сучасний український скульптор та художник Олег Пінчук так висловлюється про творчість Айвазовського: «Айвазовський — художник геніальний, який народився в Криму, в Україні, мав вірменське походження. Він вірменин, але наш, український. Він мав, знаєте, оцей український дух, а також вірменський темперамент».
Початок кар’єри
Змалечку майбутнього художника тягнуло до малювання. Проте сім’я жила бідно, і вже у 10 років Іван працював у міській кав’ярні. Він прекрасно грав на скрипці та співав, але найбільшою радістю для нього було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків. Першою картиною Івана був вітрильник з червоними вітрилами. Батько навіть думав покарати сина, але не став.
Як і багато тогочасної талановитої молоді, Айвазовський поїхав вчитися до Петербурзької академії мистецтв — такого закладу в Україні тоді не було. Навчання тривало з 1833 до 1837 року. Першим його учителем малювання став художник із німецьких колоністів Йоганн Людвіґ Ґросс, який спрямував талант хлопця у потрібне русло. Після навчання митець швидко стає популярним: він був живописцем Головного Морського штабу, мав право носити мундир, був почесним членом Імператорської академії мистецтв у Петербурзі. До того ж почав мандрувати Європою — Римом, Парижем, Лондоном, Амстердамом, де знайомився з відомими колегами.

Під час подорожей Іван влаштовував чимало виставок, зокрема у французькому Луврі у 1843 році. У США він створив серію полотен, присвячених відкриттю Колумбом Америки. Також писав картини на замовлення османських султанів. До речі, 30 цих робіт виставлено в музеї Туреччини у стамбульському палаці Долмабахче.
Шевченко і Гоголь
У Петербурзі Айвазовський особисто знався з Тарасом Шевченком. Мав зустрічі у Криму і з Антоном Чеховим. Подорожував містами Італії Іван разом із Миколою Гоголем. Знайомство переросло в дружбу, і Гоголь став гідом Айвазовського в його походах по місцевих художніх музеях. Подейкують, що Гоголь з Айвазовським спілкувалися українською мовою. У Римі, у помешканні Гоголя, українці читали вголос розділи з «Мертвих душ». А ще у них в компанії був український художник Василь Штернберг. Вважають, що саме ця подорож була напрочуд плідною для Айвазовського і надихнула його на створення великої кількості картин на італійську тему.
Творчість Івана Айвазовського
Після подорожей, де український митець сягнув піка своєї слави, він повернувся до рідної Феодосії. Саме завдяки йому там з’явився водопровід, музей старожитностей і живопису, навчальні заклади, був реконструйований морський порт, проведена одна з перших у Російській імперії залізниць. Власне, саме у цьому місті художник і провів більшу частину життя.
Іван Айвазовський є одним із наймайстерніших мариністів усіх часів — левова частка його картин зображує море, а також кораблі, морські битви. Проте він не малював, стоячи з мольбертом на березі моря, а по пам’яті переносив побачене на полотно пізніше.
«Бог дав Айвазовському талант і він ним правильно розпорядився. Він також був трудоголіком з дуже широким горизонтом бажань. Такі люди народжуються раз на мільйон», — каже в інтерв’ю Радіо Свобода мистецтвознавиця Ганна Ярова.
Хоча на полотнах Айвазовського зображувалося переважно море, малювати степи він умів так само майстерно. На таких картинах помітно чимало українських мотивів: Дніпро, чумаки або ж весільні сценки. Крім того, оточення художника запевняло, що навіть свій кримський маєток Айвазовський облаштував так, щоби нагадував українські хутори. За словами Ганни Ярової, українські теми Айвазовському ніхто не замовляв — вона була йому органічною, бо він увесь час їздив степом.
«Моє найщиріше бажання»
Наприкінці життя Айвазовський передав картини місту, в якому провів більшу частину свого життя. Ось пряма цитата із заповіту: «Моє найщиріше бажання, щоб будинок моєї картинної галереї в місті Теодозії, з усіма картинами, статуями й іншими творами мистецтва, становили повну власність міста Теодозїі, і на згадку про мене, Айвазовського, заповідаю галерею місту Теодозії, моєму рідному місту».
19 квітня 1900 року видатний художник помирає у рідній Феодосії. Навіть за кілька годин до смерті він працював над картиною — «Вибух турецького корабля». На пам’ятнику Івана пізніше викарбували слова одного древнього вірменського філософа: «Народжений смертним, залишив по собі безсмертну пам’ять».
На жаль, окупанти порушили останнє побажання українського митця, і в Херсоні після нетривалої окупації російські війська у 2022 році вивезли кілька робіт Айвазовського з обласного музею. Така ж доля спіткала й оригінали його картин у Художньому музеї імені Куїнджі в Маріуполі.
Замість висновку
Іван Айвазовський, або Ованес Айвазян, є українським вірменином, який захоплювався Феодосією, вільно володів українською, ніколи не називав себе «російським митцем». Він є прикладом культурної ідентичності, де вірменське походження тісно переплелося з українським контекстом. Російська культурна політика упродовж століть діяла як колоніальна машина: вона цілеспрямовано стирала згадки про його вірменські та українські зв’язки (навіть факт того, що він ніколи не називав себе виключно «російським митцем»), щоб привласнити його виключно як «російського мариніста».
Дата публікації: 7 Жовтня 2025