Десята річниця втечі Януковича. Як його могли обрати президентом?

Здавалося б, що після Помаранчевої революції Янукович ніколи не буде обраний,

проте він лише отримав час на підготовку до наступних виборів. У здобутті симпатій виборців йому дуже допоміг американський політтехнолог Пол Манафорт. 9 червня 2005 року він надіслав олігарху Ахметову звіт про політичну ситуацію в Україні.

Становище всередині Партії Регіонів Манафорт назвав «організаційним безладом» і «станом ерозії», навіть пропонував партії замінити скандального Януковича на іншого лідера: «Його керування кампанією, можливо, означатиме смертний вирок партії». До цієї поради не дослухалися, проте інші втілили сповна.

Манафорт знайшов два ключі до успіху регіонів:

протиставляти «схід» і «захід» України і маніпулювати прагненнями людей. Соціологічні опитування були дуже важливі в його діяльності, бо саме в них він шукав те, чого бажає чи боїться суспільство. Він будував кампанії на питаннях державної мови, критики НАТО й соціальних виплат, пенсій. Кожна дія влади заперечувалася, поширювалася думка про регіоналів як менше зло.

До влади в українців справді було багато питань,

а ЗМІ й експерти аналізували кожний її крок. За період президентства Ющенка була поновлена свобода слова, що раніше зазнавала утисків. Після виборів помаранчева команда швидко поринула в чвари, а найбільше протистояння було між Ющенком і Тимошенко, осторонь не стояв і Порошенко. Партія Регіонів користувалася кожним зручним моментом, щоб посилити свій вплив. Вона укладала тактичні союзи з представниками помаранчевих сил і здобувала дедалі більшу підтримку на виборах. Політична криза завершилася розпуском парламенту, і на певний час Янукович навіть став прем’єр-міністром. 

Манафорт працював над іміджем Януковича.

Він постійно вчив політика спілкуватися з публікою та створював образ сильного лідера, що «наведе порядок». Янукович дослухався багатьох порад і старався говорити чітко й лаконічно. Політтехнолог зміг об’єднати регіоналів і створити чіткі алгоритми для їхньої роботи. Його порадою також уважають відомий жест на мітингах чи навіть стиль зачіски майбутнього народного обранця.

План на 2006 рік для регіоналів був простий: в умовах газової війни між Україною та росією Янукович мав підтримувати добрі відносини з росією: «Янукович не зробить такої колосальної помилки і має необхідні зв’язки в Росії, щоб виправити проблему, яку створили Ющенко і його команда». На цих виборах Партія Регіонів здобула найкращий результат, а після розпуску парламенту Ющенком 2007 року його лише закріпила.

Постійні чвари правлячої команди, телевізійні дебати й різноманітні скандали пробуджували в частини людей бажання спокою та стабільності, на чому спекулювала опозиція. Прем’єрство Януковича показало його як життєздатну альтернативу. Натомість Ющенко бачив у Тимошенко найбільшого ворога й витрачав безліч енергії на боротьбу зі своєю колишньою соратницею. Проте саме вона була головною конкуренткою Януковича.

Тимошенко розповідала людям про чудове майбутнє. Політтехнолог Януковича обрав інший шлях. «Я проводжу кампанії останні 35 років, і ця буде на чолі переліку тих, що викликають найбільше задоволення», — говорив він про вибори 2010 року.

Регіони говорили про дії прем’єрки за останні 5 років і показували її непрогнозованість. Виборці мали голосувати не за свої надії, а через свої страхи. Образ Януковича-прагматика й меншого зла, що помириться з усіма, привертав до себе симпатії. Янукович критикував Тимошенко через економічні проблеми й безправ’я мешканців сходу України. Ющенко закликав не підтримувати суперечливої Тимошенко в другому турі, а частина патріотів України просто не прийшла на вибори чи була проти всіх.

Янукович переміг, зібравши 12,481,266 голосів (48,95 %) у другому турі. Проти всіх проголосували 4,36 %, а за Тимошенко — 45,47 %. Явка склала 69,15 %, боротьба була напружена, тож кожний голос був важливий.

Майбутній президент-утікач і зрадник переміг завдяки покращенню свого іміджу, багаторічній роботі з поширення свого впливу й невдоволенні людей подіями в країні. Як ви вважаєте, чому люди тоді проголосували за одіозного політика? І чи згодні ви з Ющенком, що «Тимошенко і Янукович — два чоботи з однієї пари»? Пишіть у коментарях.