Залізна людина з України: історія Івана Піддубного

Народження легенди

Іван Піддубний народився у 1871 році в селі Красенівка на Полтавщині (сучасна Черкаська область). Його предки були запорожцями й на початку XVIII століття воювали під проводом кошового отамана Костя Гордієнка за незалежність України від Московії. Рід Піддубних відзначався богатирським здоров’ям, довголіттям, працьовитістю й високими моральними цінностями. Сам Іван завжди вважав свого батька Максима сильнішим за себе.

Від батька Іван успадкував фізичну силу й міць, а від матері — гарний музикальний слух, тож у дитинстві він співав у церковному хорі.

Проживши в селі до початку 1890-х років, Іван поїхав до Криму працювати в порту, щоб заробити грошей на одруження з дочкою заможного односельця Оленою Вітяк. Однак, поки він був у від’їзді, дівчина вийшла заміж за іншого. Тому Іван вирішив не повертатися до рідного села, а залишився працювати у Феодосії. Там він познайомився з місцевими студентами-атлетами, які подарували Піддубному книжку відомого борця Карла Абса.

Вирізнявся з дитинства

Іван змалку мав високий зріст і велику силу. З книги Абса він дізнався, що завдяки постійним тренуванням можна втричі збільшити природну силу людини. Тоді Піддубний почав щодня ретельно тренуватися, займаючись не лише важкою атлетикою, але й гімнастикою. Тим часом у 1897 році до Феодосії приїхав мандрівний цирк, у якому виступали й богатирі. Щоб розважити вибагливу кримську публіку, дирекція цирку влаштувала місцевий чемпіонат із боротьби, в якому завдяки спритності, силі й витривалості переміг Іван Піддубний. Після цього він серйозно замислився про спортивну кар’єру.

Початок професійного шляху

На початку 1898 року Іван переїхав до Севастополя, де вступив до місцевого цирку. Вправляючись у боротьбі, він намагався перемагати суперників не лише фізичною силою, але й технічними прийомами, що забезпечило йому перевагу над суперниками й схвалення публіки. Також Піддубний багато займався, розробивши власну методику тренувань. Згодом Іван переїхав до Києва і почав виступати у цирку братів Нікітіних, де познайомився з прийомами класичної французької боротьби, які йому одразу сподобалися. У наступні роки він із неабияким успіхом гастролював Російською імперією, а в 1903 році поїхав на чемпіонат світу з боротьби до Парижу, де виступав від імені Санкт-Петербурзького атлетичного товариства.

Розклад тренування силача

У той період остаточно сформувалася система тренувань Івана Піддубного. Насамперед він вів здоровий спосіб життя, а також щодня наполегливо тренувався. Його день починався з ранкової зарядки, холодного душу та масажу. Після сніданку він вивчав теорію боротьби, потім знову тренувався з кількома борцями, які змінювали один одного. Далі за програмою був біг із двадцятикілограмовими гантелями. Крім того, Піддубний загартовувався, регулярно приймаючи парові ванни та крижаний душ. Завдяки таким тренуванням, поміркованому способу життя й правильному режиму харчування Іван Піддубний роками зберігав свіжість, спритність, фізичну силу й витривалість.

Переміг найсильнішу людину Європи

У 30–35 років, коли Іван досяг найбільшої фізичної сили й моці, його зріст сягав 184 сантиметрів, а вага — 118 кілограмів. Виступаючи у важкій вазі, в 1905 році у Парижі Іван Піддубний переміг найсильнішу на той час людину Європи — данця Єнса Педерсона, добре підготовленого супротивника. У сутичці з ним Піддубний у якийсь момент удав, що втомився і знесилився. Коли данець перейшов у наступ і втратив зосередженість, Іван його здолав.

На відміну від своїх суперників, Іван Піддубний ніколи не втрачав пильності й спритності, не піддавався емоціям й азарту. Натомість він діяв технічно грамотно, був упевнений у своїх силах, міг у найнесподіваніший для супротивника момент проявити величезну спритність, що разом із неабиякою силою дозволяло йому перемагати силачів з усього світу і здобувати численні титули й винагороди.

«Чемпіон чемпіонів»

З 1905 до 1909 року Іван Піддубний тріумфував на світових чемпіонатах з класичної (французької) боротьби. Спортивна преса дала йому титул «чемпіон чемпіонів». У той період Піддубного справедливо вважали найсильнішою людиною світу.

Івана вирізняли також його чесність і принциповість у спорті: він був прихильником справедливої боротьби. Свої перемоги він пояснював тим, що «в боротьбі важлива голова», маючи на увазі насамперед техніку й тактику бою. У бою він завжди був обережний, але водночас сміливий і рішучий. Таким чином Піддубному вдалося здобувати перемоги над суперниками зі всього світу аж до початку 1930-х років.

Підкреслював своє етнічне походження

Іван Піддубний був сильний не тільки фізично, але й морально. Коли в Україну прийшла радянська влада і запровадила паспорти, йому видали документ, у якому було написано, що він росіянин за національністю. Піддубний вирішив виправити це і власноруч написав у паспорті «українець».

Він завжди підкреслював своє етнічне походження. Зокрема, у роки Другої світової війни Іван відмовився співпрацювати з нацистами, заявивши: «Я український борець. Їм і залишуся». За це зазнавав переслідувань з боку спецгруп. Був Іван і за ґратами: у 1937-му він протягом року перебував у в’язниці в СРСР, де його катували. У 1943 році його звинуватили у співпраці з нацистами, відсторонивши від спорту й позбавивши єдиного заробітку — коштів, які він отримував від спортивної діяльності. Щоб хоч якось прогодуватися, Іван змушений був міняти свої нагороди на кусень хліба.

Останні роки переможця

Останні роки свого життя Іван Піддубний доживав у бідності, а помер 1949 року в російському місті Єйську, де й був похований.

У СРСР і сучасній Росії намагалися і намагаються привласнити собі славу українського силача, знімаючи пропагандистські художні й документальні фільми, в яких називають Піддубного росіянином, попри те, що він сам завжди підкреслював, що був і залишався українцем.

Сьогодні в Україні Іванові Піддубному встановлено пам’ятник у його рідному селі Красенівка. Його іменем названі вулиці у багатьох українських містах.