Три жінки в житті Петра Дорошенка: дочка військового, зрадниця і дворянка

Визначний український політичний і військовий діяч, гетьман України, очільник Гетьманщини й сподвижник самого Богдана Хмельницького. Петро Дорошенко і справді — зовсім непересічна особистість в нашій історії. Він був  «сонцем» темного періоду Руїни і зробив максимум з того, що міг. З карʼєрою чоловіку щастило, він правив більше десяти років, та і люди казали, що Дорошенко їм «Богом даний», проте чи так само успішно все було на особистому фронті гетьмана?

Сьогодні ми поговоримо про трьох жінок у житті Петра Дорошенка і їхню роль у формуванні особистості визначного діяча.

Наразі історикам відомо про трьох дружин Петра Дорошенка й щонайменше чотирьох дітей. Усі кохані гетьмана були різними, обʼєднував їх лише високий статус — кожна з них походила з багатої родини і ніколи ні в чому собі не відмовляла.

Перша дружина — загадка історії

Перша дружина Петра найбільш таємнича з усіх — ми не знаємо ані її зовнішності, ані вдачі. Можемо сказати лише, що її звали Ганна і вона була дочкою Семена Половця — військового й політичного діяча XVII століття. Цікаво, що інша дочка цього чоловіка стала дружиною Мазепи — таким чином Семен був тестем двох гетьманів. Шлюб Ганни і Петра тривав трохи більше року (приблизно 1654–1655 рр.) і трагічно закінчився через смерть жінки. Ганна подарувала чоловіку доньку Любов, пологи були важкими, і невдовзі вона померла.

Друга дружина — грішниця і зрадниця

Шлюб з двоюрідною онукою Богдана Хмельницького Єфросинією від самого початку був лише чистим розрахунком. Мовляв, молодий вдівець шукає гідну дружину із заможної родини. Так чоловік і натрапив на сімʼю Яненків-Хмельницьких, в якій гарна і норовлива Єфросинія ще дівувала. Казали, що насправді дівчина кохала іншого і начебто все йшло до весілля, але батьки змусили нещасну вийти заміж за такого поважного і статусного нареченого, як Дорошенко. Який, до того ж, вподобав молоду! Таким чином Хмельницькі та Дорошенки переплели свої родинні древа. У 1665 році відбулось весілля Прісі, як наречену називали і вдома, і кликав сам Петро.

Істориня Любов Заболотна каже: «Для родин цей союз був справою престижу. Його прагнули і Дорошенки, бо їм лестило мати в сім’ї родичку самого Хмельницького, і Яненки, які таким чином породичались із гетьманом».

Проте щасливого життя разом подружжя не побудувало. Єфросинія була налаштована негативно — вона не бачила себе гетьманшею і не хотіла виконувати її функції, а тому, коли Петро був у військових походах, нерідко влаштовувала пиятики, «робила різні злодійства» (у документах не зазначається, які саме) і зраджувала чоловіку. Дослідники кажуть, що Єфросинія навіть стала причиною того, що гетьман втратив можливість обʼєднати Правобережжя і Лівобережжя України. Діло було так: Петро отримав звістку про чергову зраду жінки і повернувся додому до Чигирина, залишивши на Лівобережжі Демʼяна Многогрішного. Той же спокусився на російські обіцянки і уклав з московією угоду. Від цього Україна отримала катастрофічні наслідки і обʼєднати дві частини держави так й не вдалося.

Історик Олександр Овруцький-Швабе стверджує: «Україні зрада Пріськи коштувала виснажливої війни, насильного переселення людей з одного берега Дніпра на інший, навали турецько-татарських і московських військ та часів, що увійшли в історію під ім’ям Великої Руїни».

Наразі достеменно невідомо, чи справді зради Єфросинії мали місце та ще й в таких кількостях. Одні кажуть: недруги гетьмана запустили ці плітки, щоб очорнити його репутацію. Інші схиляються до думки, що свекруха ненавиділа невістку. А хтось вважає, що жінка таки зраджували й архіви не помиляються. Відомо, що певний час Єфросинія перебувала у монастирі, можливо, перевиховувалась. Та потім гетьман забрав дружину звідти.

Але хай там як, а Дорошенко кохав жінку і завжди все їй пробачав. Дослідники кажуть, що Петру подобався характер дружини, адже вона була доволі вперта, запальна і прямолінійна. Чоловік мав постійно боротись за її увагу, а це допомагало йому не знудитись і відволіктись від робочих справ. І, можливо, таки пізніше жінка теж його покохала, адже після того, як Петро зрікся булави і переїхав до московії у 1677 році, Єфросинія приєдналась до нього. За свідченням істориків, колишню гетьманшу везли до москви на 50 підводах — стільки скарбу назбирали Дорошенки під час свого правління.

Як повідомляє архів: «…8 скарбних возів, ридван і коляска, а під тими возами по 2 коней у возі. 5 возів з усякою рухляддю, по одному коню в возі… Провожатих з нею (дружиною Петра) 6 чоловік і прислужниця». У місті ярополче Петро отримав посаду воєводи і прожив там з коханою аж до її смерті у 1684 році. Разом подружжя було цілих 19 років і, можливо, мало дочку.

Третя дружина — дворянка

Після смерті другої дружини, Петро якось недовго сумував і того ж 1684 року одружився втретє. Його обраницею стала російська дворянка з роду смоленських князів Агафія Єропкіна. Познайомилась пара у місті ярополче, де служив 57-річний ексгетьман. Відомо, що у шлюбі з Агафією у Дорошенка народилось троє дітей — Катерина, Олександр та Петро і, загалом, стосунки в родині були хорошими. Разом пара прожила 14 років аж до самої смерті українця у 1698 році.

Варто сказати, що від дітей Петра і Єропкіної народилося багато російських «визначних» постатей, зокрема дружина олександра пушкіна, наталія гончарова, була праправнучкою нашого гетьмана Дорошенка. Такі різні дружини по-своєму вплинули на формування політичного діяча Гетьманщини. Перша подарувала чоловіку дочку і спадок, друга — біль і розчарування, третя — щасливу родину.