Володимир Сосюра й дружина чекістка: «від любові до ненависті один крок»

У далекому 1931-му році письменник познайомився з нею
Молодшою на 12 років випускницею балетної школи Марією Даниловою. Вони вперше зустрілись на концерті до дня народження Шевченка в Донецьку. Вона була молода й недосвідчена, він ще не став відомим письменником, однак між ними одразу виникла іскра: «Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання». Стосунки Марії і Володимира були пристрасними й непередбачуваними — чоловік освідчився жінці через кілька днів після їхнього знайомства. Згодом народився син Володимир.
Загалом, цю парочку називали «божевільною», адже це й справді було так. Обидва зраджували, а Мурка, як її лагідно любив називати Володимир, не підтримувала його в творчості, часто називаючи літературу негідною справою. Вона не гребувала підіймати руку на чоловіка, викидати його друкарську машинку у вікно, розривати рукописи й різати краватку, влаштовувати сварки прямо в когось у гостях. Чоловік же терпів то все, ба на навіть присвячував любій романтичні вірші.
Друзі поета вважали Марію неврівноваженою пліткаркою і шукачкою грошей
Агенткою нквд Марія стала не відразу, а лише після 10 років шлюбу з Володимиром. Це сталося чи то в уфі, чи то в москві, куди після початку Другої світової війни переїхало подружжя. Сама Данилова казатиме, що вона мала слідкувати за нацистами, проте вірогідніше, що від самого початку нквд готувало її як спостерігачку за Сосюрою і його літературним оточенням. Як Данилову змусили доносити на свого ж чоловіка — невідомо.
Можливо, жінка вважала, що її цілі були благородними. Український історик і журналіст Едуард Андрющенко коментує: « …переконувати вміли, цілком могли звучати такі формулювання: “Ви допоможете своєму чоловікові. Він, можливо, в якісь моменти може піддатися впливу свого оточення … Серед письменників багато націоналістів, ваш чоловік з ними спілкується, і це може його погубити. Дотримуючись пильністі, уважно придивляючись до того, хто з ним спілкується, ви можете, навпаки, його врятувати”».
Ось такі ситуації відбулись у подружжя за час перебування Данилової на службі нквд
Перша трапилась у москві, коли юна агентка запропонувала Володимиру стати на бік німців. Проте чоловік щось запідозрив й агресивно відповів, що «фашистам немає місця на Землі». Друга ситуація трапилась аж у 1947-му році, коли Володимир і Марія повернулись в Україну. Якось до них у гості завітав молодий чоловік — Микола Гербій. Гість сказав поету, що «бандерівська молодь» потурбується про нього та його родину, якщо він вирішить втекти з ссср. Гербій навідував Сосюру все літо, приїжджаючи зі Львова до Києва. І, як ви розумієте, агентка Даніна здала хлопця в лапи катів. Про його подальшу долю нічого невідомо, а сама жінка сказала про свій вчинок так: «І невідомо, чим би все скінчилося, якби не я».
Цікаво, що Сосюра з перших днів дізнався, що Марія стала посланницею нквд і все одно з нею залишився. Не соромилась розповідати жінка про нквд своїм коханцям, особистому лікарю і випадковим знайомим. Те, що чоловік знає про її діяльність, Марія не повідомляла.
Варто зазначити, що жінка мала почуття до чоловіка
Для людей, які жили в умовах тоталітаризму це могло бути природним, і Марія могла не вважати себе зрадницею, яка доносить на чоловіка. Ті люди, які погоджувалися на співпрацю, могли щиро вірити, що це для блага їхніх рідних і близьких. Як приклад, вона врятувала Сосюру від чекістів у 1944-му році, коли Володимир видав вірш «Любіть Україну». Тоді ж Сосюра написав сталіну лист, щоб той помилував його, а Марія потайки вклала туди виписку з психіатричної лікарні. Так письменник вижив.
Однак у 1948 році Марія пише листа голові спілки письменників усср Олександру Корнійчуку, в якому визнає себе агенткою і розповідає деталі однієї справи. Данилова напише Корнійчуку, щоб він розвіяв плітки про те, що вона веде розгульний спосіб життя і всі ті зустрічі з «коханцями» — це насправді вечори доносів на інших. Корнічуйку така зухвалість не сподобалась і він доніс на Марію. Вже в 1949 її було заарештовано. У 1950 році почались допити колишньої агентки Даніної. Її звинуватили в розкритті себе й в антирадянській агітації. І якщо перше було правдою (нагадую про коханців, яким Марія все розповідала), то друге Даніній «пришили» для збільшення терміна ув’язнення. Врешті, під тиском жінка «зізналась», що вона написала 10 листів керівникам усср із наклепами на совєтську дійсність і українських письменників.
У одному «антирадянському» листі Марія пише Хрущову й скаржиться, що держава обійшла увагою її чоловіка та не відзначила 25-річчя його творчості, в іншому — що всі люди егоїсти й «як же може Сосюра, невинна квітка поезії, вилізти з цього омуту».

Так агентка Даніна була засуджена на 10 років виправно-трудових таборів. Підписати вирок відмовилась, бо ж «під контрреволюційною статтею не підпишуся навіть кров’ю».
Едуард Андрющенко коментує:
«Якби Марія поставилася до співпраці так, як цього вимагали її куратори, тобто нікому не розповідала про це, можливо, це так і залишилося би таємницею. Вона залишилася би на волі, а історики не мали б навіть тих мізерних подробиць, які є».
Наступні 4 роки жінка провела в таборах Уралу, Сибіру й Казахстану. Володимир намагався її звільнити, а коли діло зайшло в глухий кут — розлучився і одружився знову на своїй друкарці. У 1953 році помер сталін, до влади прийшов хрущов й у багатьох увʼязнений зʼявився шанс вийти на волю раніше строку. У цей список потрапила й Данилова. Вона написала «давньому знайомому» й попросила помʼякшити покарання. Марію повторно допитали й відпустили.
Так 44-річна Марія повернулась у Київ
Там же вона дізналась про нове одруження чоловіка й стала жити в сестри. Та сестра вирішила повідомити Володимиру про приїзд його колишньої і це спрацювало — поет ніс Марію на руках, згодом розлучився з дружиною-друкаркою і знову одружився з Даниловою. Разом вони проживуть ще 10 років аж до смерті чоловіка.
Після смерті Володимира колишня агентка житиме в достатку, у 1992 році її повністю реабілітують. Київський міський суд вважатиме, що за розголошення совєтської державної таємниці можуть карати лише органи нквд, а, так як Україна вже стала незалежною, справу Данилової закриють через відсутність складу злочину. У 1995 році жінка померла.

Наступним чином згадували цю загадкову жінку поети, друзі Сосюри: «З одного боку, екстравагантна. З другого, до сказу вульгарна. З третього, емансипе: курила й матючки в розмову вставляла. При тому дуже розумна».
Ось таке було кохання всього життя Володимира Сосюри. Що думаєте з цього приводу?
Дата публікації: 17 Квітня 2024