Вірменський Марко Поло: велика одіссея Симеона Легаці

Хто такий «Легаці»?

Прізвисько «Легаці» (Lehatsi) вірменською означає «поляк» або «з Польщі». Симеон народився у 1584 році в Замості — ідеальному ренесансному місті, збудованому Яном Замойським. Як писав сам мандрівник, народився він “в області русів, якою зараз володіють поляки”, тим самим визнаючи права українців на Галицькі землі, в яких саме вони є титульною нацією. Симеон рано втратив батьків, однак отримав духовну освіту і був висвячений у чин дпіра. Титул «дпір» вказує на його фах — він був писарем, книжником, інтелектуалом. У часи, коли більшість людей не вміла навіть підписатися, Симеон вже володів кількома мовами, знав історію і мав те, що ми сьогодні називаємо «критичним мисленням».

12 років у дорозі: Гранд-тур XVII століття

У 1608 році, у віці 24 років, Симеон вирушає у паломництво, яке розтягнеться на 12 років. Його шлях починався і закінчився у Львові. Його маршрут вражає навіть сучасного туриста з безлімітним бюджетом:

• Стамбул (Константинополь);
• Балкани;
• Італія (Венеція, Рим);
• Близький Схід (Алеппо, Дамаск)
• Єгипет (Каїр, Олександрія);
• Свята Земля (Єрусалим);
• Анатолія та Вірменія.

Але Симеон не просто молився біля святинь. Він записував. Його «Подорожні нотатки» («Уґегрутюн») — це унікальний тревел-блог барокової доби. Про кожне місто він залишає свої враження та спогади на сторінках власного щоденника. 

Очима європейця на Сході

Потрапивши до Османської імперії, Симеон був шокований безправ’ям християн. Він порівнював становище вірмен під владою султана з їхнім статусом у Львові та Кам’янці, де вони мали самоврядування, власні суди та права. Особливо яскравими є його порівняння. Венеція вразила його порядком, багатством та архітектурою. Він захоплювався італійським живописом і тим, як вільно почуваються люди на площах. Натомість Стамбул (Константинополь) викликав у нього змішані почуття: велич колишньої візантійської столиці перепліталася з сумом за втраченим християнським спадком. Він детально описав собор Святої Софії, перетворений на мечеть, не приховуючи своєї туги.

Повернення до Львова

Повертаючись до Львова, він порівнює це місто зі світовими столицями і відмічає, що Львів – “це столиця країни русів, іншого такого міста немає, його крамниці сповнені благ і всього є в достатку”. Багато Симеон пише про місцевих мешканців – в першу чергу, звичайно, про вірмен. Він описує їх як дуже заможних і великодушних людей. Поляків він називає “добрими християнами”, але зауважує, що українців тут вдесятеро більше. 

Кінець життя самого автора був нещасним – він пройшов у боротьбі проти унії вірменської єпархії Львова з Римом, дітей Симеон дпір так і не лишив, проте залишив нам дещо більше – свої унікальні мемуари, які збуджують думки людей навіть через 4 століття. Твір Симеона Легаці написаний живою та цікавою мовою, але все ще очікує на свій український переклад та заслужену увагу серед співвітчизників.

Симеон Легаці помер у 1639 році. Його могила знаходилася у дворі Вірменського собору у Львові — місці, яке він любив понад усе.