Особисте життя Майка Йогансена: дві дружини й розбите серце

У студентські роки Майк був повністю поглинутий навчанням і, як сам писав у щоденнику, — «Бувши в гімназії, не пив, не курив і не знав жінок». Однак пізніше ситуація змінилась і гарний, розумний, дотепний чоловік у прекрасному костюмі й із зачесаним набік волоссям не був обділений жіночою увагою. Більше про особисте життя Йогансена, а саме про його двох дружин і дітей, ми дізнаємось із мемуарів письменника Юрія Смолича.

Перша дружина — таємниця

Знайти інформацію про першу дружину Майка було максимально складно, адже жінка просто загубилася в історії. Від неї залишилася лише присвята в першій збірці письменника 1921 року «Д’горі» (згадку в усіх наступних виданнях він зняв). Також відомо, що в цьому шлюбі народився син Віктор, якому письменник склав колискову, однак надалі хлопчик жив із матірʼю Йогансена, Ганною Федорівною. Чому ж подружжя розлучилось і бодай ким була перша дружина літератора, на жаль, невідомо.

Друга дружина — особиста драма

Алла Гербурт народилася в грудні 1901 року в Харкові в родині інженера-технолога, професора Харківського технологічного інституту Вікентія Гербурта-Гейбовича. Її батько походив із польської шляхти, а матір — із сімʼї сільського вчителя. Алла була четвертою дитиною, і коли в 1918 році її батьки померли від тифу, то сімнадцятирічна дівчина стала опікункою для найменшої сестри Іринки. 

Навчалась Гербурт у Харківському художньо-промисловому інституті в класі Івана Падалки, вихованця знаменитого маляра-монументаліста Михайла Бойчука. У цей же період дівчина познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Щоби мати спільні теми для розмов, Гербурт почала більше цікавитись поезією. Української Алла тоді ще не знала, тому листувалась із Майком російською. В одному з таких листів чоловік порівняв стиль письма дівчини з Дікенсовим: «Сиджу й пишу, розставивши лікті, і один прилипає до мого перекладу, а інший — до Твого тексту. Посередині стирчить моя голова й об’єднує їх у листі.

Беру цигарку — дивлюся на картинку з Алжиру. Улюблениця завжди могла б зробити таку, ще кращу. Зате я не можу.

Знаєш, на чий стиль схожий Твій? На стиль хорошого Дікенсівського роману, тільки в Тебе свіжіший». (Переклад авторки.)

Згодом пара одружилась, обоє плідно працювали, ба навіть співпрацювали, щоби новостворена родина не бідувала. Алла була обдарованою художницею, здебільшого творила для юного покоління. У її доробку повісті й оповідання для дітей і підлітків «Гнатові пригоди» (1927), «Штани капітана Вілза» (1928), «Сагібова подяка» (1929), «Китайські рибки» (1929) і ще десяток оформлених нею книжечок — «загадкові малюнки», задачі-забавки, розмальовки й вирізалочки. 

Однак для дорослих жінка теж писала. Наприклад, чи не перше видання в Україні пригодницького роману, авторства свого чоловіка, Майка, «Подорожі ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» 1932 року оформила саме вона. Книга була невелика, проте приваблива обкладинка з вдало доданими нарисами створювали чудову композицію.

Щодо дітей, то Алла дуже хотіла своїх, чоловік же відмовлявся. Та зрештою 15 серпня 1929 року у пари таки народився син Гайочок.

Здавалося б, все є — дім, дитина — треба жити й радіти, проте несподівано жінка завдала письменнику великого душевного болю. Вона закохалась у набагато старшого від себе відомого художника Михайла Бойчука й пішла від Йогансена. Важливо те, що обоє вони були одружені й мали дітей, проте почуття були сильнішими. Однак довго і щасливо жити не судилось — у листопаді 1937 року художника, як «буржуазного націоналіста», розстріляють. А 10 грудня 1937 року Алла Гербурт народить дочку, яку на честь матері покійного чоловіка назве Ганною.

Один із записів Юрія Смолича містить: «Женоненависником Майк зробився геть пізніше — коли його покинула власна дружина (художниця), пішовши до одного дуже відомого художника Б. Аж тоді Майк став женоненависником, правда, тяжко зненавидівши заодно і всіх художників».

Проте не варто думати, що Майк під час шлюбу був святий. Ні, він мав романи на стороні, особливо полюбляв художниць. Ось тільки розрив із дружиною чоловік переносив тяжко й у своєму листі до Миколи Бажана, датованого січнем 1936 року, писав: «З жінкою розійшлися ми остаточно. Так сказать, назавжди. Жаліти мене не треба. Я не з таких, кого жаліють. Я курю».

Однак побути на самоті й покурити Майку так і не дадуть. У серпні 1937 року чоловіка заарештують і звинуватять в «антирадянській діяльності». Недарма, Алла писала, що Йогансен був «занадто оригінальним, незалежним і не таким догідливим, як того вимагала диктатура». На допитах Майк не відмовлятиметься від своїх дій і не намагатиметься врятуватись. Навпаки, виправдання та страх будуть для нього приниженням. Вирок — розстріл. Його виконають за декілька годин до 41-річчя поета. Останніми словами чоловіка будуть: «У царстві тіней буду розмовляти українською».