Не тільки Маріуполь. Історія героїчної оборони Києва й Миколаївщини

Оборона Києва

Київ — серце України, політичний, економічний і культурний центр. Саме столиця була основною ціллю нападу російської армії, тож росіяни кинули на нього основні сили. Головною частиною їхнього плану було оточити Київ з усіх боків, з подальшим штурмом міста. Задля реалізації цього плану було використано всі наявні сили, як наземні, так і повітряні, дії яких корегували ДРГ. Перші бої за Київ почалися ще 24 лютого висадкою російського десанту в Гостомельському аеропорту. Росіяни розраховували на швидке захоплення аеропорту для вможливлення перекидання військ військово-транспортною авіацією. 

Проте цим планам, завдяки скоординованій роботі українських артилеристів, коригувальників вогню з числа місцевих жителів і бійців ССО не судилося втілитись у життя. У подальшому силам оборони довелося відійти з аеропорту й навколишніх міст через прибуття основного угруповання російських військ з території білоруської частини ЧЗВ, проте плани російського командування таки були зірвані. Інша десантна операція відбулася на аеродромі біля Василькова 26 лютого. Її так само зірвали сили оборони. Загалом початковий період оборони (24.02–01.03) характеризується жорстокими боями навколо Києва, знищенням ДРГ всередині Києва І знищенням колон російських військових, яким під покровом ночі вдавалося зайти в Київ.

Другий етап оборони Києва (01.03–31.03)

характеризується боями за околиці Києва, зупиненням просування великих колон російських військ з Сумщини й Чернігівщини, нанесенням російських ракетних ударів по інфраструктурі Києва. Саме в цей період лінія оборони стала стабільною, а плани російського командування з оточення й зачистки Києва були остаточно зірвані. Подекуди українські військові переходили в контрнаступ. Наприклад, 3 березня українські військові змогли тимчасово повернути контроль над Бучею задля евакуації місцевих жителів, 10 березня було звільнене село Мощун під Києвом. За цей період російські війська під Києвом понесли такі втрати, які не дозволили їм в подальшому розраховувати на захоплення української столиці. Третій етап (31.03–02.04) характеризується повним виведенням російських військ за територію Київської області і перемогою України в битві за Київ, що тривала 38 днів. 

Битва за Миколаїв

Миколаїв — важливе портове й суднобудівне місто на півдні України. Захоплення Миколаєва могло відкрити росіянам сухопутний шлях на Одесу й можливість захоплення Південноукраїнської АЕС. Бої за Миколаїв почалися 24 лютого, коли росіяни почали бомбардувати один з важливих аеродромів українських ВПС — Кульбакинський аеропорт.  Окрім використання наземних сил, засилання ДРГ, використання повітряних сил, росіяни провели десантну операцію. Так, 26 лютого росіяни спробували висадити десант у Коблевому, щоб перерізати важливу транспортну артерію, що зв’язує Миколаїв і Одесу. Після розгрому російського десанту командування рф вирішило більше не використовувати цю тактику. 

Перший етап боїв за місто (24.02–12.03)

характеризується тотальною обороною міста, проривом окремих частин російських військ у місто, їх подальшим знищенням та жорстокими боями за два аеропорти — Кульбакинський й Миколаївський міжнародний. У перспективі захоплення ЗПС дозволило б росіянам як розпочати перекидання частин ПДВ військово-транспортною авіацією, так і активніше використовувати гелікоптери.

Другий етап боїв за місто (12.03–29.03)

характеризувався контрнаступом українських військових, які змогли не тільки вибити російські війська за місто, а й посунути їх на 20–30 км на південь, на кордон Миколаївської і Херсонської областей. Деякі частини окупаційних військ потрапили в оточення, а колона, що рухалась в бік Південноукраїнської АЕС, задля її захоплення, була знищена.  Головним результатом контрнаступу стало збереження міста під владою України, а за героїчну оборону 24 березня президент Володимир Зеленський надав Миколаєву звання міста-героя. 

Третій етап (29.03–09.11)

характеризувався відносною сталістю лінії бойового зіткнення й намаганнями перерізати лінії забезпечення через Дніпро для угруповання, яке перебувало на території Миколаївщини й лівобережної Херсонщини. У той час місто дуже сильно потерпало від артилерійських обстрілів, обстрілів ракетами класу «земля-земля» комплексів С-300 та ракетних обстрілів стратегічної авіації рф. Майже щодня з міста приходили новини про нові руйнування, жертви російських ударів, проте це ніяк не підірвало войовничого духу захисників міста. 

Четвертий етап боїв за місто (09.11–11.11)

характеризувався повним відкиданням російських військ за кордони Миколаївської області (окрім невеликої території на Кінбурнській косі) і звільненням усієї правобережної частини Херсонщини. З того часу в місті склалася спокійніша обстановка. у битві за Миколаїв перемогли українські війська.

Заключна частина

Загалом у російсько-українській війні було і є значно більше героїчних оборонних операцій. Неможливо не згадати оборону Сум, Чернігова, вибиття ворога з території Харкова, оборонну операцію в Сіверськодонецьку, Рубіжному, Кремінній. Ми не маємо права забувати й про захисників Авдіївки й Мар’їнки, які майже 8 років тримають оборону біля Донецька, про захисників Бахмута, де точаться одні з найжорстокіших боїв, про героїчну оборону донецького аеропорту в 2014–2015 роках, і про багато інших епізодів цієї довгої війни. Кожен з нас повинен докласти максимальних зусиль для того, щоб перемога була за нами.