Марія Мазепа: бізнесвумен і матір легендарного українського гетьмана

Марія (Марина) Мокієвська, народилася у 1620 році (за іншими даними — 1624-му) у заможній шляхетській родині, що мала свій герб і помістя у Білоцерківському старостві. Сімʼя належала до тої української шляхти, яка за часів Богдана Хмельницького підтримала козаків. Пізніше Іван писатиме цареві, що в його родині немає нікого «лядської віри», а «київський полковник (Мокієвський) зовсім не лях, а чистий русин: дід його за Хмельницького положив голову під Чортковим, а батько — в Дрижопольському бою під Охматовим».

На жаль, дитинство Марії залишається білою плямою в її біографії. Та можна припустити, що дівчинка здобула гарну освіту і була начитаною. Про це свідчить її чудовий каліграфічний почерк, характер письма та підпис.

Близько 1638 року дівчина виходить заміж за Степана-Адама Мазепу.

Той був хлопак хоч куди — через запальний характер і загострене почуття справедливості він очолював погроми проти поляків. А одразу після одруження він ледь уникнув смерті за вбивство шляхтича. Лише гарні знайомі та гроші допомогли Степану уникнути покарання. Марія та Степан мали двох дітей — Івана та Олександру. Син подружжя стане легендарним українським гетьманом, а донька присвятить себе релігії. Про сімейне життя родини Мазепи відомостей небагато, однак український історик Борис Крупницький писав таке:

«Іван ріс в атмосфері української дворянської сім’ї з багатими культурними традиціями, плеканими і формованими його матір’ю, що ніколи не цуралася освіти. Щирі родинні почуття сповнювали Мазепу з дитячих літ, тож упродовж усього життя він залишався турботливим сином, братом і дядьком. Родинні взаємини, побожність і віра, навчання сформували духовні ідеали майбутнього гетьмана, залишили глибокі сліди в його душі і визначили в подальшому його пріоритети як українського лідера та керманича».

З цього можемо зробити висновок, що саме турботлива та любляча матір заклала в синові підвалини його характеру.

Під час Національно-визвольної боротьби

Батько родини, Степан-Адам Мазепа, долучився до козацького війська, відстоював ідею української незалежності. Тоді він обіймав посаду білоцерківського городового отамана. У період правління Івана Виговського Степан також просував українські наративи. У 1665 році (за іншими даними — 1666-му) Степан Адам помер.

Марія стала вдовою, тож, аби втамувати горе, жінка зайнялася громадсько-політичними та релігійними справами. Зокрема брала участь у діяльності Луцького Хрестовоздвиженського православного братства і поступово стала активною діячкою українського просвітництва. Через певний час жінка стала черницею у монастирі, взявши ім’я Марія Магдалина. Завдяки своїй обізнаності та набожності Мазепа стала настоятелькою одразу двох монастирів — Вознесенського у Києві та Глухівського Успенського.

Побувавши у Києві на початку 1630-х років, французький інженер Гійом Левассер де Боплан писав: «У Вознесенському монастирі живе багато черниць, числом до сотні; вони займаються шитвом і гаптують на ошатних хустинах прегарні вишивки, продаючи їх тим, хто приходить на огляд і відвідини. Вони вільно виходять з монастиря, коли хочуть, і звичайно йдуть до Києва… Всі вони вбрані в чорне, ходять лише попарно, як і більшість католицьких черниць. Пригадую, що доводилося бачити серед них обличчя таке гарне, яке рідко коли зустрінеш у самій Польщі».

Інший мандрівник, архідиякон Павло Алеппський із Сирії, відвідавши монастир на початку 1650-х років, був здивований, що його черниці знають латину й обізнані з філософією — при монастирі була школа. 

Очолювати такий заклад та тримати справи в порядку могла лише мудра та освічена жінка з твердими релігійними переконаннями — саме такою була Марія Мазепа. При ній Вознесенський монастир став одним з освітніх та культурних центрів Гетьманщини, відомим унікальним мистецтвом гаптування. 

Авторитет ігумені став беззаперечним. Разом із впливовим сином вона доклала чимало зусиль для розбудови жіночого монастиря. У ньому в 1701–1705 роках за кошти гетьмана звели велику кам’яну Вознесенську церкву замість дерев’яної. Марія брала на себе всі бізнес-справи, повʼязані з релігійною сферою — власним коштом поповнювала монастирі та церкви книжками та іконами.

Пізніше Мазепа одночасно стала настоятелькою і Глухівського Успенського монастиря. За її сприяння відбулося розширення земельних володінь обителі, були побудовані келії та організовано переселення черниць на нове місце. 

Коли Іван Мазепа став гетьманом

Марія була залучена до всіх політичних рішень свого сина. Вона допомагала розслідувати його справи, розвіювала інтриги, спростовувала наклепи та займалася передачею секретної кореспонденції за кордон. Пилип Орлик згадував, що таємні листи від польського короля Лещинського гетьман передав на зберігання матері. Там, де була Марія Мазепа, була й перемога.

Та після викриття змови Івана Мазепи проти Петра І Марія також опинилася у немилості. Український історик Микола Закревський писав, що на початку 1880 років бачив у Видубицькому монастирі поминальну книгу, де було внесено рід «чесної інокені Магдалени», але її прізвище «Мазепина» було замальоване чорнилами. А ще Петро І заборонив згадувати імʼя Марія навіть після смерті жінки.

Ліквідація монастирів та втрата авторитету важко вплинули на жінку — її стан здоровʼя погіршився. У 1707 році Марія померла. До кінця життя з нею поруч були її діти, що так горнулись до ніжної матері — син Іван та донька Олександра.

Після смерті Івана Петро І наказав зруйнувати Вознесенський монастир

У ньому Марія Магдалина заснувала школу художнього шиття. Замовлення там робили з гетьманської столиці та кафедральних соборів. Марія Мазепа вважається основоположницею надзвичайно складного виду прикладного мистецтва — золотого шиття сухозліткою. Це метод гаптування тонким позолоченим чи посрібленим дротом. Збереглась інформація, що Марія подарувала Вознесенському собору в Переяславі власноруч вишиту золотом і сріблом єпитрахиль з написом «Року 1700 місяца семтемрія 16 дня. Всечесная ігуменя Марія Магдалина справила». Частина робіт Мазепи, вишитих її руками, опинилися в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври, що був підірваний у 1941 році. Кілька років ці шедеври пролежали під руїнами, деякі з них вдалося врятувати.

Замість висновку

Іван мав багато драм у житті і не завжди був щасливим. Однак матір була єдиною, хто залишалася з ним протягом усього часу. Саме ця жінка сформувала погляди, вірування, поняття честі та справедливості гетьмана. Тож памʼятаймо про підприємливу бізнеследі, незамінну порадницю і прекрасну матір Марію Мазепу.