Леонід Кравчук помер: позитивні та негативні сторони президенства Леоніда Макаровича.

Позитивні моменти:

І. Реалізував право народу на незалежність. Після Серпневого путчу (державний переворот у росії проти Горбачова) Кравчук вийшов з Компартії і почав думати, що робити далі. Відповідь прийшла дуже скоро: депутати з Народного руху вплинули на Кравчука і спільними силами був ухвалений Акт проголошення незалежності України.

ІІ. 31 серпня 1991 р. Кравчук підписав указ про заборону Компартії.

ІІІ. В якості президента України поставив жирну крапку в історії СРСР, підписавши 8 грудня 1991 року Біловезьку угоду разом з російським та білоруським лідерами Борисом Єльциним і Станіславом Шушкевичем (який тиждень тому теж помер) про ліквідацію СРСР і створення Співдружності незалежних держав (СНД).

ІV. Кравчук втримав незалежність. За нього утвердилась національна символіка, почалась розбудова державних структур, були прийняті перші закони і кодекси України. Наприклад, важливий Земельний кодекс, який проголосив землі країни приватною власністю. 

V. Показав готовність України до співпраці із Заходом. За Кравчука Україна стала членом ОБСЄ (Організація з безпеки і співпраці в Європі), МВФ (Міжнародний валютний фонд) та Світового банку.

Також була підписана Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною = початок євроінтеграції.

Негативні моменти:

І. Ядерне роззброєння України.

Кравчука багато критикують за позицію щодо ядерної зброї, яку на його думку, слід було обміняти на міжнародні гарантії безпеки.

1. Листопад 1991- травень 1992 року.

Тактичні ядерні заряди у кількості 2883 одиниці були вивезені з території України до рф. Без згоди на це ВРУ. Без прописаної компенсації. Просто вивезли. Можливо, Кравчук за цим не стоїть, але саме за його каденції такий безконтрольний експорт не зупинили. Грошової компенсації вдалося домогтись лише у 1997 за Кучми, у розмірі 450млн дол. росія розбирала ці бойові одиниці за власний рахунок, тому ми мали отримати меншу суму, ніж коштували заряди. Але навіть за такої умови не доплатили нам серйозно. Більш того, ці гроші не були виплачені – росія просто зменшила наш перед нею борг (кредити+нафта).

2. 23 травня 1992 – Лісабонський протокол про скорочення ядерки Білоруссю, Казахстаном, росією, Україною і США. Тут питань немає. 

3. 14 січня 1994 – «Тристороння заява» України, США та росії. Кравчук був ініціатором, тому що бажав політичної підтримки двох останніх країн перед виборами.

Юридичної сили документ не мав, але дав поштовх до повного ядерного роззброєння України, що завершилося у 1996. Гарантій за це Україна не отримала, грошей – 175 млн від Америки та 100 тон низькозбагаченого урану для українських АЕС від росії. Цього було аж ніяк недостатньо. Українська влада прорахувалась з оцінкою в 175млн на суму, що доходить до 2 млрд доларів. 

ІІ. Здача росії Чорноморського флоту.

3 вересня 1993 Кравчук підписав Масандрівські угоди, які стосувалися подальшої долі розміщених на території України ЧФ та ядерної зброї. Якщо коротко: Леонід віддав росії Чорноморський флот за борги за газ.

Проте 15.04.1994р уклав угоду про поетапне регулювання флотом, де Україна отримала цілих 15-20% власності флоту. А могла претендувати щонайменше на 50%, а то і на 100. 

Також прорахунком є те, що на території України розташовувалась військова база іншої держави. При цьому контроль з нашого боку за діяльністю російської частини ЧФ не здійснювався взагалі. За що і поплатились.

ІII. Розкрадання Чорноморського пароплавства, яке було найбільшим у Європі та другим у світі. 

Маючи 295 суден у 1991р, ми могли стати могутнім морським транспортером. Проте наші кораблі спіткала більш прозаїчна доля: частину достроково списали з обліку, частину передали в руки іноземним компаніям, а ще рештки вкрала рф.

Останні дані про стан нашого цивільного флоту – 2008 рік – говорять, що у нас залишився лише один корабель. Не знаю, чи дожив він до 2021, але це вже ні на що не впливає. Наразі Чорноморське пароплавство є тотальним банкротом. Винні в тому ненажерливі директори ЧМП та підозріло сприятливий для цього Кравчук. 

IV. Економічна криза. Провина за цю кризу лежить не тільки на Леоніді Макаровичу. 

Спочатку допускали помилки прем’єри Фокін, потім Кучма. Останньому дали надповноваження задля вирішення проблеми гіперінфляції, проте нічого не змінювалось. Ми опинились в ситуації, коли державний сектор економіки руйнувався, а до ринкової нам було ще далеко. 

Україна не впроваджувала радикальні економічні реформи, як це відбулося у країнах Східної Європи та Балтії. Економіка потрапляє у вир гіперінфляції, падіння промислового виробництва, дефіциту державного бюджету, зростання цін на товари широкого вжитку (у 1992-му ціни зросли у 120 разів).

Тоді ж з’являється витвір конструкторської думки зубожілого населення «кравчучка» – двоколісний візок для невеликих вантажів, що рятував українців під час економічної кризи.

Леонід Кравчук – перший президент незалежної України. На цій посаді він протримався лише 32 місці, але під час його каденції почалася розбудова перших державних інституцій молодої країни, яка щойно отримала міжнародне визнання, проте все це відбувалося на тлі стрімкого економічного занепаду та політичної нестабільності.

Дата публікації: 11 Травня 2022

Читайте також: