Історія замахів на вождя Сталіна.
Замахи на Сталіна здебільшого приховували, тому навряд чи ми колись узнаємо справжнє число спроб убити «батька народів».
Спочатку розповімо про дивні аварії, за допомогою яких планувалося вбити Сталіна.
Перша сталася в 1931 р., коли катер Сталіна обстріляла берегова охорона неподалік від Гагр. Це відбулося через затримку морського судна в дорозі через негоду, про яку охорона на березі була проінформована. Унаслідок небезпечного непорозуміння ніхто не постраждав. Ще один дивний випадок стався в 1935 р. – 18 травня зіткнулися 2 літаки: АНТ-20, який називався «Максим Горький», і І-5. Аварія закінчилася численними жертвами. Не вдалося врятуватися ні членам екіпажів, ні пасажирам. Ця аварія примітна тим, що безпосередньо перед нею були чутки, що нібито на борту «Максима Горького» буде летіти сам Сталін.
Перша відома спроба замаху відбулася 16 листопада 1931 року,
коли співробітник англійської розвідки Леонід Огарьов мало не застрелив Сталіна прямо на вулиці. Зустрівши генсека під час прогулянки, Огарьов спробував вихопити револьвера, але його знешкодив один з охоронців — принаймні така офіційна версія. Однак є відомості, згідно з якими Огарьов під час тієї зустрічі ніяких спроб вистрілити не робив, зваживши свої шанси проти охорони Сталіна. Після цього гуляти Москвою пішки Сталін припинив.
4 роки потому
в кремлівській бібліотеці Сталіна намагалася застрелити представниця графського роду на прізвище Орлова-Павлова. Цей замах приписують змові військових і партійних керівників, яка увійшла в історію як справа «Клубок». За підозрою в змові розстріляли кілька людей, зокрема маршала Тухачевського. Проведене після смерті Сталіна повторне розслідування показало, що справа була повністю сфабрикована. Усіх учасників реабілітували.
У 1937 р. розслідувався ще один замах.
Його намагалася вчинити Т. Ліцинська. Під час допитів вона повністю визнала свою провину й навіть оголосила себе німецькою шпигункою. Вирок був однозначний — розстріл.Беручи до уваги параноїдальний страх Сталіна за своє життя та величезну кількість сфабрикованих справ про змови, сьогодні важко розібратися, які звинувачення були справедливі, а які були лише приводом для репресій.
Не прояснює ситуації і гриф секретності, під яким досі зберігаються відповідні документи. Проте інформація про плани замахів, розроблених іноземними державами, виглядає цілком правдоподібно: так, японські спецслужби в 1938 р. скоїли 2 невдалі замахи на Сталіна, причому один з них — безпосередньо в Кремлі. 11 березня лейтенант Данилов з тульського гарнізону у формі офіцера ГПУ і з підробленим посвідченням особи пробрався на територію Кремля. Його намір убити Сталіна був вчасно викритий.
У 1939 р. ліквідувати Сталіна намагалися двічі.
Початковий план полягав у надіслані диверсантів, які мали вбити його під час відпочинку в Сочі. Після провалу цього плану було вирішено замінувати трибуну мавзолею перед однією з офіційних урочистостей і тим самим усунути відразу всю партійну верхівку, але завдяки розвідці про ці плани стало відомо заздалегідь. У 1940 р. план усунення Сталіна, Рузвельта й Черчілля під час Тегеранської конференції розробила вже Німеччина. Операцією займався Отто Скорцені. Сталіна знову врятувала розвідка. Німецьких звʼязківців, які брали участь у підготовці операції, арештували. Згодом Скорцені намагався долучити до рядів Радянської Армії диверсанта Петра Тавріна, який мав таємним гранатометом у рукаві вбити Сталіна. Однак невдовзі після перетину кордону агента викрили, і цей план теж провалився. 1942 р. Сталіна намагався застрелити єфрейтор Савелій Дмитрієв. Захопивши у військовій частині гвинтівку, Дмитрієв видав себе за вартового, зайнявши пост біля воріт Кремля, і відкрив вогонь по урядовій машині, що виїжджала звідти. Однак Сталіна в машині не було, а присутній у ній нарком СРСР не постраждав. Підтвердити участь чоловіка в змові не вдалося. Його визнали божевільним, але пізніше все одно розстріляли.
До речі, саму смерть Сталіна багато хто вважає вдалим замахом.
До того ж виглядає вона справді загадково. Увечері 1 березня 1953 р. охорона знайшла Сталіна, який лежав на підлозі своєї резиденції. Лікарі, яких покликали для огляду, лише наступного дня діагностували інсульт і параліч правого боку тіла. Увечері 5 березня Сталін помер. Приводів сумніватися в офіційній версії доволі багато. Ті, хто говорить про замах, наводять такі аргументи: по-перше, є дані, що Сталін збирався розправитися з Берією, і той знав про це та сам планував розправитися з вождем народів. По-друге, уночі на 1 березня в гостях у диктатора були Берія, Маленков, Хрущов і Булганін, які, виявивши Сталіна на підлозі непритомним, не поспішали з медичною допомогою і не допускали до хворого лікарів. З іншого боку, їхні дії чи бездіяльність можна було пояснити банальним страхом, а смерть Сталіна — цілком природними для людини його віку проблемами зі здоровʼям.
Дата публікації: 15 Червня 2022