Федір Піроцький. Полтавець, який винайшов трамвай

Представник старовинного шляхетного руського роду Піроцьких

Майбутній винахідник народився 1 березня (17 лютого за старим стилем) 1845 р. і, можливо, є представником старовинного шляхетного руського роду Піроцьких. За іншими даними, сім’я Федора Піроцького була частиною поміщицького роду військових Лохвицького повіту Полтавської губернії. На жаль, записи про його сім’ю втрачено, тому детальніших відомостей про його сім’ю немає. У 18 років Федір покинув рідні краї та розпочав кар’єру військового в Києві, де спочатку закінчив Костянтинівський кадетський корпус, а потім і Михайлівську військову артилерійську академію. 

Завдяки навчанню й подальшій службу Федору вдалося відвідати різні кутки російської імперії. Зокрема, він проходив практику в Києві й у Фінляндії. У Фінляндії йому вкарбувалась у пам’ять велика кількість озер, декілька з яких приводили у роботу заводи. Запам’ятавши це, у 1871 році, після дістання направлення на службу у відділ технічних звітів і кошторисів Головного артилерійського управління, на думку Федора Піроцького спала ідея втілити в життя механізм, який завдяки електриці зможе рухатися від пунктів виробництва до пунктів споживання (міст, заводів). Сам Федір Піроцький уже тоді розумів, що кінна тяга є застарілим інструментом, оскільки потреба в ній постійно збільшується, а через кінський навоз життя стане просто неможливим у містах. Незабаром Федору вдалося розробити проєкт, який передбачав передавання електрики по залізному дроту, закріпленому телеграфними ізоляторами на дерев’яних стовпах і двох машинах змінного струму. Невдовзі він вирішив втілити це в життя і своїм коштом провів серію дослідів.

Перспективний винахід українця не оминули увагою іноземці.

У 1876 році Федір, після того як купив декілька парових машин своїм коштом, зміг провести серію дослідів на ділянці залізничної дороги і досяг значних результатів. На відносно невеликій ділянці він зміг пустити в рух парову машину завдяки електричному струму, де одна рейка була прямим, а друга — земляним провідником електричного струму, а споживав електроенергію, яка передавалася провідниками, встановлений на паровій машині електричний двигун. Цей результат побачив і загал — як безпосередні свідки, так і читачі наукових журналів, таких як міжнародний «Інженерний журнал», які стежили за результатами його досліджень. Не оминули увагою винаходу українця й іноземці, брати Сіменс. Однак ж увагу його винаходу приділив Карл Гайнріх фон Зіменс, брат Вільгельма фон Зіменса, який підтримував активний контакт з українцем і приділяв велику увагу його дослідженням і напрацюванням.  

У 1879 році на спеціальній виставці в Берліні

Через деякий час як атракціон збудували невеликий потяг з окремим локомотивом, який був виготовлений за результатами досліджень Федора Піроцького, що показало всім його працездатність. Того самого року Федір Піроцький запропонував міській владі Петербурга розробити проєкт першого міського трамвая у світі. Він наводив такі аргументи: трамваї на електричній тязі будуть дешевші, бо їм не потрібно купувати їжі, а також так прискіпливо доглядати за ними, вони зроблять вулиці чистішими, а пересування містом стане швидшим. Проте міська влада поставилася до цих планів скептично.

Наступного року Федір Піроцький вирішив офіційно презентувати свій проєкт і розробити заяву про винахід. На презентації, де був присутній і представник компанії «Сіменс», Піроцький виголосив доповідь про проєкт застосування електрики «для руху залізничних потягів з подачею струму тими ж рейками, по яких котяться колеса». У кінці літа 1880 року офіційно в рамках презентації проєкту був проведений показ, на якому перероблений на електричну тягу двоповерховий кінний вагон перевозив людей. Колія була завдовжки 85 метрів, а сам винахід досягав швидкості у 12–14 км/год. 

Публіка була в захваті від цього винаходу, і, здавалось би, тепер усім зрозуміло, наскільки перспективний винахід зробив Піроцький.

У наукових журналах виходили статті, в яких ішлося про успіх, а сам виріб Федор Піроцький презентував також в інших місцях, зокрема в Парижі. Те, що це транспорт майбутнього, було зрозуміло компанії «Сіменс», але не міській владі Петербурга, яка не була готова відмовитися від трамвая на кінній тязі через тиск з боку тих, хто вклався в їх поширення, а також через те, що вони орендували всі дороги Петербурга. Саме через це понад 10 років у столиці російської імперії існував тільки зимовий трамвай, який проходив не дорогами, а замерзлою річкою Невою. У наступних роках трамвай поширився по всій Європі, починаючи з Берліна, і брати Зіменси отримували величезний прибуток, користаючись з напрацювання українця. У той самий час Федір Піроцький приділяв велику увагу службі та інших винаходам, зокрема працював над проєктами з будування гідроелектростанцій, над покращенням електрифікації та зв’язку.

Не маючи великих статків, Піроцький вирішив повернутись в Україну.

Федір планував оселитись у маєтку на Херсонщині, залишеному в спадок дядьком. Проте йому цього не вдалося зробити, і судовим рішенням він утратив можливість ним володіти. Усе це сталося через те, що в одному з документів він був підписаний, як Пероцький, а не Піроцький. Він проживав у готелі в місті Олешки неподалік Херсона. Помер український винахідник 28 лютого 1898 року. Щоб провести його похорони, знайомим довелося брати кредит і продавати власні речі Піроцького. У газеті «Юг» навіть вийшла стаття про те, скільки коштів удалося зібрати на аукціоні його майна і яке майно ще залишилося нерозпроданим. Навіть перебуваючи в такому скрутному становищі, Федір Піроцький в останній період свого життя все одно цікавився наукою і дослідженнями і намагався за можливості купувати наукові журнали й книги.