Фабрика плагіату: які фільми Росія та СРСР вкрали в Заходу

1. «Москва сльозам не вірить», 1979

Прототипом став фільм «Сніданок у „Тіффані“» (Breakfast at Tiffany’s) 1961 року. Сам концепт головної героїні, яка протягом фільму «вибиває» для себе краще життя — це типова мелодрама з США, заснована на американській мрії.

Сполучені Штати роками просували віру в те, що будь-хто може досягти успіху завдяки праці й вдосконаленню себе. Це все про можливість самореалізації, пошуки свого шляху й незалежності. Ці слова навряд чи можна було почути з партійних трибун. Тому радянський аналог зберіг жанр, але змінив посил. Причому досить радикально.

Головна героїня радянської стрічки не те, що не виходить на типову американську кінцівку зі свободою, роботою і коханням. Вона віддає перевагу шлюбу, лишаючи кар’єру на другому плані. Фільм загалом постає більш консервативним, ніж західні оригінали. Головна думка — треба адаптуватися під соціалізм, не виділятися та пристосовуватися.

Динаміка в картині також кульгає. Західний глядач звик до поворотів, драми, запеклої боротьби за своє місце під сонцем. А тут нам показують монотонне життя з повільними змінами. Тож якщо дивитися ширше, швидкої соціальної мобільності не вистачало не фільмам, а країні в цілому.

2. «Снігова Королева-2: Перезаморозка» (рос. «Снежная Королева-2: Перезаморозка»), 2014

Цей фільм можна описати одним реченням: переказ «Крижане серце» (Frozen) 2013 року зі спробою імітації спецефектів оригіналу.

Обидва фільми різні за змістом, але в «Сніговій королеві-2» з’являються  персонажі й сюжетні повороти, притаманні Заходу. Були введені нові герої, що долають крижані перешкоди, а також комічні персонажі на кшталт Олафа.

Якщо перша частина ще могла претендувати на оригінальність, після різкої популярності картини «Крижане серце» продовження «Королеви» чомусь стало підозріло схожим на західну кінострічку. Спроби викликати хвилю дитячого захоплення призвели до того, що сама Снігова королева навіть не з’явилася на екрані.

3. «Діти проти чарівників», 2016

Оригінальний усесвіт був створений Джоан Роулінг у 1997 і транслює казку про чарівників, які співіснують зі звичайними людьми. Вони заклопотані побутом, будують сім’ї, працюють, воюють. Ціль франшизи «Гаррі Поттер» — передати устрій магічного світу як складної конструкції, паралельно показуючи кадри з побутового життя. А в підробці вся суть була зведена до прославлення Росії.

Образи магічної школи залишили, але разом із цим додали купу пропаганди. Світом чаклунів тут керує американський уряд, багатий антагоніст — голова корпорації з виробництва зла, Росія — єдина «свята земля», на яку всі хочуть напасти.

Окрім цього наявні злодії, які дуже нагадують відомих американців. Причому таких, які дратують російський уряд індивідуальністю свого образу. 

Обидві стрічки створені для показу дітям. Тож, як ми бачимо, покоління, що дивилося «Москва сльозам не вірить» виросло й продовжило діяльність своїх попередників.

4. «Захисники», 2017

Фільм, створений російським режисером Саріком Андреасяном, часто порівнюють із фільмами про супергероїв Marvel, особливо з серією «Месники». 

Окрім концепту супергеройської організації з захисту населення росіяни запозичили окремих персонажів.

Здібності й характер одного з героїв неймовірно схожі на американського Халка з фільму «Халк» 2003 року. Відмінність лише в тому, що персонаж перетворюється на ведмедя, а не на зеленого монстра. Для іншого супергероя було запозичено сталеві кігті, що виходять із кулаків. Це теж плагіат. Цього разу на Росомаху із серії фільмів «Люди Ікс».

Картина була розкритикована навіть цільовою аудиторією. 1 із 10 балів на «Кинопоиск» і гнівні статті російських ЗМІ — доказ цьому. Режисер відкрито заявляв про байдужість до журналістів, і, як ми бачимо, до самого фільму. А видання Film у 2021 році зарахувало «Захисників» до 15-ти найгірших науково-фантастичних фільмів XXI століття.

Позичати ідеї, оформлення або сюжет у кіно — звичайна практика. Усе нове — просто забуте старе. У росіян же навіть те умовне «старе» не що інше, як уже поцуплене іншими росіянами.