День створення НАТО: історія альянсу
Зародження ідеї НАТО
Тогочасна Європа була спустошена наслідками Другої світової війни, у світі виникали побоювання щодо відновлення німецької агресії. Через це 4 березня 1947 року Франція та Великобританія підписали Дюнкеркський договір як Договір про союз і взаємну допомогу на випадок можливого нападу. Невдовзі після створення стало очевидним, що загроза з боку срср є більш імовірною. Виникла ідея додати три країни Бенілюксу до договору, утворивши Західний Союз 5 країн. 17 березня 1948 був підписаний Брюссельський договір, що мав на меті забезпечити більшу колективну безпеку та зробити Західну Європу оплотом проти комуністичної загрози. Наприкінці березні того ж року почалися таємні зустрічі європейських лідерів із США задля фундації НАТО.
4 квітня 1949 року — день створення НАТО
Цього дня 12 держав підписали Вашингтонський договір (Північноатлантичний договір). Окрім 5 держав-засновниць Західного Союзу, членами-засновниками НАТО також стали США, Канада, Португалія, Італія, Норвегія, Данія та Ісландія. Започаткування Альянсу становило частину ширших зусиль, які мали слугувати трьом основним цілям: стримувати радянський експансіонізм, запобігати відродженню націоналістичного мілітаризму в Європі, забезпечуючи потужну присутність на континенті країн Північної Америки, а також сприяти європейській політичній інтеграції.
Хоча підписання Північноатлантичного договору стало початком існування Організації, військову структуру, яка була б в змозі ефективно координувати дії новостворених союзників, не забезпечили. Ситуація невдовзі змінилася через подальше зростання комуністичної загрози — перших ядерних випробувань срср і початку Корейської війни. У НАТО започаткували об’єднану командну структуру із військовим штабом, що розташувався у паризькому передмісті Рокенкур поблизу Версаля у Франції. Це був штаб Верховного головнокомандувача Об’єднаними збройними силами НАТО. Пізніше, в 1952 році було створено посаду генерального секретаря НАТО як головного цивільного представника організації.
Початок розширення НАТО
У 1952 році до НАТО вступили Греція й Туреччина. У 1954 радянський союз пропонував приєднатися до НАТО для збереження миру в Європі. США та Велика Британія відкинули це як спробу згорнути нарощування сил НАТО в Європі. 9 травня 1955 до НАТО приєдналася Західна Німеччина, на що срср відповів протестом і сформував 14 травня 1955 Організацію Варшавського Договору. Деякі країни, як от Фінляндія чи Швеція, зберігали нейтралітет. 30 березня 1956 року в Москві Микита Хрущов на шведсько-радянській зустрічі сказав, що «Так, сьогодні у нас справжня російська погода. Вчора у нас була шведська погода. Я не можу зрозуміти, чому у вас така жахлива погода. Можливо, це тому, що ви є безпосередніми сусідами НАТО». Невідомо, як би жартував Хрущов, якби дізнався, що через агресивну політику путіна Швеція та Фінляндія швидко стануть членами НАТО в 2023.
Прецедент Франції
У березні 1966 року Франція під керівництвом Шарля де Голля оголосила про свій намір вийти з інтегрованої військової командної структури НАТО і звернулася до НАТО із проханням про виведення усіх союзницьких військових штабів з її території. Відтоді штаб-квартиру НАТО було переведено до Брюсселя. Слід зауважити, що Франція залишилася членом Альянсу і послідовно наголошувала, що підтримає союзників НАТО у разі військових дій.
Стратегія НАТО
Спершу НАТО керувалася стратегією «масованої відплати». Тобто, якби радянський союз здійснив напад, НАТО відреагувала б із застосуванням ядерної зброї. Така стратегія допомогла країнам-членам НАТО зосередитися на економічному розвитку. Альянс, окрім військової співпраці, розширив кооперацію на рівні політичних консультацій і наукової співпраці між країнами-членами. З 1967–1968 року НАТО ухвалило стратегію гнучкого реагування, що прагла відмовитися від бачення, властивого концепції «масованої відплати», що в світі може панувати або глобальний мир, або тотальна ядерна війна. Ця концепція посилила оборонну доктрину НАТО щодо застосування звичайних збройних сил. У травні 1978 року країни НАТО офіційно визначили дві взаємодоповнені цілі Альянсу: підтримувати безпеку та прагнути розрядження. Це мало означати відповідність оборони на рівні, необхідному для наступальних можливостей Варшавського договору, не стимулюючи подальшу гонитву озброєнь.
У новій Стратегічній концепції, узгодженій у 2010 році, Альянс заявив, що реагуватиме на «кризи на усіх їх етапах — до, під час, після». Це всеохопний принцип, який надає більшої ваги спільній безпеці. Саме цю ідею поклали в основу Комплексного підходу. Реагувати на геополітичну нестабільність НАТО буде комплексно, поєднуючи військову міць, дипломатію і постконфліктну стабілізацію.
Продовження розширення НАТО
У 1982 році до НАТО приєдналася Іспанія. У 1990 році Східна і Західна Німеччина об’єдналися, привівши колишню державу Варшавського договору до НАТО. У 1999 році Польща, Угорщина та Чехія приєдналися до НАТО на тлі багатьох дебатів в організації та протидії Російської Федерації. У 2004 році членами НАТО стали Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина і Словенія. Албанія та Хорватія приєдналися до НАТО 1 квітня 2009, 2017 році Чорногорія, 2020-му Північна Македонія. Також у 2023 році до альянсу НАТО вступила Фінляндія та скоро Швеція.
НАТО та срср-росія
До кінця Холодної війни відносини срср і НАТО коливалися від гонитви озброєнь до розрядження та нових ескалацій. У липні 1990 НАТО видало свою Лондонську декларацію про закінчення Холодної війни. Це означає новий початок як для НАТО, так і для групи країн Варшавського договору. Про взаємини росії та НАТО вже відомо всім, але цікавою є реакція НАТО на війну в Грузії, що часто вважається першим відвертим прикладом реваншизму путіна. 19 серпня 2008 року НАТО призупинило відносини з росією, заявивши, що не буде проводити зустрічі з цією країною, доки вона не виведе свої війська з Грузії. У грудні 2008 року дипломатичні контакти відновилися. «Ми засвідчили своє незадоволення тим, що Росія застосувала військову силу для вторгнення в Грузію [і] зміни кордонів силою зброї», — сказав у заяві Курт Волкер, посол США в НАТО. «Проте ми також засвідчили прагнення до відносин співпраці з Росією».
Дата публікації: 4 Квітня 2023