Yarmak: «Досить гинути Леонтовичам, Курбасам, Стусам, Івасюкам сучасності. Ми маємо навіки це закінчити й перемогти криваву імперію»

Серед тих, хто з 2014 року віддано боронив український суверенітет як на культурному, так і, пізніше, на військовому фронті, є український репер Yarmak (Олександр Ярмак). До слова, від перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну він став на захист Батьківщини.

Здобувши навички піхотинця бойового злагодження, виконавець зрозумів, що його покликання — це знімання з коптера. В останніх інтервʼю співак зізнався, що він ефективніший в аеророзвідці.

Коли ви усвідомили, що українську, культуру потрібно просувати й захищати перед лицем російського впливу?

— Остаточно це я зрозумів, коли відчув, що наші північно-східні сусіди пройшли точку неповернення і вже немає сенсу займатися ні контрпропагандою, ні пошуком «хороших русскіх», а треба швидко обʼєднуватися навколо своєї мови та культури. Я не тільки інтуїтивно, а й логічно усвідомлював, що диктатори не дозволяють розвиватися демократії, що загрожує існуванню їхнього режиму. Тому й народилися такі пісні, як «Тут мій дім», «Вона», «Потрібен живим», проєкт «Власний код».

Яке ваше ставлення до російської музики в українських рейтингах Spotify та Apple Music?

Переважно там підліткова музика, і це показник слабкої культурної політики в проміжку з 2014 по 2022 роки. Ми втратили покоління, що заразилося цілою низкою ментальних вірусів росіян. Сьогодні їхні свідомі однолітки своїми життями платять за кожне таке прослуховування. Однак з початку повномасштабного вторгнення зміни все ж відбулися фундаментальні: раніше в рейтингах стрімінгових платформ було 2-3 українськомовні пісні, а зараз такого контенту 80 %.

Згідно зі статистикою (соціологічна група «Рейтинг»), близько 60 % українців не слухають російської музики останні пів року. Проте чверть респондентів не відмовилася від неї ще й досі. Наскільки суттєві зміни в музичних уподобаннях українців? Чи впливають вони на розвиток українськомовного song-простору?

Подібний культурний скачок був після Революції Гідності. Тоді еволюціонувало усвідомлення свободи й незалежності. Приклад тому — «Воины света», «Моя страна не упадёт на колени». Зараз відбулася ще глибша еволюція ідентичності й прийняття своєї культури. А втім, попереду колосальна праця, і щоб це утримати й примножити, потрібно, щоб держава законодавчо витиснула російськомовний контент, а не волонтерські організації влаштовували акції протесту. Потрібна реформа Українського культурного фонду. російська «культура» нікуди не дінеться. Вона трансформується й буде далі давити масштабом. Молоді таланти для системної конкурентоспроможності мають отримувати підтримку від держави через просту форму, а не величезний пакет документів.

Через багаторічне споживання контенту країни-окупанта деякі люди вважають, що українська музика дорівнює російській. Чому це не так?

Ну, так уважають тільки ті, що й між Україною і росією ставлять знак «дорівнює». Переважно це люди радянської ментальності, які зараз потихеньку прокидаються.

Наприкінці 2021 — на початку 2022 року ви представили оригінальний проєкт українськомовного альбому «Власний код», який був побудований на семплах відомих українських пісень. Що вас спонукало заходитися популяризувати сторінки музичної історії нашої країни та яка з них справила на вас особливе враження?

Це було наслідком закриття прогалин у моїх знаннях історії. Десь до 2019 року в мене не було чітко сформованого ланцюжка уявлень про боротьбу українського народу: він обривався на деяких періодах. Коли я зрозумів, що московія завжди прагнення нашого культурного й державного відокремлення вирішувала виключно силою та вбивствами мільйонів, я усвідомив, що цього разу буде те ж саме. Ціллю проєкту було розкрити не тільки потужність нашої культури, а й розказати молодим людям історію в цікавому форматі, згуртувати їх навколо свого й підготувати до боротьби. Досить гинути Леонтовичам, Курбасам, Стусам, Івасюкам сучасності. Ми маємо навіки це закінчити й перемогти криваву імперію!

Останнім часом в українськомовному музичному сегменті продукується багато пісень на народну тематику, зокрема на теми козацтва, етномотиви тощо. Суспільство розділилося на тих, хто вважає це певною «шароварщиною», і тих, хто — якісною українською музикою. Яка ваша думка з цього приводу?

Використання етномотивів має дуже тонку межу, і якщо воно не підкріплене глибиною знань і відчуттів, то виходить вишиванка під туфлі з гострим носом.

Яке майбутнє в української музики?

Майбутнє української музики — досить локальна історія через мовний барʼєр, але вже й зараз є дуже багато якісного сучасного продукту. Проте у всесвітню впізнаваність українських музикантів з англомовними піснями я дуже вірю. І зараз для цього найкращий час.

Дата публікації: 11 Лютого 2023

Читайте також: