Іван Фірцак — від карпатських сіл до світових арен

Дитинство героя

Іван Федорович Фірцак народився в 1899 році на Закарпатті в звичайній селянській родині. Серед його пращурів було багато фізично сильних та витривалих чоловіків. Зокрема, його дід Іван Вільхович якось убив у лісі ведмедя поліном, за що отримав у селі прізвисько «Сила», яке закріпилося за його нащадками. З дитинства Іван вирізнявся великою силою і проявляв її, допомагаючи батькам у господарстві. Наприклад, підлітком Іван Фірцак пошкодував корову і, впрягшись у плуг, сам зорав поле. Коли телиця пошкодила ногу, Іван приніс її додому на плечах.

Якось через бійку з односельцем Клином, під час якої Іван Фірцак виламав дубовий хрест, яким відлупцював нападника, його посадили до в’язниці, звідки він утік, вирвавши ґрати. Тоді його хотіли покарати нагаями в сільському уряді, але Іван не дався.

У 1919 році

У віці 20 років, після мандрувань на заробітки в Бельгію Фірцак на прохання чеського чиновника Вацлава Прохазки подався до Праги — столиці щойно утвореної Чехословаччини, до складу якої входило тоді й Закарпаття. Там Іван улаштувався на завод, де потребували дужих хлопців, згодом працював вантажником на залізничному вокзалі, де виконував денну норму робітника за кілька годин.

У 1920-х роках Іван почав виступати на бійцівських змаганнях у Празі як спортсмен-аматор. Свій перший поєдинок проти відомого мандрівного атлета Вілета Фірцак виграв легко. Після цього бою Івана помітив тренер Ондржей Нейман, який став його наставником і керував тренуваннями закарпатця.

Успіхів у спорті Фірцак досяг досить швидко. Уже 1922 року він на чемпіонаті з важкої атлетики в Празі підняв вагу 150 кг і здобув золоту медаль. Водночас він став чемпіоном країни з рукопашного бою. Після цих перемог йому запропонували працювати в місцевій поліції, але українець відмовився. Загалом Фірцак виграв близько 70 змагань з гирьового спорту, а в Парижі став переможцем конкурсу краси тіла.

Згодом у житті Фірцака сталася трагічна подія

Автомобіль, на якому він їхав зі своїм тренером, потрапив в аварію. Нейман загинув, а травмованого Івана поліція звинуватила у вбивстві. За нього заступився двоюрідний брат загиблого тренера — відомий чеський адвокат, який заплатив грошову заставу, і Івана відпустили з-під арешту.

Після тих подій Фірцак залишив спорт і приєднався до празького цирку «Герцферт». З ним Іван об’їздив понад 60 країн, виступав на сценах Угорщини, Болгарії, Греції, Румунії, Франції, Данії, Польщі, Канади, США, де дивував публіку, розриваючи залізні ланцюги та жонглюючи штангами й гирями. Він лежав на товченому склі, витримуючи велетенські навантаження, зубами тягнув вантажівки, згинав пальцями великі залізні цвяхи. В Іспанії на кориді Фірцак голіруч переміг бика, звалив його на плечі та відніс до найближчого ресторану.

Людина під колесами автомобіля

Одного разу Іван, якого в цирку називали Іваном Силою, виконав номер «Людина під колесами автомобіля», в ході якого легкове авто переїхало йому шию. За такі трюки публіка нарекла його іменем міфічного грецького героя Кротона.

Під час гастролей у цирку в Блекпулі (Англія) з Іваном Силою трапилася ще одна трагічна подія. На прохання короля Сполученого королівства Георга V він зійшовся в двобої з суперважковаговиком, чемпіоном світу з боксу Джоном Джебсоном. Під час бою Фірцак проломив супернику грудну клітину, внаслідок чого англієць програв двобій. Не витримавши ганьби після поразки, Джебсон покінчив з собою. Фанати боксера, намагаючись помститися за його смерть, напали на Івана Фірцака і нанесли йому важку черепну травму.

Англійські лікарі, щоб урятувати спортсмена, були змушені імплантувати йому в череп золоту пластину, яка закривала місце травми й допомогла кісткам знову зростися. Після цього Іван Сила виступав у перуці. Як компенсацію за травму і знак визнання перемог Івана Фірцака король Георг V подарував йому чемпіонський пояс, манжети й шолом, прикрашений діамантами й рельєфним зображенням левів. У той же час, 1928 року, українця Івана Силу визнали найсильнішою людиною планети.

Відхід Фірцака від циркової діяльності

Але травма, отримана після побиття фанатами англійського бійця спричинила поступовий відхід Фірцака від циркової діяльності. У 1930-х роках він розірвав контракт з празьким цирком, виплатив власникові чималу компенсацію й повернувся на Закарпаття.В той самий час відбувся поділ Чехословаччини, і Угорщина окупувала малу Батьківщину Фірцака — Закарпаття. У нього хотіли конфіскувати автомобіль, колись подарований йому представниками компанії «Форд», але, щоб не допустити цього, Іван розтрощив його. За це угорці кинули його до в’язниці, де жорстоко побили. Іван утік з-під арешту, просто розігнувши грати руками.

У 1945 році, після завершення війни, угорці повернули Закарпаття відновленій Чехословаччині, а та передала його СРСР. Так Фірцак опинився під радянською владою.

Засуджений та забутий

Він продовжував виступи, тренував свого сина, на якого покладав великі надії. Той навіть ставав чемпіоном УРСР з боксу, але був засуджений за сфабрикованою справою про участь в ОУН і відсидів у таборі 8 років. Після цього НКВС забрав у Фірцака всі його нагороди, відзнаки й фотографії, а про феномен спортсмена в СРСР усіляко замовчували.

Незважаючи на це, Іван Сила після Другої світової війни заснував на Закарпатті школу силових мистецтв, багато учнів якої стали чемпіонами у важкій атлетиці. Був одружений з чеською гімнасткою Руженою Зікловою, батько якої був повітряним акробатом і загинув на манежі, коли дівчинці було 12 років.

З часом стан здоров’я Івана погіршувався

Золота пластина, яка заміняла йому одну з кісток черепа, потребувала заміни, але виїхати за межі СРСР для проведення операції в той час він не міг. Рана під пластиною почала загнивати, і Іван поступово згасав. Місцеві лікарі не могли нічого вдіяти, і в листопаді 1970 року відомий боксер і силач помер. На похорон Івана Фірцака приїхало багато його учнів та спортсменів.

Своїм життям Іван Фірцак продемонстрував свою не лише фізичну міць, але й силу духу. Він не здавався під час найважчих боїв і ніколи не опускав рук у житті, хоча жив під владою багатьох країн, влади яких не завжди прихильно до нього ставилися. Радує, що сьогодні в Україні про нього не забули, а всіляко відновлюють його пам’ять. На Закарпатті в рідному селі Івана Сили Білках діє музей його імені, про нього пишуть повісті й знімають художні фільми, які розповідають правду про непросту й трагічну долю українського Кротона.