Сухий закон у СРСР: тверезість, дефіцит і самогоноваріння

Алкоголь у Радянському Союзі став частиною повсякденного життя

У 1983 році кожен мешканець країни випивав понад 4 літри міцного алкоголю на рік. Про жодну культуру споживання не було й мови. Шанувальники міцного засідали просто неба. Біля магазинів, у парках, скверах і дворах будинків вони розпивали напої сумнівної якості. Посиденьки на кухні за чаркою чогось міцного певним чином компенсували обмеження свободи слова.

Також рядовий житель СРСР у цей спосіб намагався відшкодувати собі відсутність культурного дозвілля. З ним у невеликих містах, а тим паче в селах Радянського Союзу було не завжди добре.

Прибуток від продажу алкоголю приносив величезні кошти до бюджету

Протягом 1964–1984 років доходи від продажу горілки й дешевих вин зросли в 4 рази. На початку 1980-х років близько 70 млрд. карбованців щорічно потрапляли  в бюджет завдяки оковитій. У селах горілчані напої забезпечували половину обсягу торгівлі.

Але такі астрономічні цифри не компенсували втрати. Якщо говорити просто — робітники часто вибирали посиденьки замість роботи або ж страждали від похмілля протягом робочого дня. Дослідник Стівен Вайт стверджував, що кожен четвертий працездатний громадянин країни зловживав алкоголем. Через своє пияцтво такий працівник втрачав 93 робочі дні на рік.

Кожен третій громадянин СРСР помирав від зловживання алкоголем

За даними 1986 року було зареєстровано 4 мільйони алкоголіків. У витверезники потрапило 9 мільйонів людей. Алкоголь був свого роду валютою в повсякденному побуті. «Пляшкою» розраховувались за допомогу, купували товари чи розв’язували побутові питання. Звісно, що це здебільшого стосувалось людей робітничих професій. Тож з’явилась купа приказок, наприклад: «Кесарю — кесареве, а слюсарю — слюсареве».

У відповідь на кризу Михайло Горбачов розпочав кампанію боротьби з алкоголізмом

Попередні заходи вважались недостатньо рішучими.  7 травня 1985 року ЦК КПРС ухвалив постанову «Про заходи з подолання пияцтва й алкоголізму». Вона передбачала скорочення виробництва алкоголю, обмеження продажу, а також збільшення ціни на спиртні напої. Контролювати це мали спеціальні комісії. Їх створили ще в 1972 році, але не використовували так широко. На початку 1986 року в Україні діяло близько 40 тисяч таких комісій із більш ніж 285 тисячами членів. Вони могли штрафувати порушників на 50 копійок, позбавляти премій, путівок у санаторії, тринадцятої зарплати чи переносити чергу на отримання житла.

У вересні 1985 року створили так зване Міністерство тверезості. Підвищили ціни на алкоголь до 25%. При цьому вартість деяких господарчих товарів і продуктів знизилась. Змінювали асортимент магазинів. Питання дозвілля також вирішили розв’язувати. З’явилося близько 2,5 тисяч нових спортивних об’єктів, таких як стадіони, лижні бази й басейни. Створювались любительські клуби, пункти прокату спортивного інвентарю, «Центри здоров’я» та молодіжні табори.

Кампанія швидко показала позитивні результати

За перші два роки антиалкогольної кампанії помітно зменшилися втрати робочого часу через прогули й порушення трудової дисципліни, а також випадки злочинів та аварій, пов’язаних із пияцтвом.

Середня тривалість життя вперше зросла до 69 років, що було зумовлено зниженням смертності в середньому віці. У 1986 році спостерігався сплеск народжуваності. Зменшилася кількість прогулів і порушень трудової дисципліни.   За даними влади споживання алкоголю скоротилось майже вдвічі. Поза статистикою залишився алкоголь домашнього виробництва.

Самогон, спекуляції та знову самогон

Влітку 1985 року видимим симптомом хвороби суспільства стали черги за горілкою. Невидимими залишилися спекуляція та зростання тіньової економіки. Для контролю ввели талони на спиртне, а також алкогольні пайки для похоронів і весіль. З деяких сіл люди масово їхали за горілкою в райцентри.  Так, біля магазинів виростали величезні черги, особливо в дні виплати зарплати. Самогоноваріння стало дуже популярним. Навіть виник дефіцит цукру. Люди почали пити все, що горить. Підскочили продажі клею «БФ», дихлофосу й рідин для чищення. Деякі люди намащували на хліб зубну пасту, потім змивали і їли хліб разом із всмоктаним спиртом. Швидко поширилася наркоманія. В Україні кількість наркоманів зросла в кілька разів. У республіках Середньої Азії наркомафія почала тісно співпрацювати з партійними й правоохоронними органами.

Кампанія підірвала виноробну промисловість. У період із 1986 по 1989 роки в Україні було розкорчовано близько 60 тисяч гектарів виноградників. Так опинялися під загрозою унікальні сорти винограду. Зусиллями першого секретаря ЦК КПУ Щербицького зберігся відомий винзавод «Масандра». Усе це супроводжувала агресивна пропаганда тверезості. Прихильників помірного вживання алкоголю називали «отруйними проповідниками». У 1986 році з фільмів вирізали сцени з алкоголем. Натомість знімали нові антиалкогольні стрічки.

Антиалкогольна кампанія отримала серйозний удар після аварії на ЧАЕС

Тоді була популярною думка про  користь червоного вина. Для рядового громадянина споживання алкоголю стало таким собі таємничим ритуалом. Частка горілки в загальному споживанні зросла до 50%, самогону — до 70-80%.

У другій половині 1988 року влада почала згортати антиалкогольні заходи: скасували ліміти на продаж алкоголю та розширили торгівлю ним. Остаточно кампанія зійшла нанівець восени 1988 року, коли країна перебувала в хаосі Перебудови.Михайло Горбачов пізніше визнав, що вони «перестаралися» з антиалкогольною кампанією. На його думку, краще було б проводити планомірну боротьбу з алкоголізмом замість радикальних заходів. Гонитва за тверезістю створила купу нових проблем. Від поширення наркоманії до значних бюджетних збитків. За різними підрахунками втрати становили від 67 до 200 млрд карбованців, і падіння цін на нафту лише погіршило фінансове становище країни. Що в купі з іншими факторами в підсумку призвело до її загибелі.