Страх і ненависть в срср. Як справді жилось у «золоту епоху радянської стабільності»
Радянська освіта — найкраща освіта у світі
Для багатьох радянські освітні практики — одні з найкращих, через що вони вкоренилися і в сучасну освітню систему. Що ж так «безкоштовна» освіта по-радянськи? «Безкоштовна» радянська освіта — це коли шкільні вчителі активно збирають гроші на потреби школи, це коли для прийому в інститут був важливий не стільки рівень знань дитини, скільки матеріальне становище його батьків і активна участь у комсомольських і партійних організаціях. Дуже часто батьки заздалегідь готувалися до вступу дитини у ВНЗ: заможніші просто відкладли гроші, а бідніші, переважно люди з села, відкладали врожай, щоб потім передати його ректорові. А втім, навіть це не гарантувало людям вступ у ВНЗ, оскільки спочатку вирішували зв’язки й блат, а тільки вже потім розмір хабаря ректору. Щоб компенсувати «безкоштовне» навчання, випускник інституту повинен був ще й пропрацювати на державу за розподілом.
Рівень радянської освіти також не був такий високий, як його зображувала пропаганда. У програмі радянської школи був чіткий набір предметів поряд з ідеологічним навчанням, який повинен був завчити кожен учень. Проте ні здібності, ні вміння, ні інтереси дітей при цьому зовсім не бралися до уваги, що через великий обсяг матеріалу тільки псувало результати дітей. Дуже часто в радянських класах було 1–2 відмінники, 5–8 дітей середнього рівня, а решта — з низьким рівнем оцінок. У школах неофіційно була запроваджена спеціальна система розподілу учнів, щоб вирівняти показники оцінок. Ці ж оцінки і домальовували, щоб перемагати в соціалістичних змаганнях. Знання іноземних мов випускників радянської школи було майже на нульовому рівні, хоча їх вивчали протягом кількох років. Тільки 2–3 випускники могли пишатися своїм невисоким рівнем знань профільної мови.
Думаємо, варто не забувати і про насилля з боку вчителів. Для тих часів були типові ситуації, коли дитину могли вдарити указкою, змусити учнів затриматися після уроків, ображати привселюдно дітей за їхній зовнішній вигляд. Тож чи насправді радянська освіта була така гарна?
На нашу думку, чудовий рівень критичного мислення, який розвинула школа, проявився наприкінці 80-х і в 90-х, коли радянські люди повірили лікуванню через телевізор і побігли вкладати гроші у фінансові піраміди.
Безкоштовне житло — міф чи реальність?
Дуже часто ті, хто ностальгує за срср, люблять згадувати, що радянські люди отримували безкоштовне житло, тоді як зараз доводиться витрачати всі заощадження й брати позики, щоб купити власне майно. Проте що ж таке «безкоштовні» радянські квартири? Люди, які отримували квартири, не мали на них жодних прав, окрім прав користування. Вони не могли їх продавати, передавати, оскільки право власності на них належало державі. Діти тих, хто отримав квартиру, не мали змоги зберегти її за собою. Часто квартири спершу надавали державним службовцям — різного рангу чиновникам, лікарям, вчителям, представникам правоохоронних органів, а вже потім іншим. Нерідко люди стояли в чергах по 10–20 років, щоб отримати житло, оскільки, хоча житло будувалось активно, його було недостатньо, щоб швидко забезпечити житлом усіх. Бували навіть ситуації, коли людина помирала раніше, ніж до неї доходила черга в отриманні квартири.
Першочергово намагалися забезпечити житлом людей, які мали на 1 особу менш ніж 4,5 м². Через це люди десятиліттями жили в комунальних квартирах чи гуртожитках, заводили там сім’ї, оскільки просто так радянська людина не мала змоги взяти й поїхати працювати в інше місто, бо їй необхідно було бути прописаною в тому місті, де вона перебувала, оскільки інакше її міг чекати арешт. Проте з позитивного можна згадати, що велика кількість людей отримала змогу жити в значно кращих умовах, ніж до того, бо до початку активного будування «хрущовок», а потім «брежнєвок» людям доводилося виживати в бараках. Бували випадки, коли сім’ї жили в залізничних вагонах, тулилися в малих коморах і нежитлових будинках.
«Чудова радянська медицина»
Як же не згадати про «доступну» та «найкращу» на той час радянську медицину, яку навіть ВОЗ «визнала» найкращою системою охорони здоров’я? У радянському союзі доступ до медицинських послуг був запроваджений на всій території, навіть на віддалених територіях Далекого сходу. Проте замість того, щоб піти шляхом підвищення кваліфікації лікарів, в срср обрали шлях розширення штату медичних працівників і кількості установ, що невдовзі тільки збільшило розрив у якості медицини з капіталістичними країнами. Так, кількість лікарень була велика, але й черги були дуже великі. Бувало так, що людям доводилося днями чекати виконання планових операцій, а також лягати в коридорах, оскільки через поширену корупцію нерідко місця в лікарнях займали ті, хто не мав показань для госпіталізації. Розвиток медицинських практик, нове медицинське обладнання, обмін досвідом з закордонними колегами-це ті речі, які були майже не відомими для медицинського робітника в ті часи.
В радянських лікарнях анестезію застосовували в крайніх випадках, до прикладу майже усі стоматологічні процедури проводилися без анестезії, виписували ліки, які не були ефективними, особливо полюбляли виписувати антибіотики, не знаючи їх побічних дій, зверталися до народної медицини, замість лікування відправляли у пансіонати та санаторії, не мали одноразових шприців з голками, тоді як їх масове виробництво на Заході розгорнулося ще в 1961 році. Все це викликає величезні питання до стерильності та до запобігання поширення різних хвороб. Наостанок не варто забувати, що і для покращення ставлення чи отримання кращої палати пацієнтам доводилось робити «подарунок» головному лікарю і ця практика на жаль дійшла і до наших часів.
Окремим аспектом радянської медицини була її функція у виконанні покарань. Замість заключення у табори та тюрми інакодумців почали закривати у психічних лікарнях, де їх визнавали душевнохворими та «лікували». Саме там радянська система «ламала» людей і їх потяг до опору радянській репресивній системі. Чи можна вважати таку медицину такою, яка була зроблена для людей і «найкращою» у світі?
Як ми бачимо в соціальному плані Радянський Союз не так сильно і піклувався про власне населення, як полюбляв розповідати в своїх ідеологічних лозунгах, гаслах та програмах. Ми бачимо, що ця країна вже тоді була занурена у корупцію, а для держави люди були не особистостями, а ресурсами, яким іноді потрібно давати “плюшки”, щоб забезпечити безпеку власному режимові.
Дата публікації: 23 Грудня 2023