Рома Прийма-Богачевська: українська прима-балерина, яка підкорила Європу й Америку

Романія Прийма народилася 3 березня 1927 року в Польщі в інтелігентній родині.

Її мати, Іванна Шмериковська, родом із Надвірної, була професійною піаністкою, віолончелісткою, співачкою й мала великий успіх у Галичині. Тато дівчинки був лікарем, проте мав цікавість і до музики. Хрещеним Роми був оперний співак Михайло Голинський. З дитинства дівчинка чула пісні. Малою, вона була артистичною й активною, часто імпровізувала, а з 5 років почала займатися хореографією у Львові, закінчивши балетну школу при Львівській опері. Вона стала її наймолодшою солісткою в 14 років!

Рома була не тільки неймовірною красунею, а й доброю й світлою душею. Подейкують, що дівчина стала першим сильним коханням Василя Вишиваного.

У 13 років Прийма брала участь у своїх перших операх — «Аїді», «Кармен», «Фаусті», балеті «Дон Кіхот». Рома мала успіх, її хвалили викладачі, любила публіка, вона була справжньою примою. Однак, у віці 17 років, через наступ червоної армії вона разом із мамою емігрує до Відня. Позаду Прийма залишила могилу тата, що помер від хвороби, друзів, Львівську оперу й спогади. Вона їде будувати свою нове життя у Відні. Там дівчина із відзнакою закінчує хореографічний відділ Віденської музичної академії й виступає в театрах Австрії, зокрема в Інсбруку й Зальцбурзі, у ролі солістки балетної трупи.

Варто зазначити, що хореографії Рому вчили відомі майстри модерного танцю — Гаральд Кройцберґ та Ґрете Візенталь. Пізніше саме їхній стиль Рома візьме за основу своїх танців, для яких були характерні виразна композиційна будова, індивідуальний «вислів», пластичність рухів і глибокий зміст.

З Австрії дівчина з мамою переїжджає до Канади.

Вона стає солісткою Королівського балету у Вінніпезі, танцюристкою в театрі відомої балерини Рут Сорель у Монреалі. З 1951 року Рома живе в Нью-Йорку й працює в популярному гурті Марти Ґрем, де вона виконувала легендарні танці: «Русалку», «Ікону», «Чайку», «Жницю», «Відьму», «Обливаний понеділок», «Верховину», «Марію Магдалину» та інші. Особливо популярною стала її участь у композиції «Жахи війни», яка відкликається й зараз.

У журналі «Наше життя» того ж року зʼявляється запис про українку:

«І справді, наша Рома неначе виросла. Хоч і давніш її постать була гордо випрямлена, а чорні очі блистіли як вуголь, та є щось нового в погляді. Є зрілість, яку їй дала чужина…»

Найбільшою підтримкою прими була її мати, яка, як і вона, була творчою особистістю й розуміла всі складнощі життя Роми, давала їй цінні поради. Саме зі своєю мамою як акомпаніаторкою дівчина їде в концертне турне під назвою «Танці й характери України» до Канади, Європи, Північної й Латинської Америки. Рома сама вигадувала декорації й костюми для свого турне. Упродовж 5 років дівчина виступає в різних містах Європи й США, поєднуючи не тільки свою майстерність та індивідуальний стиль танців, а й українські мотиви.

У 1963 році Рома виходить заміж за оперного співака Юрія Богачевського. Пізніше молоде подружжя поїде в спільне турне Італією, Австрією, Швейцарією та Німеччиною. У Романії і Юрія народиться двоє дітей — Анна й Борис.

Після повернення з турне, Рома відкрила свою школу балету та українських народних танців у Нью-Йорку, Йонкерсі, Ньюарку.

Її школа здобула велику популярність і прославилася методикою поєднання класичного навчання й українського фольклору. Згодом Рома з учнями та ученицями від 5 до 18 років поставила великі балетні постанови: «Попелюшку», «Квіт папороті», «Пригоди Пер Ґюнта» на сценах Вашингтону, Нью-Джерсі, Нью-Йорку та танцювальні креації: «Ікону», «Чорнобиль», «Боротьбу за волю» та «Сюїту Івасюка».

До речі, однією з учениць прими-українки була інша відома українка — Квітка Цісик, яка брала участь у постанові «Попелюшка» в 1967 році.

У 1969 році, даючи інтервʼю газеті «Наше життя», мисткиня скаже: «Моя професія досі мене не завела. Як особисті виступи, так і підготовка балетів, ось хоч би «Попелюшка», балет до опери «Анна Ярославна», усе дають мені задоволення й сатисфакцію. А що не все буває легке, без зусилля — яка ж професія не має важких втомливих моментів?», а також дасть кілька порад тим, хто тільки збирається піти в балет: «Наука балету повинна починатися вже в ранньому дитинстві; треба пам’ятати про відповідний підхід до лекцій; учні повинні вправлятися вдома, виробляючи почуття ритму, скоки, балянс-рівновагу; не пропускати лекцій».

Поширювала Рома українську культуру разом з українською діаспорою, зокрема проводила для дітей літні табори українських танців, підтримувала українських пластунів: «Хто має змогу заглянути до залі, де пані Рома веде свої лекції та чує її зрівноважений голос, яким десять разів повторює ці самі вказівки, той знає, що тільки з ними могла пані Рома добитися у своїй танковій кар’єрі великих успіхів». Про хореографиню українці за кордоном також казали: «Ви нам потрібні, бо ви наші…»

Неймовірно успішним був її ансамбль «Сизокрилі» з глибоко-патріотичною програмою, створений у 1978 році.

Саме з ним балерина разом із 40 своїми вихованцями приїхала в 1992 році до незалежної України для того, щоби продемонструвати свої вистави в таких містах України як: Львів, Київ, Харків, Івано-Франківськ, Калуш. Наразі «Сизокрилі» й досі продовжують свою діяльність й активно виступають за кордоном, привертаючи громадську увагу до війни росії та України. Його колектив налічує 35 учасників. Фірмовий танець ансамблю — «Боротьба за Україну». Це 15-хвилинний перформанс, що зображує боротьбу українців.

Безперечно, Рома Прийма зростила велику кількість танцівників і танцівниць. Вихованці так згадували свою педагогиню: «Наші мами й бабусі приводили нас на заняття й із гордістю спостерігали за нами. Вони були частиною кола благодаті Пані Роми. Вони були творчими учасниками великого задуму — шиття наших костюмів уночі — фей, демонів, принцес, бояр, мишей, світлячків, квітів, українських національних костюмів кожного регіону — вони пробували все це. У дитинстві я з нетерпінням чекала кожної нової постановки. Це означало задоволення від нової хореографії та музики. Це також означало “поїздку в центр міста” до району тканин, де пані Рома (часто з моєю матір’ю) вигадувала довгоочікувані костюми…» (переклад з англійської).

Померла талановита прима 23 травня 2004 року у віці 77 років.

Рома Прийма-Богачевська на верховинській сцені (Народна воля. – 2002. – 22 серп.)

Майже все своє життя вона присвятила тому, щоби популяризувати українську культуру. Романія була закохана в танець і життя й, за словами критиків, «мовою рухів відкривала таємниці людської душі».

Дата публікації: 25 Листопада 2023

Читайте також: