Привласнені українські художники

Іван Айвазовський — народився у Феодосії (Крим), мав вірменське походження. Айвазовський прославився своїми морськими краєвидами, в яких він майстерно передавав силу природи та рух хвиль. Він також відомий своїми натюрмортами та історичними сценами. Твори Айвазовського визнані національним скарбом для України. Роботи Айвазовського з музею в Маріуполі викрали російські загарбники. Художника виховували в сім’ї вірменського крамаря, який оселився в Криму, перед тим родина мешкала на Галичині. Айвазовський, свідомо або несвідомо, протиставляв зображення нашої країни в різних світлах. Його полотна «Весілля в Україні» та «Пожежа у Москві» чітко відображають його погляди та уявлення.

Ілля Ріпин — був видатним українським митцем, який найбільше відомий своїми портретами та історичними картинами. Він народився в Чугуєві. Ріпин пройшов шлях від самодидактика до визнаного майстра і став одним із найбільш впливових художників свого часу. Його роботи характеризуються реалістичним стилем, деталізацією та виразним відтворенням емоцій і характерів зображених осіб. Деякі з його найвідоміших полотен включають «Богатирів», «Варвару Ріпину», «Запорожці пишуть листа турецькому султану» та «Портрети Льва Толстого». Ріпин заслужив шану як в Україні, так і в росії, і його твори є цінними національними скарбами.

Михайло Врубель — український художник-символіст дансько-польського походження. Визначний майстер акварельного й олійного малярства. Робив ілюстрації до книжок, монументальні роботи, портрети, захоплювався сценографією. У кожній із галузей мистецтва залишив шедеври. З 1884 по 1889 він проживав у Києві. Працював над розписами та іконами в Кирилівській церкві, створював ескізи для розписів у Володимирському соборі.

Василь Верещагін — видатний український художник, який прославився своїми реалістичними живописними полотнами. Він народився в Києві та протягом свого життя активно працював, щоб відтворити красу української природи, культури і побуту людей. Верещагін був відомий своїми захопливими пейзажами, воєнними сценами та соціально-політичними зображеннями. Його картини передають глибокий емоційний зміст і піднесеність моменту. Василь Верещагін є гордістю української художньої спадщини та має визнання в усьому світі.

Олександр Мурашко — помилково вважають, що цей художник є російським, але насправді він народився у Києві й заслужено визнається як український. Крім своєї роботи в малярстві, він був визначною постаттю як педагог, і під його керівництвом розвивалися багато талановитих художників. Він брав натхнення з сільських народних мотивів, що відображається в його полотнах. Одне з найвідоміших — «Селянська родина». Зараз деякі з його картин розміщені в приватних колекціях в Англії та Америці, а також були виставлені в королівському музеї картин у Бухаресті.

Архип Куїнджі — народився у нинішньому Маріуполі (у цьому місті від рук росіян загинуло за різними оцінками понад 80 тисяч цивільних осіб), полотна самого художника викрали окупанти, їхнє теперішнє перебування невідоме. Водночас росія називає Куїнджі своїм, хоча, якщо заглибитися в біографію митця, можна побачити, що він має навіть грецьке коріння, але жодним чином не російське.

Казимир Малевич — видатний український художник-авангардист, народився і виріс у Києві. Його славетні полотна, зокрема «Чорний квадрат», відомі у всьому світі. Проте варто зазначити, що в деяких джерелах, зокрема на Вікіпедії, не висвітлене його українське походження, а замість цього його називають російським або радянським художником. Перш ніж переїхати до москви, Малевич проживав на Поділлі й почав свою творчість у місті Конотоп. Він професійно розвивався під керівництвом Миколи Пимоненка, а потім продовжив вдосконалюватися в мистецькій школі в Києві, яка фінансувалася відомим меценатом Іваном Терещенком.

Давид Бурлюк — вважається «батьком російського футуризму», але народився він в Сумській області та є одним із творців українського модернізму. Сам Бурлюк ідентифікував себе як «татарсько-запорозького футуриста». Він не віддавав такого значення своєму походженню, як це планував радянський союз, але був нащадком козацької родини. Бурлюк відіграв важливу роль у розвитку українського модернізму. Він також виступав як «татарсько-запорозький футурист» і активно висував українську національну ідентичність у своїй творчості. Пізніше, під час революції 1917 року, Бурлюк емігрував з росії та поступово переїхав до Японії та США. Він залишив значний внесок у світове мистецтво своїми експериментами й новаторським підходом до живопису.

Повну версію статті читайте на Patreon.

Долучайтеся до нашої спільноти на Patreon, щоб підтримати нас фінансово й отримати за це доступ до ексклюзивних матеріалів. З вашою підтримкою ми зможемо досягти ще більше й побудувати ще краще медіа, яке зможе зробити значний внесок у просвітницьку справу й стати патріотичною частиною активного громадянського суспільства, яке вважає, що вивчення історії дуже важливе для загальної освіти, культури й майбутнього України.