Операція “Факел” Перший ядерний та промисловий вибух в Україні та Європі

У 1965 році вʼязниця народів розпочинає створення програми підземних ядерних вибухів в інтересах народного господарства

Керівництво держави проводить пишну підготовку – за допомогою атомних бомб вона будує канали, створює водойми та розширює нафтові чи газові свердловини. За цей час срср встигає провести 124 вибухи, серед них і два на території України. У 1968 році неподалік села Хрестище Харківської області було виявлено велике газове родовище і вже до кінця 1971 року на його території діяло 17 свердловин. Свердловини пробивали швидко, непрофесійно, боячись впустити з рук “золото”. У липні того ж року при бурінні 18 свердловини несподівано стався викид газоконденсату, тиск якого був аномальний і досягав близько 400 атмосфер. У результаті трагедії загинуло два інженери, що впали з верхнього майданчика бурової вежі. 

А сталось ось що: трубу, яка проходить до родовища, розірвало. Потужним потоком знесло бурильник, а на місці труби виник неконтрольований газовий фонтан. Згодом його запалили, щоб легкозаймиста речовина не знесла у повітря усе село. Стовп вогню тоді піднявся на 20 метрів над родовищем. Поки інженери вирішували, що робити, мешканців села просили не вмикати світло, розтоплювати печі, адже будь-яка іскра могла спричинити небачений вибух.

Факел, що утворився, не могли ні засипати бетоном, ні підірвати зсередини. Газ продовжував накопичуватись в околицях і становив все більшу небезпеку. Факел горів цілий рік, а територія навколо нього перетворилась у аномальну –  гул, який доносився до сіл, було неможливо перекричати. А ще від вогню земля прогрілася настільки, що в радіусі 300 метрів навіть взимку росла зелена трава.

Лише через рік радянська влада вирішує врегулювати ситуацію. Постанову про застосування промислового ядерного вибуху для зупинки газового фонтану підписує сам Леонід Брежнєв! Підготовка до вибуху тривала 4 місяці і була секретом номер 1 в державі. Уже до середини літа 1972 року підготовчі роботи в районі палаючої свердловини були завершені. 

Усі учасники дійства дали письмову підписку про нерозголошення операції “Факел” протягом 15 років

Жодну з військових частин УРСР не було залучено до виконання завдання. Місцева поліція, підрозділи мвс з москви і кдб стояли навколо епіцентру вибуху – за 300 метрів. За годину до вибуху всіх жителів тимчасово евакуювали в сусіднє село, що розташоване на відстані 2 км від “Факелу”, про радіацію людей ніхто не попередив. Були перекриті всі системи водопостачання та електромережі відключені. 9 липня 1972 року рівно о 10:00 годині ранку ядерний пристрій здетонував. Місцева мешканка Лідія Ричик згадує: “Літня пора. О десятій годині пролунав вибух, але тоді нам ніхто нічого про нього не казав”.

Спершу все стихло, але вже через пів хвилини пролунав новий вибух. Місцевий мешканець Микола Таран згадує: “Струсонуло дуже. Начальство було і з Києва, може, і з москви. Вертольоти стояли, “Волги”. І почали – вони в курсі справи були, що то за був ляск – і почали розбігатися. А нам ніхто нічого не каже”.

Після вибуху, факел не стихнув, а лише розгорівся більше

Начальник відділу аналізу безпеки державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки Дмитро Гуменюк розповідає про свою теорію, чому все пішло не так: “Пробурили похідну шахту. Заклали ядерний заряд. Він вибухнув, піднявся тиск в місці заряду. Принцип – зміщається пласт і перекривається наша газова конфорка. Полум’я гасне. Моє припущення – була недостатня потужність ядерного заряду. І тиск у 400 атмосфер вимив ці пласти, внаслідок чого вийшов ядерний гриб”.

Експеримент зазнав тотального провалу – закрити викид за допомогою вибуху не вдалося, а московські експерти, що були на місці вибуху, не змогли запропонувати нових методів вирішення проблеми, тому просто поїхали назад до столиці. Дані про параметри вибуху, склад і потужність вибухівки вони також забрали в москву. Невідомо навіть, був це урановий чи плутонієвий заряд.

Гасити вогняного монстра намагались рятувальники, що були одними з найкращих професіоналів у всій країні

Одним з них був Володимир Кряснокуцький. Він був на місці подій з першого і до останнього дня. Володимир з побратимами гасив факел доки їх не відсоронили і не застосували ядерний вибух. Коли ж він не дав результатів, рятувальників покликали назад. Вони викопали котлован, щоб дістатись до розірваної труби, обрізали її і струмінь газу розвели в сторони, проте потім газ не зупинявся ще кілька місяців.   Цікаво, що зупинив факел сам факел – він сам-собою почав затухати. Тоді рятувальники залили трубу певний розчином, затушили, зацементували і поставили пробку.

Щодо місцевих, то їх повернули в село через 30 хвилин після вибуху. Люди пили отруйну воду з колодязів, їли опромінені овочі з городів

До факела їздили туристи, грались діти після школи. Про ядерний  вибух ні разу не згадали ні на телебаченні, ні в газетах. А наслідки його були жахливі. У селищі Першотравневе великою ударною силою вибило шибки, були зруйновані стіни багатьох будинків. Відновлення жител тривало рік. Будинки то відновили, але колгосп перестав функціонувати і життя в селах занепало.

А вже через декілька років жителі Першотравневого, Хрестища та інших поселень почали хворіти на онкологічні захворювання. Вони неодноразово звертались до влади, щоб та визнала їх постраждалими від ядерного вибуху, проте їхні запити були проігноровані.

“Приблизно півтори тисячі населення померло”

Офіційних даних про вплив вибуху “Факел” на здоров’я людей немає, однак голова районної лікарні каже: “Ми порахували, за оці роки приблизно півтори тисячі населення померло. Серед причин смерті я можу сказати, що рак легенів у чоловіків, рак шлунку, у жінок – рак молочної залози. А тоді, десь у 2000-х, воно вирівнялося”. Як ми бачимо, людське здоровʼя  та екологія були на останньому місці для експериментаторів. У архівах помічаємо основні мотиви доповідної секретарю цк кпу щербицькому: “Збереження особистого і державного майна забезпечено повністю. Мешканці жодних претензій не мають і задоволені наданою допомогою”. Як завжди, лицемірство і брехня від московитів. Зараз фон на місці вибуху не перевищує норми, а історична свердловина, що за весь час не дала ні кубометру газу, стоїть закрита в полі.