Олександр Сирський: портрет нового головнокомандувача Збройних сил України

1. Деокупація Київщини

Частина російських військ розпочала окупацію Київщини з метою відрізати постачання Києва із західної сторони й за допомогою десанту, який відволікатиме українські сили, прорватись у столицю. Зі східної ж сторони на Київ рухалися інші російські сили з великою кількістю бронетехніки. Щоб зупинити російський наступ, Олександр Сирський розподілив столицю й прилеглі райони на сектори, які закріплювались за генералами; розробив структуру командування й зв’язку, а навколо міста спорудив два кільця оборони: зовнішній і внутрішній. Зовнішнє кільце оборони розташовувалось у передмістях Києва й повинно було бути якнайдалі від внутрішнього кільця оборони й від самого Києва. Це робили задля того, щоб убезпечити як внутрішні сили, що перебували в Києві, так і саме місто від російських бомбардувань, що, як і Попасна чи Маріуполь, могли бути знищені артилерійськими атаками ворога. За час оборони Київщини військове командування постачало артилерійські засоби, що призначались для навчання майбутніх військовослужбовців, а також військово-навчальні центри створювали спеціальні тимчасові батальйони для оборони міста. 

За наказом генерала Сирського були підірвані мости, за допомогою яких росіяни могли б прорватись у Київ. Особливо варто згадати підрив дамби на річці Ірпінь. Саме цей крок був дуже важливим для зриву російського наступу на Київ. Підрив дамби хоч і спричинив екологічну катастрофу на Київщини, проте зупинив рух російської важкої техніки й дозволив українським військовим ефективно використовувати умовну лінію оборони по річці Ірпінь. Вже невдовзі росіяни відступили з-під Києва, а генерал Сирський став відповідати за інші напрямки. За київську оборонну операцію генерал Олександр Сирський був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеню й отримав звання «Герой України».

2. Оборона й деокупація Харківщини

Олександр Сирський був відправлений на Харківщину для відбиття російських атак і проведення української наступальної операції. Першим етапом контрнаступальної операції було відкидання російських військ від околиць Харкова. З цією метою в кінці квітня — на початку травня було проведено операцію на півночі Харкова. Результатом стало звільнення декількох населених пунктів, вихід в одному з місць до державного кордону України. Проте головним результатом було те, що стало остаточно зрозуміло: росія програла битву за Харків і більше не мала можливості захопити це місто. 

Другу ж наступальну операцію довелося чекати цілих чотири місяці. Напрямок був обраний максимально несподіваний для російських військ, які очікували масштабної наступальної операції ЗСУ на Херсонщині. На початку вересня українські війська атакували російські частини, які окупували значну територію Харківської області. Стрімкий удар з проривом на десятки кілометрів вніс хаос у позиції російських військ, які розпочали свій відхід. На першому етапі наступальної операції українським військам вдалося звільнити більшу частину Харківської області, натомість росіяни, підірвавши мости, намагались вибудувати лінію оборони по річці Оскіл. Для зменшення лінії фронту вони відступили з контрольованих ними прикордонних територій, зокрема й з міста Вовчанськ. 

На другому етапі українським військам вдалося утворити нові плацдарми на річках Оскіл і Сіверський Донець, що дозволило їм продовжити звільнення  територій країни. Під час другого етапу українські сили визволили місто Лиман, майже повністю звільнили Харківську область, деокупували декілька населених пунктів Луганської області й деякий час були на околицях міста Кремінна. Надалі лінія фронту стабілізувалася й український наступальний потенціал вичерпав себе. 

3. Битва за Бахмут

Бахмут має виняткове стратегічне значення, оскільки стоїть на перетині різноманітних шляхів — на Словʼянськ, Костянтинівку, Горлівку, Лисичанськ, Попасну, Дебальцеве. Тому росіяни кинули величезні сили для його захоплення. Генерал Олександр Сирський як командувач ОСУВ «Хортиця» був відповідальний за оборону цього важливого міста. Саме після проведення цієї оборонної операції генерал Сирський отримав «славу» «мʼясника». Навіть зараз в українському суспільстві існують різноманітні думки з приводу оборони цього пункта — з одного боку оборона міста дозволила підірвати російський наступальний потенціал на Словʼянсько-Краматорську агломерацію і на Костянтинівку, дозволила фактично знищити один з найбоєздатніших ворожих підрозділів — вагнерівців — і сильно знекровити інші російські частини. З іншої ж сторони ця операція стала дуже кровопролитною і для українських сил, через що окремим підрозділам доводилось відходити на довге відновлювання. Розпочалася битва за це місто на початку серпня 2022 року. Поступово росіяни, не шкодуючи живої сили й техніки, намагались охопити Бахмут у кільце, оскільки на той час українські сили мали під своїм контролем панівні висоти навколо міста та їх втрата могла б значно погіршити ситуацію в самому місті.

Вже на початку грудня російські війська впритул підійшли до міста й почали його цілодобово «поливати» вогнем з різної зброї. Прорив української оборони в Соледарі в січні 2023 року дозволив росіянам обійти місто з півночі й завдати загрози оточення українському гарнізону в місті. Бої вже точились у самому місті, де росіянам спочатку вдалося захопити східну частину, а у квітні й західну частину. Українські оборонці зайняли позиції поза Бахмутом, оскільки через знищення самого міста його утримування вже не мало сенсу. 

Організацію оборони Бахмута критикують зокрема і військові, які брали участь у цій операції. Вони розповідали, що на підготовку деяких маневрів їм давали надто мало часу, а також було обмаль облаштованих оборонних позицій, через що втрати серед українських військових зростали. Саме ця надважка оборонна операція і створила в українському суспільстві уявлення про Сирського як про генерала, що не зважає на людські втрати. 

Що ви думаєте з приводу нової фігури головнокомандувача? Залишайте свої думки в коментарях.