Хто і як отруїв Ющенка?

Неділя, 5 вересня 2004 року, Віктор Ющенко за місяць із виступами проїхав пів України, а тепер проводив мітинг на Красній площі в Чернігові. День був важкий. Мати кандидата в президенти потрапила в лікарню з інфарктом. Це все накладалось на втому після передвиборчого турне.
Однак Віктор Ющенко вирушив ввечері на зустріч із головою СБУ Ігорем Смєшком і його заступником Володимиром Сацюком. Вона проходила на дачі в останнього. За словами Ющенка, його туди вкрай активно запрошував нардеп Давид Жванія.
Токсична трапеза
Там вони обговорювали виборчу кампанію, її перебіг і ще багато чого, про що ми достеменно знати не можемо. Звісно, що за старою українською традицією гостей треба було чимось частувати. Тож на столі були всілякі страви, приготовані кухарем Сацюка. Ющенко згадував, що їх пригощали різними наїдками, а потім подали окремими порціями плов. Усе це вони смакували на альтанці, а потім пішли до будинку, де закусили динею та кавуном. Наша надмірна увага припала до частувань через те, що отрута ймовірно була в якійсь зі страв. Тоді Ющенко відчув перші симптоми отруєння — нестерпний головний біль.
Ще деякий час кандидат у президенти спілкувався з силовиками. У мемуарах він згадував, що це був один із каналів комунікації з владою. Але чому він обрав його, а не інші — залишається під питанням. Ющенко був премʼєр-міністром за каденції Кучми, тож якісь звʼязки мали б залишитись.
Металевий присмак отрути
О другій ночі Ющенко сідає в автівку й вирушає додому. На порозі його поцілунком зустрічає дружина. Вона відразу зауважила якийсь металевий присмак, на який чоловік ще не звертав уваги. Пігулки не діяли. До головного болю додалась нудота й пекельний біль у хребті.
«Швидка» приїхала більше ніж за годину й нічим не зарадила. Лікарі з клініки «Феофанія» також не надто допомогли. Симптоми не вказували на щось конкретне. У такому стані Віктор Ющенко змушений був давати інтерв’ю. Він не наважувався оголосити про свій стан, адже це могло поховати його політичну кар’єру. Тож він давав інтерв’ю журналістам Financial Times, стоячи навколішках і спираючись ліктями на журнальний столик. Репортери не могли не помітити стан кандидата: почервоніла шкіра, нерозбірлива дикція та біль, який проступав на обличчі.
Розпочались баталії за подальшу долю президентської кампанії
Нардеп Іван Плющ закликав негайно їхати на лікування за кордон. Ще один соратник — нардеп Роман Безсмертний протестував. Рішення про лікування та виїзд за кордон могли поставити хрест на перспективах Ющенка перемогти на виборах. Таку позицію оголошував не лише він. Схожої думки дотримувалися низка політиків з оточення Ющенка. Проте вибираючи між політичним трупом і реальним, Ющенко зважився на лікування.
Далі — складне лікування в приватних клініках. Під час нього пацієнта неодноразово обстежували, досліджуючи різні симптоми. То перевіряли на інсульт, то на панкреатит. Усі хронічні хвороби отруєного загострились й одночасно дали про себе знати. Знеболювальне вводили голками прямо в хребет.
В організм Ющенка потрапила кінська доза отрути
Медики були вражені. За словами професора-хірурга Миколи Корпана, якби його не доставили до лікарні протягом наступних 24–72 годин, ризик смерті сягав би 80%. Напруження зростає. Лікарі визначають, що Ющенко був отруєний діоксинами. Ця звістка шокувала і медичний, і політичний світ. Концентрація речовин у крові була в 50 разів вища за допустиму.

За цей час його рейтинг падає, адже кандидат випадає з виборчої кампанії на цілих два тижні. 17 вересня виборчий штаб оголошує про факт отруєння. 18 вересня Ющенко виступає з промовою на Європейській площі. Він сидить на інвалідному візку з понівеченим обличчям. Поки він виступав, його від’єднали від валізки, яка прокачувала знеболювальне по організму. Увесь час його супроводжував професор Сора — експерт із впливу діоксину на людський організм.
У цей час у Верховній Раді створюють слідчу комісію під керівництвом «регіонала» Володимира Сівковича для з’ясування обставин отруєння. Прокуратура також порушує кримінальну справу.
Затягування розслідування шкодило не лише здоров’ю кандидата, а й шансам на перемогу
На той час громадськість вважала, що отруєння Ющенка було зухвалою спробою змусити його зняти свою кандидатуру з виборів. З посиленням адміністративного тиску ця версія лише зміцнювалася. Це показують соцопитування, які активно проводять перед виборами. Тож політичний тиск наростає. А це збільшувало шанси на реалізацію непрогнозованих сценаріїв. Суспільна думка могла зіграти на руку опозиції та потенційно збільшити її шанси на перемогу.
Реакція політиків на отруєння Ющенка була почасти незрозумілою. Складається враження, що кожен із них намагався відзначитися в коментарях. Олександр Мороз, лідер Соціалістичної партії, жартома запропонував Ющенкові лікуватися картоплею і салом — така «народна» рекомендація. Степан Гавриш, один із представників Януковича, примудрився видати дивну версію про отруєння суші. Найбільш абсурдним був коментар одного із заступників Медведчука. Той згадав середньовічну практику пробувати їжу перед правителем і порадив це робити Олександру Зінченку, який очолить Секретаріат Президента.

Довіра до слідчої комісії та офіційних версій зникала
25 жовтня 2004 року українська прокуратура несподівано оприлюднила висновки комісії експертів: погіршення стану здоров’я Віктора Ющенка пояснювали «активізацією латентної вірусної герпетичної інфекції». Це стало приводом для закриття кримінальної справи, що лише підігріло суспільні сумніви. Натомість провідні австрійські лікарі визначили «гострий панкреатит з інтерстиціальними набряковими змінами». 19 листопада Сівкович публічно заявляє, що підтверджень отруєння немає. Довіра до слідчої комісії та офіційних версій падає. А вже 11 грудня Генеральна прокуратура переглянула своє рішення і відновила слідство.
На роздоріжжі версій
Хоча діоксин був виявлений у крові Ющенка одразу в декількох лабораторіях, зокрема в Німеччині й Нідерландах, жодне з цих досліджень не стало вагомим доказом у кримінальному провадженні через невідповідність українському процесуальному законодавству.
Під час розслідування отруєння Віктора Ющенка було допитано тисячі людей, серед яких навіть фігурував президент Росії Володимир Путін. За цей час Україна пережила зміну влади чотири рази. Змінилось — аж дванадцять генеральних прокурорів.
Заступник генпрокурора Микола Голомша стверджував, що Ющенко знає і замовників, і виконавців замаху. Буцімто навіть назвав їх на допиті. Однак справа загрузла через небажання влади Януковича, а потім і Порошенка, довести її до завершення. Гірка істина полягає в тому, що політичні справи рідко мають зацікавлених у їхньому розкритті.
Дата публікації: 7 Жовтня 2024