День гідності та свободи: історія боротьби й незламності

Початок протестів 21 листопада 2013 року

Масові виступи почалися після рішення уряду призупинити підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Це стало розчаруванням для багатьох громадян, які сподівалися на європейський курс країни. Увечері 21 листопада на Майдані зібралося кілька сотень людей. Протести спочатку були мирними, і учасники домагалися підписання Угоди. Однак вже через кілька днів протестувальники почали вимагати не тільки європейської інтеграції, а й демократичних реформ і покращення умов життя в Україні.

Наметове містечко й перші сутички

Протестувальники створили наметове містечко на майдані Незалежності. Там організовували акції, культурні заходи й збори. 30 листопада відбулися насильницькі дії проти мітингуючих, відомі як «нічний розгін». Це обурило людей і призвело до масових протестів по всій країні. Протестувальники почали зводити барикади. На тлі постійних сутичок із правоохоронцями Майдан став символом незламності й боротьби за демократичні цінності. Це був перший жорсткий розгін опозиції, який тільки посилив підтримку протестів серед українців.

«Диктаторські закони» й радикалізація протесту

16 січня 2014 року парламент ухвалив закони, які обмежували свободу зборів, слова й медіа. Це спричинило нову хвилю протестів. Протестувальники почали використовувати радикальні методи боротьби, зокрема зіткнення з силовиками. Сутички на вулиці Грушевського в Києві 19–22 січня стали найкривавішими. Вони призвели до загибелі перших активістів. Ці події загострили боротьбу за право на свободу вираження думок і проти авторитарного режиму.

Загиблих учасників протестів назвали Героями Небесної Сотні

До них віднесено 107 осіб. Точну кількість учасників протестів у листопаді 2013 — лютому 2014 року важко визначити, але за даними соціологічного дослідження в акціях взяли участь близько 6,5 млн українців. Половина з них брала участь у протестах у своїх регіонах, а кожен п’ятий став громадським активістом.

Перемовини й політична криза

27 січня 2014 року уряд Януковича запропонував відновити діалог з опозицією через створення комісії. Однак ситуація залишалася напруженою. Протестувальники не були задоволені умовами діалогу. Вони вимагали реальних змін, а не формальних кроків. На фоні постійних нападів на активістів і насильства кілька політичних сил у парламенті звернулися до міжнародних партнерів. Вони просили ЄС і США вплинути на українські владні структури. Попри зовнішній тиск влада продовжувала переслідування протестувальників.

Кульмінація і зміна влади

18–20 лютого 2014 року відбулися найжорстокіші сутички на Майдані. Снайпери стріляли в протестувальників із даху Будинку профспілок. Це призвело до сотень загиблих. Активісти не здавалися, що сприяло зростанню міжнародної підтримки. 22 лютого 2014 року, після втечі Януковича та його уряду Верховна Рада проголосувала за  відставку президента. Це стало вирішальним моментом. Країна почала кардинально змінювати політичний курс.