Цусімська битва — символ російської ганьби

Ситуація перед битвою

Цусіма — це острів у Корейській протоці, розташований між Південною Кореєю та Японією. Цусімською також називають південно-східну частину Корейської протоки між островом Цусіма та Японією. Звідси до України — понад 7000 кілометрів по прямій.

Цусімська протока ввійшла в історію як місце вирішальної морської битви під час російсько-японської війни, яка відбулася 27-28 травня 1905 року. Ця битва стала наймасштабнішим зіткненням у морі з початку ХІХ століття і до Першої світової війни, а також найбільшою битвою епохи броненосних флотів, найжорстокішою і найганебнішою поразкою Росії на морі.

Шлях до Цусіми

Шлях російської ескадри з Балтійського моря до Японського був, мабуть, моментом, який заслуговував би на окремий фільм, у якому тему самої битви можна навіть не порушувати. Наприклад, у Північному морі ескадра обстріляла судна англійських рибалок, бо сплутала їх з японськими броненосцями, і навіть в цьому нерівному бою від снаряда, випущеного з російського корабля, загинув корабельний священник крейсера «Аврора».

У результаті британці змусили росіян виплатити компенсацію, заблокувавши для них порти і доступ до Суецького каналу. Це змусило російські кораблі їхати в обхід, огинаючи Африку. І це ще без урахування мародерств ескадри, проблеми з постачанням вугілля тощо.

Війна імперій

Коли ескадра дісталась до Цусіми, імперії воювали вже 15 місяців. Обидві сторони були виснажені. Так, Японія впевнено здобувала перемогу за перемогою, але вже втратила понад 80 тисяч чоловіків, а також брала іноземні позики. З іншого боку на Росію тиснули поразки на фронті, перша російська революція та жахлива ситуація з постачанням, оскільки доводилось переміщувати війська, спорядження та провізію через єдину Транссибірську магістраль.

Очікувана битва

Адмірал Тоґо знав, що найімовірніше росіяни прямуватимуть Цусімською протокою, адже це був найкоротший шлях до Владивостока. Саме тому він і розмістив там постійні патрулі, які мали шукати флот супротивника. Однак через густий туман побачити його вдалось не відразу. Коли видимість покращилася, Тоґо рушив уперед. 

Віцеадмірал Рожественський очікував удару по лівому борту своїх двох колон, адже вони були слабші. Натомість планував прорив до Владивостока найсильнішими суднами ще до того, як японці встигнули б розвернутись і наздогнати їх.

Утім Тоґо повернув свою колону лівим бортом — кожен корабель по черзі, а потім провів їх через російську лінію, до правого борту противника, тим самим «перетинаючи літеру Т» — так його навчали у Британському Королівському флоті. Сталося це в той момент, коли ворог був у зоні їхньої досяжності. 

Російський флот, важкий і повільний через зайве вугілля для тривалих подорожей, не міг реагувати злагоджено, а відтак після «повороту Тоґо» занурився в безлад, оскільки японські снаряди продовжували сипати на них градом. Битва тривала до ночі, коли рої японських есмінців та торпедних катерів під керівництвом адмірала Камімури розгромили розпорошені залишки російського флоту.

Уся російська міць була розбита трохи більш як за 24 години, що стало шоком для світу. Для європейців став несподіванкою той факт, що азійська держава змогла завдати поразки «європейській», позаяк усі пам’ятали Опіумні війни й те, як європейці принизили китайців, які вважали себе найрозвиненішою нацією світу.

Результати битви

З 38 російських кораблів урятуватися вдалося лише десятьом. 19 кораблів знищила японська артилерія, два — затопили самі росіяни, сім — здались ворогу або захопили японці. Загалом загинуло понад 5 тисяч матросів, 7 тисяч — потрапили до полону, серед яких і сам віцеадмірал Рожественський, якого згодом відправили одужувати у лікарню в Кіото. Японці ж втратили два міноносці та 116 загиблих матросів.

Українці у Цусімській битві

Попри принизливу поразку для Російської імперії, серед учасників битви були й українці. Принаймні 631 матрос з нижчих чинів був з України — це 20,7% від загальної кількості людей (3048 осіб). Якщо екстраполювати ці дані на всю ескадру, то число українців могло сягати й 3200 людей.

Серед підтверджених українських учасників битви — капітани першого рангу Володимир Миклуха та Микола Лішин, капітани другого рангу Павло Левицький, Микола Коломойцев та інші. Деякі з офіцерів, які вижили, стали майбутньою елітою Українського Державного Флоту періоду Української революції 1917-1921 років. Один із прикладів — Михайло Саблін, який брав участь в Цусімській битві, а згодом став віцеадміралом.

Глобальні наслідки

Цусімська битва спричинила падіння російського військово-морського флоту із 3-го місця у світі одразу на 6-те, зумовила остаточну поразку у війні, крах далекосхідної експансії Петербурга і повернення від океанічної до континентальної стратегії. Крім того, це зіткнення стало каталізатором розгортання революційних процесів усередині імперії.

Разом з тим, перемога у Цусімі вивела Японію на рівень наймогутніших держав світу, а її військово-морський флот — на 5-те місце після британського, французького, німецького й американського. Це спонукало Токіо продовжувати загарбницьку політику в Азії та Океанії, край якій поклала тільки капітуляція Японії під час Другої світової війни у 1945 році.

Жива пам’ять про битву

Навіть через 100 років пам’ять про Цусімську битву залишається живою. Це яскраво проявилося під час візиту у 2019 році головнокомандувача флоту РФ Ніколая Євмєнова, який спокійно позував для фото зі своїм японським колегою на фоні портрета адмірала Тоґо.

До чергового фотопафосу Євмєнова — цього разу з приводу «історичної перемоги» у вигляді затоплення крейсера «Москва» — залишалося трохи більш як два роки. Війна, що велась під символом, схожим на запозичену в Японії Z-емблему, лише набирала обертів.