Анастасія Маркович та Іван Скоропадський: «Іван теля пасе, а Настя булаву несе» 

Івана Скоропадського обрали гетьманом у 1708 році за рекомендацією Петра І

На долю 62-річного чоловіка припали буремні роки — Батурин було знищено,  козацьку столицю перенесено до Глухова, проводилась мобілізація козаків під час Північної війни 1700–1721 років. Чоловік очолював Українську козацьку державу аж 14 років. Він був спокійний, поміркований, мав патріотичні погляди, за деякими даними, навіть таємно брав участь у підтримці видання Конституції Пилипа Орлика. Однак таким успішним Скоропадський став не через своїх радників, а завдяки коханій дружині.

Дата народження Анастасії невідома, історики припускають, що це 1667 чи 1671 рік. Хай там як, а дівчина була молодшою за Скоропадського на 20 чи більше років. Батьком дівчини був прилуцький орендар і купець Марк Маркович. 

Щодо юності дівчини, то інформації майже немає. Історики лише кажуть, що вона «зірок з неба не хапала», ба навіть була неписьменною, однак це не завадило їй стати однією з небагатьох жінок того часу, які не просто були поруч із гетьманом, а й впливали на нього та через нього керували державою. Але перш, ніж вийти заміж за Скоропадського й стати гетьманшою, Анастасія була заміжня з генеральним бунчужним Костянтином Голубом, у шлюбі з яким народила доньку. Зліт був колосальний — з доньки купця аж до козацьких керманичів, однак Маркович швидко овдовіла.

Другим чоловіком Анастасії став Іван Скоропадський

Зрозуміло, що шлюб був за розрахунком і ні про яке кохання мови не йшло — Настя шукала перспективного чоловіка й побачила такого в Іванові. До того ж він був піддатливим і Маркович знала: якщо чоловік триматиме булаву, то його дружина матиме її також. Пара одружились у 1700 році, у їхньому шлюбі народилась донька Уляна. Проте голова жінки не була зайнята сімейними справами й затишком — вона прагнула влади.

Коли Скоропадський нарешті став гетьманом, Настя не тямила себе від гордощів. Вона працювала на результат — і ось він. Жінка мала великий вплив на чоловіка, козаки навіть прозвали її «Настя-гетьманиха». Маркович була амбітною, владною, далекоглядною і наполегливою. Вона мала швидкий розум, харизму, а тому допомагала своєму вже немолодому чоловікові будувати дипломатичні мости, приймати високих послів. Анастасія часто бувала в російських містах і їздила туди самостійно, аби залагодити гетьманські справи. Маркович була першою українською жінкою в ролі «великосвітської дами» — з  додатковими повноваженнями дипломатки. Саме при ній Скоропадський став одним із найбільших землевласників України, мав значну кількість промислових об’єктів. 

По факту, їй це подобалось, вона сяяла, як зірка, а Іван, який уже на той час хотів тиші й відпочинку, довіряв їй і з полегшенням видихав, коли всі козацькі справи були залагоджені дружиною. Безвідповідально з його боку, але вже як є. Вважається, що ані колегія, ані полковники не керували Гетьманщиною тоді, це робила Анастасія Маркович, і, на жаль, керувала та на користь росії. У суспільстві поширювалась інформація про міць Насті, а люди почали складати прислівʼя: «Іван носить плахту, а Настя — булаву». 

Без слова Насті Іван не приймав жодного свого рішення, і Петро І виконував будь-які її забаганки

Жінка любила подарунки — коштовності, тканини, одяг. Ось один такий подарунок від московитського керманича: «всевельможна співмешканка» отримала «красивий годинник нової моди, та дві французькі матерії нової ж моди — золоту й срібну». У 1716 році на прохання Анастасії цариця подарувала їй землі, 13 років потому Маркович отримала ще.

Гетьманша успішно займалась меценатством, підтримувала православну церкву. Неподалік своєї резиденції жінка побудувала прихисток для бідних і сама їх доглядала, а в селі Гамаліївка відкрила жіночий монастир із садком, млинами й винокурнями. Після смерті Скоропадського жінка проводитиме там багато часу.

Цікаво, що досягнення гетьмана в управлінні державою (не без допомоги Анастасії) помічав Петро І і тому вирішив посватати Уляну, доньку Скоропадського та Маркович, за сина свого вельможі й той навіть став ніжинським полковником.

Однак є і негативна сторона. Злі язики твердили, що Анастасія мала корисливі цілі й турбувалась лише про кількість маєтків та обсяг землі. Історик Олександр Овруцький-Швабе вважає, що Настя повсякчас впливала на гетьмана таким чином, щоби він якомога менше переймався військовими справами, натомість більше — власними статками. Маєтками обростала також родина брата Насті Андрія Марковича, Лубенського полковника. А ще — родина генерального судді Івана Чарниша, він був одружений із донькою Насті від першого шлюбу.

Після смерті чоловіка в 1722 році Анастасія не здала позицій, а продовжила впливати на державу, відвідувала царський двір, отримувала подарунки, приймала в себе козацьку старшину й давала їй цінні поради. Щоби ви розуміли, Маркович була настільки вагомою фігурою в суспільному житті, що наступний гетьман Данило Апостол намагався послабити її владу. А донька Скоропадського від першого шлюбу Ірина подала в суд на мачуху за те, що та начебто привласнила всі маєтки її батька.

Померла диво-гетьманша в 1730 році, похорон її 13 січня відбувся з великою урочистістю — приїхали новоспечений гетьман Данило Апостол із дружиною та багато козацької еліти. Згідно з заповітом Анастасії, вся її власність переходила доньці Уляні, яка у свою чергу поступилась частиною маєтків Ірині.

Іван й Анастасія поховані разом у Гамаліївському монастирі, який зараз є архітектурною пам’яткою України

І важливе уточнення: Анастасія Скоропадська не була пращуркою гетьмана Павла Скоропадського, що керував Україною в 1918 р. Павло був нащадком Василя Скоропадського — рідного брата гетьмана Івана.

Героїня сьогоднішнього допису — це типова представниця своєї епохи, яка думала здебільшого про себе й власне збагачення, нехтуючи інтересами країни. Вона і не хороша, і не погана — жінка просто вела власну політичну гру, сиділа на декількох стільцях одразу, щоби отримати статки й чоловіка при посаді. Україна мала й такий сумний досвід керування, однак це одна з наших гетьманш, і ми маємо поширювати інформацію про неї.