300 років тому: як козаки перемогли московське військо під Конотопом

Чому спалахнула війна? Передумови конфлікту

Після смерті Богдана Хмельницького у 1657 році гетьманом став його найближчий соратник і генеральний писар Іван Виговський. Він прагнув вирвати Україну з-під дедалі жорсткішої опіки Московського царства, яка брутально порушувало Березневі статті 1654 року, втручаючись у внутрішні справи Гетьманщини. У вересні 1658 року Виговський підписав Гадяцький договір із Річчю Посполитою. За ним Україна мала увійти до складу конфедерації як рівноправне «Велике Князівство Руське» (поруч з Польщею та Литвою).

Москва сприйняла це як відкритий виклик. Навесні 1659 року в Україну вирушила царська армія під командуванням князя Олексія Трубецького, близько 50–70 тисяч вояків, серед яких була вся елітна московська дворянська кіннота.

Облога Конотопа: Подвиг козаків Гуляницького

Шлях московському війську на Київ заступила невелика фортеця Конотоп, яку обороняв ніжинський полковник Григорій Гуляницький із 4-тисячним загоном козаків. Трубецький розраховував узяти місто за кілька днів, але облога затягнулася на довгі два місяці. Козаки Гуляницького здійснювали зухвалі вилазки, відбивали штурми та тримали оборону під безперервними артилерійськими обстрілами. Цей героїчний спротив дав Івану Виговському дорогоцінний час, щоб зібрати сили та залучити союзників — кримського хана Мехмеда IV Ґерая з татарською ордою.

Хід битви: Капкан на річці Соснівка

Наприкінці червня Виговський із об’єднаним військом (близько 16 тисяч козаків та 30 тисяч татар) підійшов до Конотопа. 

1.Зухвалий напад на авангард: 27 червня 1659 року.

Український загін раптово атакував московські війська біля Конотопа і вибив ворожу кінноту за річку Кукілку (Соснівку). Це був тактичний маневр: удавши паніку та відступ, козаки почали заманювати ворога у пастку.

2. Переправа у пастку: 28 червня 1659 року.

Князь Трубецький відправив навздогін найкращу частину своєї армії — добірну кінноту під командуванням князів Пожарського та Львова. Московська кавалерія переправилася через річку Соснівка і втягнулася в болотисту низовину, вважаючи, що переслідує деморалізованого Виговського.

3. Руйнування мостів та удар з тилу: 28 червня (полудень).

Щойно ворог переправився, прихований загін козаків під проводом Степана Гуляницького (брата полковника) вийшов із лісу, захопив переправу, зруйнував міст і зробив підкоп, загативши річку. Болотиста низина миттєво перетворилася на непрохідне багно. Водночас із флангу вдарила кримська орда хана Мехмеда IV Ґерая.

4. Фінал та панічний відступ: 29 червня 1659 року.

Оточена у болоті московська кіннота, позбавлена маневру, була повністю ліквідована. Князь Пожарський потрапив у полон. Дізнавшись про розгром своєї еліти, князь Трубецький поспіхом зняв облогу з Конотопа і почав панічний відступ, відбиваючись від безперервних атак козаків аж до самого російського кордону.

Втрати сторін та наслідки

Втрати московського війська були катастрофічними. Лише у болотах під Соснівкою загинуло від 20 до 30 тисяч царських військових, серед яких цвіт московського дворянства.

Видатний російський історик ХІХ століття Сергій Соловйов так описував наслідки Конотопа для Москви:

«Цвіт московської кінноти, що здійснив щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день… Ніколи після того цар московський не був уже в змозі вивести в поле таке блискуче військо. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу, і жах охопив Москву…»

У Москві почали поспіхом будувати земляні вали, боячись, що Виговський піде штурмувати столицю Московії.

Чому перемога під Конотопом не врятувала Україну?

Попри грандіозний воєнний тріумф, Іван Виговський не зміг скористатися перемогою через внутрішні суперечності в Україні.Проросійські налаштовані полковники підняли повстання в тилу гетьмана, залучивши на свій бік частину козацької старшини та бідноти, які не хотіли повернення під владу Польщі за Гадяцьким договором. Замість маршу на Москву Виговський був змушений приборкувати внутрішні бунти. Вже восени 1659 року він зрікся булави, а Україна поринула у тривалу, руйнівну добу Руїни, яка закінчилася розколом Гетьманщини по Дніпру.