Перша пісня у космосі: історія про те, як Всесвіт почув «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю»

Політ

Перший політ людини у космос відбувся 12 квітня 1961 року. Тоді завдяки праці українського конструктора Сергія Корольова за межі Землі на 108 хвилин було відправлено радянського космонавта Юрія Гагаріна. союзу потрібно було далі розвивати сферу космонавтики, а операція з Гагаріним була більш ніж успішною. Вже через рік керівництво вирішило повторити політ, та вимоги до нього тепер були вищими.

11 серпня 1962 року стартував космічний корабель «Восток-3». «Восток-4», готувався до вильоту наступного дня. Цікаво, що на борту радянського космічного корабля «Восток-4» опинився перший космонавт українського походження Павло Попович. Для нього це був перший вихід у космос. 12 серпня 1962 року з космодрому «Байконур» корабель, пілотований Поповичем, вирушив за межі Землі.

До речі, Павло Попович був уродженцем містечка Узин, що на Київщині. Він чудово закінчив військове авіаційне училище, став льотчиком-винищувачем. Чоловік мав усі шанси стати першим космонавтом в світі, але через своє походження був усунутий від цієї місії. Пізніше йому запропонували взяти участь в небезпечних польотах і, звичайно, Павло погодився. Чоловік пройшов етапи відбору та врешті був зарахований до числа космонавтів. Попович вважається перший українським космонавтом, що побачив космос. Про його вклад в історію ми ще поговоримо далі.

Радіо та відеозвʼязок

Отож повернімось до польоту. Він мав на меті виконати програму науково-технічних і медично-біологічних експериментів. Наприклад, вперше в історії космонавти здійснювали орієнтацію космічних кораблів у просторі за допомогою системи ручного управління. Також вони випробовували нову систему кондиціонування повітря, фотографували кораблі одне одного і що найцікавіше – вийшли на звʼязок до Центру управління польотами на навколоземній орбіті.

Того ж 12 серпня між екіпажами двох кораблів та Центром управління польотами відбувся радіо- та відеозвʼязок. І саме тоді в космосі вперше пролунала пісня – українська пісня – «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю». Уявіть собі, увесь Всесвіт чув знамениті рядки, які наспівував Павло Попович:

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю,

Чому мені, Боже, ти крилець не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав.

Автором слів цієї пісні є поет – романтик Михайло Петренко, народжений в Словʼянську. Він опублікував свою роботу ще у 1841 році. Музику написала Людмила Александрова, родом з міста Ізюм. Саме ця композиція особливо подобалась і подобається військовим і волонтерам, які з 2014 року захищали нашу країну на сході. Наразі «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю» є однією з найвідоміших українських пісень. Вона перекладена на понад 30 мов світу. 

«Дивлюсь я на небо та й думку гадаю»

Відомо, що обрати саме цю пісню Поповичу допоміг його друг, видатний український конструктор Сергій Корольов, адже «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю» була його улюбленою композицією. Коли Павло співав пісню в космосі, Сергій підспівував йому на Землі. Як потім згадував космонавт: «Пісню я дещо перефразував: «…і ось я вже сокіл, і ось я літаю!»

На орбіті Павло перебував 2 доби 22 години 57 хвилин і облетів Землю 48 разів. Коли журналісти попросили його поділитись враженнями, чоловік промовив: «Коли літав, згадував Україну, мій рідний Узин, тополі край дороги, верби над Россю, дім, у якому виріс, рідних, друзів. І так закортіло додому…» Коли ж настав час доповідати вищому керівництву про політ, Павло сміливо сказав Хрущову українською: «Я перший радянський космонавт з України!»

Павло Попович – патріот

Потім Павло ще брав участь у багатьох завданнях: покращення рекомендацій харчування та режиму харчування космонавтам, виконання фізичних вправ, дослідження геолого-морфологічних об’єктів земної поверхні, атмосферних утворень та явищ, фізичних характеристик космічного простору. Він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук, полетів у космос вдруге, отримав звання Героя Радянського Союзу. Після розпаду СРСР, Павло очолив Український Союз Космонавтів, а у 2005 році був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого ІV ступеня. У 2009 році легендарного космонавта не стало.

Додатково до всіх карʼєрних визнань Попович був ще й щирим патріотом. Він часто відвідував Україну, цінував українську пісню і в своєму інтервʼю українському журналу «Авіація і час» у 2001 році зазначив: «Якщо уважно проаналізувати, космонавтика походить з України. Лишень подивіться: Кибальчич, Кондратюк, Корольов, Челомей, Янгель, Глушко… Українці зробили величезний внесок у розвиток світової космонавтики. І я українець…і пишаюся цим».

І ми пишаємося вправним космонавтом, який зробив великий внесок у розвиток своєї галузі та прославив українську пісню не просто на весь світ – на весь Всесвіт! Коли чоловіка запитували недолугі журналісти, чому українські пісні такі сумні, то він відкрито відповідав, що саме його народ першим відбивав атаки чужинських військ і завжди боронив рідну землю від загарбників. Тому йому «було не до «Малинки-калинки».