Невідомий Вільнюс Кобзаря: як кріпак став учнем вірменського професора

Загадка навчання: списки згоріли?

Вільнюський період вважається вирішальним для становлення Шевченка як художника. Ранні дослідники стверджували: Тарас навчався малювання в майстерні Іонаса Рустемаса (Яна Рустема), найвідомішого на той час литовського художника, професора Вільнюського університету. Схожість їхньої графічної техніки, перевага портретів та пейзажів свідчать на користь цієї версії.

Проте, деякі сучасні мистецтвознавці ставлять цей факт під сумнів, посилаючись на відсутність прізвища Шевченко в збережених списках студентів. Вони вважають, що такий зайнятий і відомий професор, як Рустем, не став би брати собі в учні простого кріпака.

1. Складність документального підтвердження посилюється історичними обставинами:
2. У 1831 році Вільнюський університет був розформований за наказом царя Миколи I за підтримку польського повстання.
3. У 1832 році бібліотеку та архів університету вивезли з Вільнюса.

Існує припущення, зокрема литовського мистецтвознавця Владислава Дремаа, що частина документів про навчання Шевченка в Рустема могла згоріти під час Варшавського повстання 1844 року.

«Лист із Вічності»: свідчення самого Шевченка

Здавалося б, не залишилося ніяких підтверджень факту навчання Шевченка у Вільні і знайомства з Рустемом. Однак несподівану підказку нам дає сам Тарас Григорович. У листі до приятеля Броніслава Залеського в лютому 1855 року він згадує пораду:

«Ты спрашиваешь меня, можно ли тебе взять кисть и палитру. На это мне отвечать тебе и советовать довольно трудно, потому что я давно не видел твоих рисунков. И теперь я могу тебе сказать только то, что говорил когда–то ученикам своим старик Рустем, профессор рисования при бывшем Вильнюсском университете: “Шесть лет рисуй и шесть месяцев малюй, будешь мастером”. И я нахожу совет его весьма основательным».

У цих кількох Шевченкових рядках, якщо уважно вчитатися, можна знайти відповіді на багато запитань. Зокрема, точно визначити, що Шевченко мав би бути знайомим із майстром Рустемом, щоб так точно пам’ятати його улюблений вислів. Шевченко визнає слушність цієї поради майстра, тим самим визнає і себе його учнем. Привертає увагу й те, що в наведеній російською мовою цитаті Рустема «проскакує» навмисно не перекладене українське слово «малюй». Навряд чи його додав Шевченко, якому заборонялося писати листи українською мовою, радше так казав сам Рустем.

Ключ до загадки: досвід звільнення з рабства

Чому ж відомий професор міг навчати кріпака, та ще й використовувати українське слово? Відповідь криється в біографії Яна Рустема. Збережений у Державній центральній науковій бібліотеці НАН України повний польський бібліографічний словник 1936 року розкриває його походження і життєву історію:

• Рустем (Йонас Рустемас, 1762—1835) народився у вірменській родині в Стамбулі. Був сином вірменського купця Францишека.
• Він рано осиротів і потрапив у тяжке рабство.
• У віці десяти років його викупив із неволі польський меценат і генерал Адам Чарторийський.
• Чарторийський вивіз його до Львова (1774 р.), де Рустем здобув початкову освіту й почав навчатися живопису.

Спільна трагедія дитинства — досвід неволі та нездоланне прагнення до мистецтва — стала зв’язком між старим професором і юним кріпаком. Життя Шевченка стало дзеркалом юності Рустема. Це скоріше пояснює його глибоке бажання допомогти талановитому підлітку.

Рустем, який сам пережив звільнення з рабства, ніколи не забував про своє минуле:

• В університеті він навіть заснував касу взаємодопомоги для бідних студентів.
• За його ініціативою двоє з десяти студентів факультету образотворчого мистецтва могли навчатися безкоштовно.
• Саме цією обставиною, ймовірно, скористався Енгельгардт, влаштувавши Тараса на навчання.
• З огляду на те, що Рустем жив і навчався у Львові, він добре володів українською мовою, що пояснює появу слова «малюй» у його вислові та припущення, що спілкування із Шевченком могло вестися українською.

Викуп і пам’ять

Логічним завершенням цієї дружби та менторства стала допомога у визволенні. Литовські шевченкознавці припускають, що саме Рустем, переконавшись у таланті Шевченка, звернувся до свого друга графа Михайла Вієльгорського, щоб той вплинув на поміщика Енгельгардта і сприяв викупу Тараса з кріпацтва. Він хотів дати Шевченку шанс, який колись отримав сам. Хоча Рустем (помер у 1835 р.) не дочекався звільнення свого учня (1838 р.), його внесок був величезний. Навчання в престижному університеті, знання теорії та техніки малювання, отримані від професійного художника, додали Шевченку впевненості перед вступом до Петербурзької академії мистецтв і визначили його подальшу долю.

Пам’ять про цю унікальну зустріч учня-кріпака і вчителя-вільновідпущеника увічнена. У 1961 році на стіні Вільнюського університету, де навчався юний Кобзар, встановили пам’ятну дошку з написом трьома мовами: «У цьому будинку в майстерні художника І. Рустемаса вчився великий український поет-революціонер Тарас Шевченко».

Історія Яна Рустема та Тараса Шевченка у Вільнюсі є не просто особистою біографічною загадкою, але і яскравим свідченням тривалих культурних зв’язків між українським і вірменським народами, які формувалися протягом століть.