Чернівецька хімічна хвороба: перебіг подій масового облисіння дітей

Перебіг подій від січня до листопада 1988 року:

У січні–березні 1988 року в Чернівцях було виявлено 10 випадків облисіння в дітей віком 2–3 років. Така кількість хворих у невеликий проміжок часу була підозрілою і точно виходила за межі звичайної статистики, однак лікарі не звернули на це уваги. Вони встановили деяким пацієнтам діагноз хімічної екзогенної інтоксикації, при якій токсини в організм людини можуть потрапити через дихальні шляхи, шкіру, травну систему чи слизову. Лікарі в коментарях можуть мене виправити.

У липні в місті зникли таргани, мухи, комарі й горобці. Безпритульні коти й собаки лисіли, а ворони та голуби частково втрачали оперення.Також, за деякими даними, у цей час спалювали сміття, листя, бур’яни в парках, садах, причому так, що дим цілодобово покривав місто й околиці, а ще на одному з підприємств сталася аварійна ситуація. Можливо, у цьому крилася причина хвороби дітей? Та згодом цю версію спростували.

У листопаді до Чернівецької адміністрації надійшла скарга від мешканців будинків на вулиці Лук’яна Кобилиці, яку підписало пʼятеро осіб. У скарзі містилась інформація про те, що в кінці липня їхньою вулицею військові провозили дві величезні ракети. У кінці дороги машина зупинилась і мешканці бачили, як із ракет витікала рідина. Лише через два роки після трагедії було допитано рядового Рихло, який надав такі свідчення: «Під час служби в одній із частин, у батальйоні з доставки пального, майор Кочкін, говорячи про необхідність дотримання правил безпеки, розповів таке: “Ми перевозили ракетне паливо. Через несправність засувки на одній із вулиць Чернівців паливо пролилося. Увесь вміст цистерни вилився”». Звичайно ж, майор Кочкін усі свідчення відкидав. 

У серпні до лікарні потрапило 20 дітей із повним або частковим облисінням. Спалах невідомої хвороби лякав суспільство. Усе починалося з кашлю, висипань на тілі, конʼюнктивіту, сухості шкіри. Діти погано спали, дехто бачив галюцинації або страждав на біль у суглобах, судоми. Спільним у всіх випадках було ураження волосяного покрову. Бідні матері намагалися дізнатись, як виходило, що ввечері дитина лягала спати з гарним волоссям, а на ранок це волосся випадало жмутами. 

Однак лікарі знизувати плечима й казали всім один діагноз — облисіння внаслідок хімічного ураження, найімовірніше — талієм. Віктор Бачинський, який очолював Обласне бюро судово-медичної експертизи, казав: «Офіційною причиною — ще до результатів — назвали отруєння талієм. У Москву чи не щодня відправляли літаки з пробами листя, ґрунту, тушки дохлих собак і котів, внутрішні органи загиблих у ДТП. Шукали талій, щоби довести офіційну версію».

У вересні рівень смертності дітей від 2 до 6 років зріс у 3,7 раза; у дітей від 7 до 14 років — у 2 рази. Збільшилися випадки захворювань на ГРЗ(госте респіраторне захворювання), тож ситуацією в Чернівцях зацікавився обласний відділ охорони здоровʼя.

Уже в жовтні кількість постраждалих була вищою, ніж 90 осіб, тому цього місяця було порушено справу за фактом масового захворювання. Формувалося багато версій подій, однак жодна з них і донині не є підтвердженою. Так, наприклад, київський педіатр, професор В’ячеслав Бережний висловив припущення, що діти лисіють від фтору, який нібито у великих кількостях міститься в кухонній солі. Після цього в магазинах міста було проведено масштабну експертизу, яка не дала бажаних результатів. Основною ж версією стало те, що в місті тривалий час працює промислове джерело токсичної газоподібної сполуки — талію. Газ був важчим за повітря, тому концентрувався біля землі, на що вказує ураження переважно дітей, тварин, зникнення комах і невеликих птахів. Однак жоден із заводів, які працювали на той час у Чернівцях, не виробляв і не зберігав талій.

Масовий протест чернівчан

Декілька місяців про таємничу недугу мовчало керівництво совка. Так продовжуватися не могло: хворих ставало все більше, а джерело зараження не було знайдено й ліквідовано, тож мешканці вийшли на мітинг на Центральну площу. Люди вимагали, щоби чиновники оприлюднили інформацію і створили спеціальну комісію з дослідження цієї проблеми. Очевидець подій згадував: «Це був перший масовий спротив на території України, тому що Чорнобиль коли стався, ніхто так не протестував, а тут били вікна в обкомі партії, витягували з кабінетів чиновників».

Побоюючися такого протесту людей, совєцькі чиновники таки створили комісію та виділили кошти на будівництво діагностичного центру й на оздоровлення дітей. Інформація про загадкову недугу вийшла на всесоюзний рівень і про неї нарешті почали писати газети. У місто приїжджали комісії, головний судмедексперт і головний токсиколог країни. Навіть ведучий прогресивної на той час телевізійної програми «Взгляд» Олександр Політковський не міг пропустити таку новину. Пізніше до нього звернеться дослідник Анатолій Галін із проханням поширити новину про перевищення норми бору в крові хворих, але отримає відмову: «Ми прозондували цю тематику. Ми не візьмемося за це. Це питання контролюється Міністерством оборони й КДБ на найвищому рівні. За цим стоять такі дядьки, що і нам, і вам голови відкрутять! Будьте дуже обережні, ви ходите вістрям бритви». (Переклад авторки.)

У листопаді 1988 року Чернівці захлиснула  паніка — на якийсь час був призупинений рух транспорту, були проведені загальноміські прибирання вулиць, батьки масово вивозили дітей із міста. До кінця листопада в Чернівцях із 15175 дітей дошкільного віку залишилося лише 559, а з 33426 школярів — 5 тисяч. У цей час кількість захворювань почала падати, а аналізи не показували ніяких відхилень від норми. З 8 листопада випадки повного облисіння припинились, однак часткова алопеція спостерігалась аж до літа 1989 року. 

Версії отруєння

Серед імовірних версій отруєння дітей є: вибух хімкомбінату в Румунії, згоряння супутника над Чернівцями, змова військових, грибок, пліснява. Тогочасний міністр охорони здоровʼя Євгеній Чазов звинувачував у всьому кислотні дощі, які ніби мали коричневий колір і так бруднили одяг, що його не можна було відмити. Кожна з цих версій звучить неправдоподібно й не підкріплена жодним фактом.

Усе більше просувалася версія про отруєння талієм. Ще рік тому шкільна посудомийка-вбивця Тамара Іванютина травила ним школярів «за погану поведінку», тому об’єднати два неповʼязані між собою випадки радянському керівництву було дуже зручно. У заключному акті урядової комісії від 5 грудня 1988 року читаємо: «… у Чернівцях були антропогенні джерела забруднення талієм, що постійно діють, до яких віднесені підприємства “Кварц”, “Гравітон”, “Граніт”, “Вимірювач”, “Фотон”». Проте ці підприємства не мали талію та й у квітні 1989 року голландські вчені після триденного дослідження в Чернівцях заперечили отруєння дітей талієм. 

Повернемося до версії з ракетним паливом і скаргою мешканців вулиці Лукʼяна Кобилиці. У своїй статті в «Історичній правді» правознавець Орест Данилевич, посилаючися на розсекречені архівні матеріали КДБ і свідчення учасників тих подій стверджує, що діти хворіли через випари компонентів ракетного палива — сполук бороводню і алюмінію. Речовини поширилися містом через каналізацію. А потрапили туди після проливання ракетного палива на вулицях Чернівців.

Інженер Анатолій Галін власноруч досліджував аналізи хворих дітей і після того, як він виявив перевищення норми бору в постраждалих у 30 разів, його звіт було знищено, а його самого було усунуто від справи. Однак чоловік не здався і зробив нові документи з правдивою інформацією в декількох екземплярах. Під час розпаду СРСР Анатолія та його родину почали переслідувати, тож чоловік виїхав за кордон. Там однієї ночі до квартири Галіна вдерлися невідомі й пограбували її. Зникли ті самі оригінали аналізів хворих. А я нагадаю, що бор, який у великій кількості містився в сечі дітей, є складовою ракетного палива. 

Дані, отримані Данилевичем із розсекречених матеріалів КДБ Чернівецької області, які нині зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ, свідчать, що вищі чини приховували справжні причини отруєння дітей і поширювали версію з талієм, хоча висновки експертів провідних наукових інститутів СРСР повідомляють, що перевищення кількості талію в жодному зі зразків аналізів, відібраних у хворих дітей і в пробах води, ґрунту, повітря не виявлено. Також висновки науковців свідчать про відмінність хвороби дітей від ознак отруєння талієм. Отже, ця версія розпадається вщент.

Свідчення очевидців:

1 серпня 1988 року таксист Сухарєв побачив, як на одній із центральних вулиць міста військові в протигазах поливали дорогу з протипожежних шлангів. Пізніше, під час одного інтервʼю з журналісткою газети «Молодий Буковинець», чоловік розповідав, як йому погрожували двоє незнайомців.

Коректор румуномовної газети, який повертався додому разом із колегами, розповідав дружині, що посеред міста його автівку зупинили й наказали чекати, поки помиють вулицю. Один із військових, вочевидь, румун, почувши рідну мову, підійшов до машини й тихо сказав зачинити всі вікна.

Викладач чернівецького університету Віктор Фреліх був залучений у справу з облисінням дітей. З 1991 року він почав самостійно займався цією темою: знаходив очевидців, збирав докази версії з ракетним паливом. Через чотири роки він зустрівся з колишнім працівником спецслужб, чоловіки трохи випили. Одразу після зустрічі Віктору стало погано. Він місяць провів у реанімації, після чого помер від отруєння невідомою речовиною. Медіа WAS повідомляє: «Про смерть українського журналіста писала американська преса, а його ім’я викарбували на Меморіалі журналістів у Вашингтоні. Утім, в Україні з’ясовувати причини смерті правоохоронці не стали».

Завуч середньої школи № 4 повідомляла поліції, що її подруга була свідком аварії військових автомашин із цистернами на вулиці Лукʼяна Кобилиці. Тоді ж військові в костюмах хімзахисту проводили дезактивацію деяких ділянок вулиці. А згодом на місці, де це сталось, у дерев почало опадати листя і рослини зрізали. Занадто багато збігів, не знаходите?

Архіви КДБ

Судмедексперт Віктор Бачинський, відвідуючи бібліотеки КДБ, натрапив на посібники з експлуатації ракетного палива. Опис захворювання військових, які постраждали внаслідок розлиття ракетного палива, були ідентичними з описом клінічної картини дітей. Характерними ознаками отруєння були: враження органів дихання, центральної нервової системи, випадіння волосся тільки на голові.

Також Віктор Бачинський дізнався, що в той час розформовували ракетні частини в сусідній Івано-Франківській області, а небезпечні речовини вивозили. Оскільки в Чернівцях не було обʼїздної дороги, то військова техніка з хімікатами їхала жилими кварталами міста. Випаровування гідразину, розлитого на асфальт, підіймається в повітрі не вище 70–80 сантиметрів, саме тому, на думку професора, облисіли лише діти.

Чоловік каже: «Ракетне паливо. Це було пов’язано з військовими, і я думаю, владі не було вигідно. Те, що це гідразин, сумнівів немає, але доказати неможливо — КДБ забрав речовий доказ. І сказали, що методика, над якою ми працювали, є незаконною».

Однак і нині точаться дебати щодо загадкової хвороби дітей у Чернівцях, точне джерело якої так і не було знайдене. Брехливий совок швидко закрив справу, винних не було покарано, а діти втратили здоровʼя, дехто загинув.