Українські освітні центри крізь століття

Двірцеві та монастирські школи

У Київській Русі осередками освіти були при дворах удільних князів і монастирях. Першу двірцеву відкрив Володимир Великий у 988 році. Такі заклади принципами викладання нагадували візантійські. У таких школах навчалась нечисельна знать. У монастирських школах навчали ченців. Центром релігійної освіти була Києво-Печерська Лавра. Вивчались на зразок західної освіти «сім вільних мистецтв». «Тривіум» – граматика, риторика й діалектика та «квадривіум», до якого входили арифметика, геометрія, астрономія та музика

Братські школи

У 1586 році у Львові відкрили першу братську школу підвищеного типу на теренах України. Саме за її зразком створили школи у Києві, Вінниці, Кам’янці-Подільському, Луцьку та інших містах. Братські школи еволюціонували. Спочатку у таких навчальних закладах навчали читанню, лічбі, письму, хоровому співу. Поступово почали викладати «сім вільних мистецтв». Вивчались слов’янські та грецька мови, згодом латина.  

У таких школах навчались діти із різних верств, хоча навчання було платне. Найбідніші могли отримати допомогу від братств чи меценатів. Ставлення учителя залежало лише від успішності, а не походження дітей.  Учбовий рік починався 1 вересня і тривав 10 місяців. Щоденно навчання розпочиналось із молитви. Протягом дня учні здавали домашні завдання, вивчали новий матеріал та виконували вправи на наступний день. Братські школи виховували патріотизм, повагу до рідної культури та мови. Таким чином вони вплинули на зародки національного відродження.

Львівський університет

На основі львівської братської школи виник Львівський університет. Звісно, що до цього його чекала довгий шлях створення, перебування під контролем єзуїтів та призупинення діяльності. Аж до середини XX ст. українці не становили більшість студентів та викладачів. Панівне становище займали поляки. Саме з ними виникали суперечності щодо статусу університет, мов викладання й організації закладу. До кінця XIX ст. діяло три факультети: юридичний, філософський і теологічний, де навчались 4 роки. Аж наприкінці століття з’явився ще один – медичний, тут навчання тривало 5 років. Переважно навчання було платним. Не оплачували його лише студенти теологічного факультету. Як для керування університетом, так і кожним із факультетів існували спеціальні органи – сенат і колегія відповідно.  Тут навчалися: Іван Франко, М.Павлик, О.Терлецький та інші. Попри все університет постійно розвивався, стимулюючи розвиток різних наук.

Острозька академія

Заснував школу-академію в Острозі князь Костянтин-Василь Острозький у 1567 році. За власні кошти він звів заклад, який мав протистояти полонізації та конкурувати з єзуїтськими навчальним закладам. Острог як резиденція впливового княжого роду набув значення культурного центру. Тут зводились монументальні православні храми, сюди стікались мислителі, а ще друкувались книги. Саме тут друкар Іван Федоров надрукував першу «Біблію» церковнослов’янською мовою, «Буквар» та ще близько 20 книг.

В академії вивчали слов’янську, грецьку, латинську та польські мови. Серед викладачів були православні та протестанти. Окрім уже згадуваних «семи вільних мистецтв», в Острозі вивчали філософію та богослов’я. Викладачами були відомі руські та закордонні вчені. За 60 років заклад закінчило близько 500 студентів. Академія виховала плеяду визначних постатей. Тут навчався гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, православні церковні діячі Йов Борецький і Мелетій Смотрицький та багато інших.

Києво-Могилянська академія

У 1632 році Київська братська та Лаврська школи об’єднуються в Києво-братську колегію. Опікувався нею архімандрит Києво-Печерської Лаври Петро Могила. Саме на його честь заклад згодом назвали  Києво-Могилянською колегією. Статус академії заклад отримав лише в 1701 році указом Петра I.

В академії навчались 12 років. Предмети та мови відповідали тим, які вивчали в Острозькій академії. Києво-Могилянська академія зберегла традиції братських шкіл, при цьому рівень викладання відповідав європейському. Проте на відміну від європейських університетів, вона не мала поділу на факультети й не присвоювала випускникам вчених звань. У колегії навчались здебільшого діти знаті, козаків і духівництва, меншою мірою міщан та селян. У різний час її закінчили: Григорій Сковорода, Самійло Величко, Іван Виговський, Феофан Прокопович та багато інших. Контроль влади вплинув на пасивність закладу щодо національних питань. Водночас багато випускників відзначились як просвітники та борці проти національного гніту.

Харківський університет

Харківський університет заснували в 1804 році з ініціативи вченого Василя Каразіна. Він постав на традиціях Харківського колегіуму. Багато в чому університет був передовим. Спочатку складався із 4 факультетів: словесних наук, моральних та політичних наук, математичних та фізичних наук, лікувальних та медичних наук. Згодом тут з’явилась навіть власна астрономічна обсерваторія. Протягом століття звідси випускали в основному юристи та лікарі.

Навчальний заклад був осередком української культури на Слобожанщині та гуртував національно-свідомих студентів та викладачів. Останні активно впливали на суспільне життя. Ставали авторами та видавцями перших в Україні газет, журналів, альманахів. У 1907 році саме в Харківському університеті Професор Сумцов прочитав першу лекцію українською мовою на теренах російської імперії. Студенти Харківського університету створили першу в Наддніпрянській Україні політичну партію – Революційну українську партію.

Більшість згаданих осередків освіти призупиняли своє функціонування, але згодом відновлювались уже в незалежній Україні. Зараз вони продовжують виконувати свої функції. Загалом можна згадати ще цілу купу навчальних закладів та феноменів української освіти. Як ми бачимо, раніше освіта зосереджувалась у політичних та економічних центрах. Її стан відображав тогочасні реалії та пристосовувався до них.

Сьогодні освіта – це необхідність. Найважливіше місце займає шкільна освіта. Вона формує особистість, закладає базові знання та скеровує подальший розвиток учня. Мінцифра та МОН запустили застосунок під назвою Мрія, який уже тестують у 40 школах України. Цей проєкт дозволить кожному досягти освітніх цілей та реалізуватися у сучасному світі. А ще забезпечує підтримку всіх учасників освітнього процесу.