Більше ніж дата: Чому відзначати «День пам’яті та перемоги над нацизмом» варто 8 травня

Актів про капітуляцію насправді було два

Перший підписали 7 травня 1945 року в французькому Реймсі. За ним, нацистська Німеччина припиняла опір 8 травня о 23:01 за центральноєвропейським часом і 9 травня о 1:01 за московським. Тоді капітуляцію Третього Рейху прийняли з боку союзників американський генерал-лейтенант Сміт, а від Радянського Союзу генерал-майор Суслопаров. Останній діяв без погодження з Москви. Він погодився на це із зазначенням у документі можливості підписання іншого акту на вимогу однієї з країн антигітлерівської коаліції. Очевидно, мали на увазі срср. Зовсім скоро генералу надійшла телеграма з підписом Сталіна, яка забороняла підписувати будь-які документи. Однак, справа вже була зроблена.

Радянський генерал Штеменко згадував, що коли його викликали в Кремль, Сталін невдоволено ходив кабінетом:

– Договір, підписаний союзниками в Реймсі, – продовжував І.В. Сталін, – не можна скасувати, але його не можна і визнати. Капітуляція має бути вчинена як найважливіший історичний факт і прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла фашистська агресія – в Берліні, і не в односторонньому порядку, а обов’язково верховним командуванням усіх країн антигітлерівської коаліції.

Радянська влада спочатку наклала заборону на реймський акт, але потім почала називати його «попереднім протоколом про капітуляцію». Другий і остаточний акт про беззастережну капітуляцію підписали у колишній їдальні військово-інженерного училища. Це сталось 8 травня о 22 годині 43 хвилині за середньоєвропейським часом і о 0 годин 43 хвилини за московським. У Берліні срср представляв Маршал Жуков, союзників – маршал Теддер, Третій Рейх – маршал Кейтель. Фактично Німеччина припинила опір ще за реймським актом, а другий документ дав змогу Кремлю відчути переможний тріумф. Тепер війна в Європі закінчилась для всіх.

Два трактування перемоги

Західна Європа почала відзначати день перемоги 8 травня, а наступного дня святкує День Європи. Ці дні мають глибокий символізм для європейців. Спершу вони вшановують пам’ять загиблих, які боролися із нацистським режимом. Це не тільки свято, а ще одна можливість згадати про часи спротиву й ціну незалежності держав. Наступного дня вони віддають належне принципам, на яких виникла об’єднана Європа. Мирне співіснування займає важливе місце серед них.

Країни східної та центральної Європи, які раніше входили до соціалістичного табору із 8 травня пов’язують зміну нацистської окупації радянською. Саме тому із послабленням впливу срср там все більше почали відмовлятися від святкування Дня перемоги. Про війну говорять як про катастрофу, яка не має повторитися. Законодавства Євросоюзу та країн учасниць намагаються не допустити пропаганди нацизму, мілітаристських настроїв та заперечення злочинів тоталітарних режимів.

У росії виник культ переможної істерії

Початок він бере ще з радянського союзу. З 1945 року 9 травня відзначалось як «День всенародного торжества – свято Перемоги», але з 1947 року не мало статусу вихідного дня. Упродовж двадцяти років свято не мало бравадного характеру. Обмежувались покладанням квітів до меморіалів «невідомим солдатам», організацією зустрічей школярів із ветеранами. Сприйняття почалось змінюватись із приходом до влади Брежнєва. Друга світова війна поступово набувала значення національного міфу. 

Сьогодні перемога над нацизмом стала компонентом «руского міра». Внесок і втрати інших країн применшуються, а радянський союз та росія, як його наступниця визнаються головними переможцями. Почали організовувати ходу ветеранів центральними вулицями міст. Залучають до акцій дітей, яких перевдягають у військову форму. 9 травня на Червоні площі щороку відбувається грандіозний військовий парад. У часи радянської влади такі проходили лише з нагоди ювілеїв у 1965, 1985 і 1990 роках. Президент рф виголошує промови, погрожуючи Європі. Прості росіяни підтримують це: вдягають георгіївські стрічки, виходять на акції, відвідують паради.

Україна проходить складний шлях осмислення цього дня

Згадка про день закінчення жахів Другої світової для нас має велике значення. Через усю територію України двічі пройшов фронт. Вона відчула увесь тягар війни. Втрати серед населення оцінюються приблизно в 9 мільйонів осіб. Такі наслідки кровопролитних битв і злочинів нацистів.

З 1965 року у Києві покладають квіти до могили Невідомого солдата, обеліска Слави та інших пам’ятників. Вплив святкувань у росії позначився і на українських традиційних церемоніях. З початку 2000-х років розпочались урочисті ходи ветеранів. У 2010 році з приходом до влади В. Януковича відбувся перший за 15 років грандіозний військовий парад у Києві. Також паради відбулись у Севастополі, Керчі й Одесі. Свято почало набувати політичного значення. У 2013 у Києві році проросійські сили після офіційних заходів провели власну демонстрацію з радянською символікою. У Донецьку та тодішньому Дніпропетровську відбувались масові акції, які скидались на російські. Натомість у Львові місцева влада заборони будь-які масові заходи.

Гібридна агресія рф лише посилила відмінності. На Донбасі почала панувати символіка, традиції та церемоніал характерні для росії.  З 2015 року Україна вирішила відзначати 8 травня «День пам’яті та примирення», а 9 травня – «День перемоги над нацизмом». У 2023 році 8 травня проголошене «Днем пам’яті та перемоги над нацизмом». Це спроби приєднатися до європейських традицій.

Коли ми говоримо про дату відзначення Дня пам’яті та перемоги над нацизмом, ми вибираємо між Європою та росією. Одні згадують жахи війни, намагаються примиритися зі своїм минулим та зберегти мир. Інші заявляють, що «можуть повторити» і прагнуть залякати інших. Сьогодні під час нової великої війни, світ побачив наслідки останнього шляху.  Тож за цифрою в календарі ховається глибокий сенс.