Учениця Івана Піддубного. Агафія Зави́дна: найсильніша українка минулого

Агафія Завидна народилась у 1884 році

У невеличкому селі Сулицьке під Нікополем у родині Федори Завидної та її чоловіка, що був на 30 років старшим за неї. У подружжя довго не було дітей, проте одного дня доля подарувала їм Агафію, яку батьки обожнювали й лагідно називали Гапочкою. Потім у дівчинки зʼявилося 12 братів і сестер, серед яких вижило лише 6. Діти були високими й міцними, але саме Гапочка вирізнялася серед них найвищим зростом і найкремезнішою статурою. У віці 12 років Агафія починає працювати покоївкою в готелі мадам Юшкової. Там же вона почула одну розмову про те, що господарі воліють переставити меблі в номерах і замовляють для цього вантажників. Недовго думаючи, дівчина бере ситуацію у свої руки й самотужки пересуває меблі. 

А далі сталася знакова подія в житті дівчини — зустріч із Іваном Піддубним, тим самим Іваном Силою

Чоловік разом із групою приїжджає на гастролі в Нікополь і оселяється в готелі Юшкової. Артисти розповідають йому, що юна покоївка Агафія кожний ранок пересуває їхні гирі з такою легкістю, наче то не гирі, а мʼячики. Переконавшись у цьому, Іван забирає Гапочку у свій цирк. Цілих 6 років силачка разом із Піддубним виступає в містах і селах. За ці роки вона розвиває свій талант і навіть вивчає французьку боротьбу й різні види силових номерів — підіймає гирі однією рукою, тримає на плечах залізну рейку, на якій висить десять осіб, однією рукою гне підкови, підіймає мізинцем двопудову гирю. Гапочка здіймала руками стілець, клала на груди ковадло, по якому глядачі били ковальським молотом. Її «родзинкою» було робити місток, на якому зверху сиділо вісім людей.

У 18 років учениця Івана Сили перевершила його фізичні дані — її зріст був 190 см, а вага — 150 кг. Розмір ноги в Гапочки був 37-ий та й загалом вона була дуже симпатичною дівчиною — великі блакитні очі, кучері, невеличкі губки. У неї було багато прихильників, однак це не цікавило дівчину — вона жила роботою, сценою й тренуваннями.

Карʼєра дівчини швидко розвивалася, кожний її виступ супроводжувався гучними оваціями, проте…

Гапочка несподівано розриває контракт із Піддубним. На думку дослідників, дівчина просто не хотіла виконувати другорядну роль, бувши тінню Івана Сили, який навіть не вказував її імʼя на афішах. Вона була варта більшого. Однак існує версія й про невзаємне кохання. Хто кому відмовив невідомо, проте відомо, що, дізнавшись про таке рішення дівчини, Піддубний збожеволів від злості й навіть погрожував Гапочці вбити її, якщо ще раз побачить. Промовив він і таку фразу: «Без мене про тебе ніхто не дізнається!» Утім, скоро чоловік охолов і в майбутньому приїжджав побачити виступи своєї вихованки.

Почавши життя з чистого аркуша, Гапочка сама ставить свої виступи й досить вдало. Про силачку навіть дізнається микола ІІ, який пропонує дівчині купу золота за її талант, однак Агафія лише гордо відповідає: «Мені брязкальця не потрібні» й просить царя дозволу виїжджати за кордон. Їй дозволили.

Стається жовтневий переворот 1917 року

Так, Гапочка активно подорожує та бере участь у чемпіонаті з французької боротьби й перемагає всіх чоловіків на ньому. Дівчина завойовує серця іноземних фанатів, отримує купу подарунків і навіть пропозиції руки й серця, проте стається жовтневий переворот 1917 року. Іван Піддубний вливається в нове життя й виступає на турнірах як представник срср, натомість Завидній же забороняють виїжджати за кордон. Неймовірну силачку з українського села взагалі не визнають представники совєцької влади.

Дівчина повертається до рідного Нікополя й після робочої перерви таки вирішує знову виступати. Підтримує її в цьому рідний брат Марко. Також брат стає єдиною людиною, кому Гапочка довіряє свою таємницю — місце зберігання великого капіталу, який вона заробила під час гастролей.

Якось при братові Гапочка зняла з шиї невеличкий ключик і вставила його в отвір у гирі, у такий спосіб відчиняючи замок. Виявляється, усі гроші й коштовності містилися саме там. Гиря була своєрідним сейфом.

Вистрілив силачці в груди

У 1923 році на виступ 39-річної Агафії в Нікопольському селі прийшов совєцький міліціонер Шпонька. Він давно марив українкою й вирішив зробити їй «сюрприз», заховавшись за лаштунками й кинувшись їй в обійми після виступу. Гапочка такого сюрпризу не оцінила, тому добре зацідила залицяльнику в обличчя так, що той злякався й вистрілив силачці в груди. Вона дивом вижила, проте лежала в лікарні пів року. Потім Гапочка поїхала на оздоровлення до Сухумі, де намагалася ще кілька разів виступити в спортивному клубі, але не змогла через травму, що завдав совєцькій міліціонер.

Більше Гапочка так і не виступила на сцені. Розуміючи, що спортивна карʼєра закінчилася, вона їде спочатку до Нікополя. Тепер вона нікого не цікавить, усіма забута. Це важко впливає на Агафію — жінка винаймає невелику квартиру й починає жити самітницею, а всі свої зароблені кошти витрачає на операції.

Завидна так ніколи не вийшла заміж і не народила дітей. Напередодні своєї смерті вона потоваришувала з місцевим священником, якому віддала частину коштовностей із гирі-схованки й попросила поховати її гідно.

Помирає «найсильніша жінка минулого століття» в 1934 році в віці 50 років

Після чергової операції її серце не витримує. Родичі вважають, що вона могла б прожити до 100 років, якби не поранення (її мати померла у віці 94 років, а батько — у 117). У день, коли померла Завидна, загинула й ще одна її сестра. Батьки й брат спочатку поховали її, а тоді зібралися до ленінграду, однак запізнились. Приїхавши, медсестри, що доглядали Агафію, повідомили, що жінку поховали на території церкви, а ось якої — невідомо. Не знати нічого й про коштовності, які силачка носила з собою: золотий браслет, каблучку з діамантом і золотий ланцюжок із ключиком від гирі-схованки. Нові господарі квартири Гапочки заборонили братові Марку її оглянути. Ось вам і ленінград.

Про Гапочку з Нікополя довгі роки не було ніякої інформації, її стерли зі сторінок історії й згадували лише в сімейному колі. Проте зараз ми таки маємо інформацію про нашу жінку-Геркулеса, яка вражала іноземців. Завдяки збереженим фотокарткам і сімейним переказам, в інтернеті все більше розповідають про Агафію Завидну. Наразі наша мета — відновлення памʼяті всіх забутих українців і українок, які випередили свій час, але були «загублені» в ході історії.